
- •1. Антична література та її значення. Періодизація античної літератури
- •2.Основні етапи розвитку давньогрецької літератури
- •Гомер. Основні положення гомерівського питання
- •5.Формування давнгрец. Героїчного епосу . «Іліада» Гомера
- •6.Творення дидактичного та генеалогічного епосів. Творчість Гесіода
- •7.Давньогрецька лірика
- •1) Елегійна лірика
- •4) Хоровий мелос
- •8.Давньогрецький мелос.
- •9. Олександрійська поезія: основні представники.
- •10.Давньгрецька драма
- •11.Грецька трагедія
- •12.Драматургія Есхіла
- •13.Драматургія Софокла
- •14.Творчість Евріпіда
- •15.Грецька комедія
- •16.Творчість Аристофана
- •17.Новоатична комедія: генеза та художня природа.
- •18.Давньгрецька іторіографія
- •19. Грецька філософія
- •20. Ораторське мистецтво
- •21. Давньогрецька проза
7.Давньогрецька лірика
Давньогрецька елегія та її особливості. Основні представники.
Елегія та ямб найважливіші ліричні жанри, створені в Іонії. І той і інший жанр з'язан з фолькльорно обрядовими піснями. Елегією в Малій Азії називали голосіння, відповідне грецькому треносу.Древнєіонійська елегія-це ліричний вірш напутнього змісту, включаючий в себе поклик до важливого та серйозного дійства, роздуму. Елегії співались на бенкетах та народних зібраннях. Віршована форма елегії зближала її з епосом, тематика часто співпадала з тими роздумами, які епічні поети вкладали в уста своїх героїв; мова елегії була близька до епічної.
Каллін жив в першій пол. 7ст. після нього зберігся лише один вірш.- заклик до захисту батьківщини від нападу ворогів. Ще яскравіше лунає тема захисту батьківщини в елегіях спартанського поета Тіртея(7-6ст) закликавшого спартанців до боротьби в часи довгої війни. Тірей призивав до масового
Ямбічна лірика. Поезія Архілоха, Семоніда.
Елегія та ямб найважливіші ліричні жанри, створені в Іонії. І той і інший жанр з'язан з фолькльорно обрядовими піснями. На землеробських святах, для яких характерні були розгул, лайка, лихослів'я, лунали глузливі пісні направлені проти окремих осіб чи груп людей. Ці пісні називались ямбами. Риси народного ямба: сатиричний та викривний хар-тер. Ямб перетворився в спосіб вираження власних почуттів і настроїв, в спосіб власної полеміки по громадським та особистим питанням. Архілох (середина7ст) основним зміст. його поезії є його приватне життя, бойові пригоди, відносини з друзями та ворогами. До своїх друзів він звертався зі словами поклику до стійкості в тяжку хвилину,з роздумами про обов'язок та сенс життя. Його зброєю являється сатирачна байка, особистий глум , прокльони. Його байка “Лисиця та мавпа” направлена проти “вискочек” незнатного походження, вважаючих себе аристократами. В ліриці Архілоха є конфлікт між особистість та общиною, але конфлікт цей не призводить до відособлення.
Семонід Аморгський – теж іонієць. В його настановчих елегіях та ямбах переважають песемістичний настрій про крах людських надій, про старість, хворобу, смерть. Висновок з роздумів- поклик до насолоди благами життя, поки все можливо. Твір Семоніда, ямбічна сатира на жінок по походженню, від різних тварин чи стихій.
Вступ до лірики
Лірика виникла тоді, коли людина почала почувати себе людиною. Поетичні форми мають фольклорне походження. Військові пісні - ембратерії. Ліричні вірші - своєрідна біорграфія поета (за музикою, танцями). Потім текст існує окремо. Лірика (муз. інструмент ліра) виникла в Александрійську епоху. Існував ранішетермін мелох, який поділявся на декламамаційну і пісенну (Алтей, Сопофокл, Анакреонт).
