
- •1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в галузі охорони праці.
- •2. Соціальний діалог в Європейському Союзі.
- •3. Стандарт sа 8000 «Соціальна відповідальність»
- •4. Стандарт 1s0 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».
- •5. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •6. Законодавство Євросоюзу з охорони праці
- •7. Міжнародна організація праці (моп)
- •8. Конвенції та рекомендації міжнародної організації праці
- •9. Міжнародне співробітництво в сфері охорони праці
- •11.Всесвітня організація охорони здоров'я
- •19. Забезпечення функціонування та побудова суоп на підприємствах і організаціях
- •20. Примірна структура положення про суоп та орієнтовний зміст його розділів
- •21 Елементи системи управління охороною праці міжнародний стандарт он8л8 18001: 2007. Системи менеджменту гігієни і безпеки праці.
- •25.План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій – плас
- •28. Загальні положення та визначення(питання геніальне..Відповідь-ну шось отаке мабуть..)
- •29. Мета та завдання Розслідування нещасних випадків
- •30. Обовязки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків
- •31Обствавини за яких проводиться розслідування
- •32 Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом
- •33 Розслідування та облік нещасних випадків
- •34 Розслідування та облік хронічних професійних захворювань та отруєнь
- •36. Розслідування інцидентів та невідповідностей
- •37.Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру
- •38. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •39. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності
- •40.Звітність та інформація про нещасні випадки та їх аналіз
- •41. Методи дослідження виробничого травматизму
- •44. Вимоги безпеки до місць виконання робіт.
- •45. Мікроклімат робочої зони
- •46. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі
- •47. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень.
- •48. Утримання території підприємств.
- •49. Особливості безпеки праці під час вантажно-розвантажевальних робіт
- •50 Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем вентиляції , опалення та кондиціювання повітря
- •51. Санітарно -гігієнічні вимоги до умов праці в галузі
- •52.Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •53.Безпека праці підчас експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •54.Важкість праці
- •55 Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень
- •57. Наукова база охорони праці
- •58. Програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці, та виробничого середовища
- •65 Пожежна безпека технологічного устаткування, електрообладнання, систем опалення та вентеляції
- •5.3 Вимоги до електрообладнання
- •66 Забезпечення безпечної безпечної евакуації персоналу
- •67 Державний пожежний нагляд
- •68 Пожежна профілактика при проектувані і експлуатації обєктів будинків, споруд.
- •69 Первинні засоби гасіння пожеж
- •70. Протипожежне водопостачання
- •71. Пожежна сигналізація і зв'язок.
- •73. Перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду у сфері промислової безпеки, охорони праці
- •76. Основні принципи страхування.
- •78. Види страхування.
- •79. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.
- •80. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг і профілактичних заходів. Джерела фінансування фонду.
- •81. Страхові тарифи
- •83.Субєкт та об’єкт страхування.Види страхування.Страховий ризик і страховий випадок
34 Розслідування та облік хронічних професійних захворювань та отруєнь
Хронічне професійне захворювання виникає внаслідок тривалої та багатократної дії на організм людини шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
Характер професійного захворювання визначає експертна комісія у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому МОЗ надало таке право.
Факт професійного захворювання встановлюється на підставі клінічних даних та санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, які визначає заклад санітарно-епідеміологічної служби.
Лікувально-профілактичним закладом на кожного хворого складається повідомлення за формою П-З, яке протягом трьох днів надається роботодавцю, органу санітарно-епідеміологічної служби та Фонду соціального страхування.
Роботодавець, одержавши повідомлення, має протягом 10 робочих днів організувати розслідування.
Розслідування професійних захворювань проводить комісія у складі представників:
Державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);
Лікувально-профілактичного закладу;
Підприємства та профспілкової організації, членом якої є хворий;
Органу Фонду соціального страхування.
Комісія з розслідування зобов’язана:
скласти програму розслідування й визначити причини та обставини, що призвели до профзахворювання:
скласти акт розслідування за формою П-4 та визначити заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання.
Протягом п’ятиденного терміну після закінчення розслідування, роботодавець видає наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення винних осіб до відповідальності за допущені порушення санітарного законодавства, що призвело до виникнення професійного захворювання.
На підставі актів розслідування, органи санітарно-епідеміологічної служби складають карти обліку професійних захворювань за формою П-5, які зберігаються протягом 45 років.
До гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо
35. Розслідування та облік аварій
Розслідування провадиться в тому випадку, якщо сталася аварія, що належить до першої чи другої категорії. До першої категоріїналежать аварії, унаслідок яких:
— загинуло 5 або травмовано 10 і більше осіб;
— стався викид отруйних, радіоактивних і небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;
— збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більше ніж у 10 разів;
— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення.
До другої категорії належать аварії, унаслідок яких:
— загинуло до 5 осіб або травмовано від 4 до 10 осіб;
— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 і більше осіб.
Затверджуються власні документи про розслідування аварій за погодженням з Держгірпромнаглядом.
Свідок аварії має негайно повідомити про аварію безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підприємства, які, у свою чергу, зобов'язані поінформувати роботодавця.
Роботодавець чи особа, яка керує виробництвом під час зміни,зобов'язані діяти відповідно до плану ліквідації аварії, ужити першочергових заходів щодо порятунку потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому розвитку аварії, установлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Крім того, роботодавець зобов'язаний негайно повідомити про аварію територіальний орган Держгірпромнагляду, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію, штаб цивільної оборони і з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії та відповідний профспілковий орган, а в разі травмування або загибелі працівників — також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.
Якщо з приводу розслідування аварії, що не спричинила нещасних випадків, не прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України, розслідування проводиться:
— комісіями, що створюються наказом ЦОВВ або розпорядженням МДА за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці та МНС, — у разі аварії першої категорії;
— комісіями, що створюються наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, або розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці та МНС, — у разі аварії другої категорії.
Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, або представник органу державного нагляду за охороною праці чи МНС.
Під час розслідування комісія:— визначає характер аварії, з'ясовує обставини та причини;— установлює факти порушення вимог законодавства про охорону праці, цивільної оборони, правил експлуатації обладнання і технологічних регламентів;— визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт чи окремих вузлів та конструкцій, їх відповідність до вимог технічних і нормативних документів і проекту;— установлює осіб, які несуть відповідальність за виникнення аварії;— визначає заходи щодо ліквідації наслідків аварії та запобігання таким випадкам.
Комісія зобов'язана протягом десяти робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5. За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким на підставі висновків комісії затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям та притягує до відповідальності.
Матеріали розслідування аварії складаються з документів, що належать до матеріалів спеціального розслідування (докладніше див. с. 54), а також доповідної записки про роботу аварійно-рятувальних служб або підрозділів державної пожежної охорони, якщо вони залучалися до ліквідації цієї аварії.
Облік аварій першої та другої категорій ведуть підприємства та органи державного управління охороною праці та органи державного нагляду за охороною праці з реєстрацією в журналі згідно з додатком 18 до Порядку № 1112.