Особливості радянської правової системи

Радянська правова система характеризується такими особливостями:

1. радянська правова система була пронизана офіційною ідеологією марксизму-ленінізму. Це наближало її до релігійних правових систем, оскільки вони також засновані на ідеології (тільки релігійній). У даній правовій системі ідеологізація яскраво виявлялась у соціально-класовому, а не строго юридичному підході до суб'єктів права. Ідеологізація правової системи виявлялася також у тому, що вона була прихильною усіляким політичним кампаніям, «судовим» процесам над «ворогами народу», орієнтувалась не на закон, та закріплені у ньому строгі юридичніі критерії, а на загальний партійний дух — лінію партії, рішення її з'їздів тощо. Також ідеологізацію правової системи можна було побачити у прямому втручанні комуністичної партії в юридичну практику — правотворчість, правозастосування, юридичну освіту. Усі найважливіші посади у правоохоронних органах займали члени РКП (б), КПРС.

2. негативне ставлення правлячої верхівки, а згодом і вихованого у цьому дусі населення до права, вважаючи його вимушеним злом, що підлягає подоланню. Відразу після 1917 р. у радянській юридичній літературі право оцінювалось як контрреволюційний предмет, тобто, право ще більш небезпечне, аніж релігія, зілля тощо. Однак поступово радянська влада починає використовувати терміни право і держава, а також його потужні регулятивні можливості у своїх інтересах. Але названа особливість — правовий нігілізм — так і не була подолана у радянські часи.

3. абсолютне домінування інтересів держав над інтересами особистості. Злочини проти держави, проти державної власності карались найбільш суворо, тоді як злочини проти особистої власності практично не карались. Сфера приватного права була різко звужена — обсяг вільного розсуду приватних осіб обмежувався побутовими питаннями і сімейними відносинами. Публічно-правове регулювання, навпаки, стало панівним, переважаючим, всеохопним. У цілому, радянська правова система базувалась на ідеї зобов'язань людини перед державою. У правовідносинах цих об'єктів панував загально дозволений правовий режим для першого, та спеціально дозволеного для другого — громадянину можна було робити лише те, що йому дозволено державою.

4. судова система перебувала в повній залежності від партійно-державного керівництва, а її діяльність відрізнялася каральною спрямованістю проти інакомислячих, порушенням права обвинуваченого на захист, жорстокістю (розстріл за розкрадання соціалістичної власності в будь-яких формах і розмірах, кримінальна відповідальність за порушення трудової дисципліни, можливість застосування за ряд злочинів вищої міри покарання — розстрілу — для осіб з 12-річного віку). А до середини 50-х років широко практикувалисьпозасудові розправи, проводився масовий терор.

5. роль закону зводилася практично нанівець, оскільки загальні, принципові положення встановлювалися партійними директивами, а «технічні», конкретні питання соціально-правової регламентації вирішувалися у відомчих актах органів влади. Важливу роль відігравали секретні інструкції та вказівки партійних органів різного рівня, що ніде не публікувались.