Інституційний механізм
НАТО не має своїх оперативних сил, за винятком тих, що приписані до Альянсу країнами-членами, або надаються країнами-партнерами задля виконання конкретних місій. Для цього існує ряд механізмів — процеси оборонного і ресурсного планування, які є основою співпраці у межах Альянсу, виконання політичних зобов’язань з вдосконалення можливостей та військова структура, яка об’єднує функції багатонаціональної організації з планування збройних сил і широкомасштабної системи командування і управління військовими силами, приписаними до Альянсу. Тобто за керівництва стратегічних командувачів НАТО Організація забезпечує спільне планування, навчання і оперативне розгортання сил, наданих країнами — членами Альянсу відповідно до спільно узгодженого процесу планування збройних сил. У підсумку важливою частиною ролі НАТО є функція каталізатора генерування військових сил як необхідних для виконання завдань Альянсу, так і таких, які дають змогу країнам — членам Альянсу брати участь в операціях з врегулювання кризових ситуацій, які самостійно вони не змогли б виконати. Діалог і співпраця з країнами — нечленами НАТО допомагають подолати розкол часів холодної війни й поширити безпеку і стабільність далеко за межі кордонів НАТО. Альянс поглиблює і розширює співпрацю з Росією та Україною, а також з іншими країнами-партнерами, які вже набули членства в Альянсі — і країнами — учасницями програми “Середземноморський діалог” та розширеним Близьким Сходом. Він також зміцнює співпрацю з іншими міжнародними організаціями, зокрема з Європейським Союзом, з яким він розвиває стратегічне партнерство. Структури і механізми НАТО забезпечують рамки для цих різних форм u1089 співпраці, які є невід’ємною частиною повсякденної роботи Альянсу.
НАТО є військово-політичним блоком 28 держав, що володіє всією необхідною інфраструктурою і системою органів з її управління. Це сотні комітетів, груп, служб, управлінь чи підрозділів планування, військових і цивільних (транспортних, медичних і т. д.) і навіть навчальних Центрів з підготовки та перепідготовки фахівців. НАТО — міжурядова організація, члени якої виділяють кошти та ресурси, необхідні для повсякденного функціонування її згідно з Договором: проведення зустрічей, підготовка та прийняття рішень, реалізація інших завдань в рамках спільних інтересів всіх членів альянсу. Основна частина військових сил та військової інфраструктури належить державам-членам НАТО, залишається під їх безпосереднім управлінням і національним командуванням до тих пір, поки не виникне необхідність в їх виділенні цілком (або частково) для вирішення певних військових завдань під загальним НАТОвським командуванням. Фінансування навчання і складу національних контингентів здійснюється за рахунок бюджету відповідних держав. Вони ж несуть всі витрати з утримання своїх представництв при НАТО, виплачують платню офіцерам, прикомандированим до штаб-квартири альянсу. Платня цивільних службовців виплачується з бюджету НАТО. Всі програми НАТО фінансуються спільно тими державами, які в них беруть участь.
Головні органи
Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів),
Генеральний секретар,
Комітет планування оборони (міністри оборони),
Військовий комітет (начальники штабів),
Регіональні командування.