1) Елегійна лірика
Елегійна лірика - вірші, двовірші. Перехід від епосу до лірики. Елегія - форма. Елегічний твір, де журба (сучасний), настрої туги, журби, суму. В Давній Греції - форма, де чергується гекзаметр з пентаметром. Оптимістичніть. Теми різноманітні.
Солон
Реформатор, відомий аристократ. Займався торгівлею. Подорожував. Освчена родина. Селяни були в рабстві. Солон прагнув змін. Елегія Солона про те, що все це приведе до загибелі країни. Вірші без емоцій, спокійні і тональні. Лірика має соціальний, політичний характер. Крім елегій він писав завтольні пісні.
Ксенофан
Започаткував один із жанрів у сучасній літературі
Феогнід
Залишив велику кількість творів. Велика частина присвячена соціально-політичній боротьбі. Поділяє людей на аристократів (хороших) і поганих (народ). Найстрашніше для нього - бідність, зубожіння. Бідні не мають уваги у суспільстві.
"Гірше, як старість важка
Гірше, як пропасниця зла"
Пише повчання "Гномам" (так їх називали - афористичний вислів). Гноми спрямовані на вдосконалення людської натури. Адресовані одному юнаку - сину одного за аристократів, який був у вагнання.
"Правду говорять, мій Кірис,
Найкраще в людині - це розум"
2) Ябмічна лірика
Архілох (7 ст. д. н. е.)
Лірика носила повчальний характер. Сюети доптені. Легенда про те, що вана могла розсмішити Деметру.
Архілох писав сатиричні пісні, прилюдно ганьбив ворогів. В ямбах були сторінки його життя. Трагедія родичів. Вчив бути щирим. "Поезія серці"
"Переможем - не хвались
Радість є, радій не надто"
Це крик душі. Закликає до помірності.
Архілох емоційний. Поезії могли сильно вразити. Існувала легенда: кохана жінка відмовила йому через батька і він висміяв його і дочку. Робить їх посміховиськом. Дочка для нього "ворона". Вони покінчили життя самогубством. Критично ставитья до ідеалів, язі зображував Гомер. Також писав байки, де поєднував себе з хитрим лисом.
3) Монодичний мелос
На Олімпійських іграх - урочисті пісні на славу героїв і богів. Деякі ліричні поезії повязані з музикою і танцем. Найважливіші - мелос, скалається з трьох частин: слова, гармонія, ритм, музіка, танок.
Мелос - засіб для виявлення субєктивних почуттів
Сапфо (культ кохання і краси)
1612 р. д. н. е. Вона народилась на о. Лецбов в аристократичній родині. Як аристократка була вижена на о. Сицилія. Після повернення організувала гурток "Будинок Муз", де навчала складати і писати пісні. Платон назива її десятою музою. 2 поезії "Звернення до богині Афродити". Інші - це уривки з гіменеї.
Всі книги Сапфо були спалені. Її називали гетерою (повією) Зараз імя Сапфо очищене, тому що вана звинувачила барта за звязок з гетеорою.
"Зверненя до богів подібних" - друга поезія, яка зебріглася. Заображена закохана жінка. Німіє язик, мало не втрачає свідомість. Специфіка: фізичний стан забражує, а не душевний.
Алкей (кін. 7 ст. - поч. 6 ст. д. н. е.)
Жив у 7-6 ст. д. н. е. на острові Лесбос. Під час грецької відни зазвна вереслудування (вигнання воїнів-найманців). Пише сатиричні пісні проти тиранів. Також завстольні псні. Після еміграції повернувся на Батьківщину. З тираном в дружнії стосунка (любовна лірика, музи, жінки) У піснях тема воді. Любовна лірика. Легенда: Алкей кохав Сапфо. Створив образ держави - корабля. У нас корабль - самотність людини. Образ до сих пір живий. Бере участь у боротьбі, не довіряє вождям, які знущаються з людей.
Алкей - новатор поетичної форми. Чому? Він створив строфу.
Анакреонт:
Поетичний талант відкрився через тиранів.
Тематика: кохання, музи і вино
Писав різні жанри: гімни, елегія...
Напрямок - анакреонтика