Профспілки як суб'єкти трудового права.

Правову основу діяльності професійних спілок складають Конституція України, Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992р., Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 р., Кодекс законів про працю України, закони України “Про зайнятість населення”, “Про охорону праці”, “Про колективні договори і угоди”, “Про оплату праці”. Набувши офіційно статус суб’єктів права, вони своїми діями можуть реалізувати повноваження, визначені в їхніх статутах, а також відповідно до чинного законодавства.

Професійна спілка може бути утворена незалежно від кількості її членів та їх фахової належності і має право здійснювати діяльність та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки не з моменту реєстрації , в з моменту створення.

Згідно зі ст. 11 Закону про профспілки вони можуть мати місцевий, обласний, регіональний, республіканський та всеукраїнський статус і діють відповідно до законодавства та своїх статусів. Місцевими є профспілки, члени якої працюють на підприємствах, в установах і організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району, села), обласними і республіканськими – профспілки, організаційні ланки яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим. Статус регіональних мають профспілки, ланки яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць двох чи більше областей. Всеукраїнською може бути визнана профспілка, яка має організаційні ланки в більшості областей, або об’єднує в собі більшість членів профспілки, які працюють за даною професією чи фахом в Україні.

Умови та порядок прийняття в члени профспілки встановлюються її статутом у відповідності з чинним законодавством. Громадяни вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступати, ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки. Згідно зі ст. 7 Закону про профспілки їх членами можуть бути особи, які працюють за наймом, забезпечують себе роботою самостійно або навчаються. Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки, але можуть до них вступати, якщо це передбачено їх статутами.

Для забезпечення нормальної діяльності профспілок необхідним є встановлення політичних, правових, соціальних, економічних, організаційних, матеріальних та інших гарантій їхнього функціонування.

Однією з основних гарантій діяльності профспілок є їхня незалежність, яка полягає в тому, що профспілки і їх об’єднання у своїй діяльності не залежать від органів державної влади і місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадянських організацій, політичних партій. Іншою важливою гарантією діяльності профспілок є їх фінансова самостійність, без якої їхня незалежна діяльність практично неможлива.

Положення профспілок як суб'єкта трудового права має свої специфічні особливості в порівнянні з положенням працівників та роботодавців. Профспілки не є стороною трудового відношення. Але їх роль достатньо велика.

В основі трудової правосуб'єктності профспілок лежить право громадян на об'єднання в профспілки. У цьому особливість профспілок як суб'єктів трудового права. Їх права і обов'язки витікають не з трудового правовідношення, як у працівника та роботодавця, а із права громадян на об'єднання. Якщо у працівників і роботодавців є взаємні права та обов'язки у межах трудового правовідношення, то у профспілок і керівників підприємств подібного співвідношення прав однієї сторони та обов'язків іншої сторони немає.

Основна трудова правосуб'єктність профспілок – не трудове правовідношення, тому що вони не є його стороною. Основа їх трудової правосуб'єктності – представництво профспілок від імені працівників.

Повноваження профспілок мають різну юридичну силу. Одні повноваження носять рекомендаційний характер. Наприклад, участь профспілок у розгляді проектів законодавчих та інших нормативних актів, які стосуються соціально-трудових прав працівників. Відповідні державні органи зобов’язані запросити думку профспілок, вислухати цю думку та обговорити її, але рішення приймають самостійно.

Інші повноваження профспілок носять паритетний характер. Наприклад, система оплати праці встановлюється зі згоди з профспілковими органами. В подібних випадках при відсутності згоди профспілки рішення не може бути прийняте. Але є випадки, коли профспілки приймають самостійні рішення у сфері трудових відносин. Наприклад, рішення про проведення страйку.

Проведення страйку є найбільш ефективним засобом активного захисту прав найманих працівників. Однак чинне законодавство порівняно із законодавством розвинутих демократичних країн значно обмежує можливість захисту трудових та соціально-економічних прав трудящих за допомогою страйку.

У сучасний період основними функціями профспілок є представницька і захисна. Захисна функція передбачає охорону трудових прав працівників, попередження їхніх порушень та поновлення у разі порушення. Захисна функція реалізується під час встановлення колективних умов праці, застосування чинного законодавства про працю, здійснення суспільного контролю за додержанням трудового законодавства.

Відповідальність профспілки у трудових правовідносинах законодавством не регулюється.