4. Наркологічні, проти туберкульозні та шкір-венерологічні диспансери.

При МОЗ створені та надають медико-соціальну допомогу такі спеціалізовані заклади як проти туберкульозні диспансери, шкір-венерологічні диспансери та наркологічні диспансери. Всі вони мають спільні завдання:

1. Облік хворих;

19

2. Лікування;

3. Психо-соціальна допомога пацієнтам;

4. Профілактична робота.

Розглянемо специфіку діяльності таких закладів на прикладі Полтавського обласного наркологічного диспансеру ( Статут від 2006 року).

Полтавський обласний наркологічний диспансер є спеціалізованим лікувальним закладом, заснованим на майні спільної власності територіальної громади Полтавської області.

Засновник - Полтавська обласна рада.

Власник - територіальна громада Полтавської області.

Функціонально підпорядкований - управлінню охорони здоров'я Полтавської ОДА.

Мета і предмет діяльності:

Диспансер створений з метою надання спеціалізованої наркологічної медичної допомоги особам з наркологічними захворюваннями, організації профілактичних заходів серед здорових осіб і груп ризику, підтримки та організації програм щодо забезпечення здорового способу життя.

Предметом діяльності диспансеру є:

- медична практика;

- амбулаторне і стаціонарне лікування хворих на розлади психіки і поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (алкоголь, наркотичні речовини, хімічні речовини наркотичної дії, тютюн і т.д.);

- консультативні амбулаторні і стаціонарні огляди і обстеження;

- діагностичні огляди та обстеження для встановлення або виключення наркологічного захворювання;

- динамічне диспансерне спостереження наркологічних хворих;

20

• підтримуюче лікування хворих диспансерної групи;

• анонімне амбулаторне і стаціонарне лікування наркологічних хворих;

- лікування методом замісної терапії препаратами, дозволеними для використання;

• обов'язкове лікування наркологічних хворих за вироком суду;

• проведення медичних оглядів для встановлення стану сп'яніння;

- проведення обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів для визначення наркологічних протипоказань для провадження різних видів діяльності;

• проведення медико- психологічної реабілітації заходів категоріям осіб, які належать до групи підвищеного ризику щодо наркологічних захворювань;

• проведення хіміко-токсикологічних аналізів біологічних рідин організму людини для визначення алкоголю і наркотичних речовин;

• проведення експрес-аналізів для визначення речовин наркотичної дії, ВІЛ-інфекції, гепатитів, гонореї, сифілісу т.ін.;

• розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

• забезпечення взаємодії з іншими лікувально-профілактичними закладами, відомствами, громадськими організаціями з питань проведення спільних заходів спрямованих на профілактику наркологічних захворювань серед населення та зменшення шкоди від вживання алкоголю, наркотичних засобів;

• здійснення інших видів діяльності не заборонених чинним законодавством.

Диспансер може надавати фізичним і юридичним особам платні послуги у галузі медицини та пов'язаних з нею інших галузей діяльності у відповідності з чинним законодавством України.

21

5.ХОСПІСи. ХОСШС - це слово латинського походження, воно означає „гість". З англійської мови -„будинок для мандрівників". Ідея створення будинку для безнадійно хворих народилась у другій половині ІУ століття. В Європі перших ХОСШС відкрито і Франції у 1842 році (м. Ліон). На Русі заклад для смертельно хворих існував ще за часів Володимира Мономаха у Переяславі. Перший сучасний європейський ХОСГПС (ХОСШС святого Крістофера) був заснований у 1967 році в Англії. На території колишнього СРСР перший ХОСШС було відкрито у 1990 році в Санкт-Петербурзі, а 5 вересня 2001 року ХОСШС з'явився в Києві.

Під поняттям „ХОСШС" розуміють комплекс заходів, що дозволяють пацієнтам у термінальному стані провести останні дні життя в умовах наближених до домашніх і бути при цьому максимально вільним від болю - отже це скоріше не заклад, а концепція надання допомоги смертельно хворим. Таким людям потрібна як медична, так і психологічна, духовна і соціальна допомога. Отже, центри медико-соціальної допомоги безнадійно хворим:

• Надають послуги безкоштовно, є небюджетною організацією, але дозволяються благодійні внески;

• Можуть бути державною установою (Україна, Росія), а також приватні (США -94%);

• Створюються оремо від лікарні, але бажано на її території; у приміщенні -умови максимально наближені до домашніх;

Завдання:

знеболення, гігієнічний нагляд, спілкування, запобігання суїциду,

психологічна допомога хворому, родичам, близьким, допомога в оформленні документів. Умови утримання:

вільне цілодобове відвідування, можна готувати улюблену їжу,

дозволене паління, одномісні кімнати,

побажання пацієнтів виконуються одразу,

перед смертю дозволено здійснення необхідних релігійних ритуалів. У госпіталях працюють волонтери, які не обов'язково мають медичну адже можна читати книжки хворим, водити їх на прогулянку, годувати тощо.