6. Культура підприємництва
Ось уже протягом кількох років питання про культуру підприємництва, як у теорії, так і на практиці, досить широко дискутується в Північнїй Америці і Європі. Хоча в це доволі розпливчасте поняття вкладується неоднаковий зміст, вихідним неодмінно є уявлення культурного світу як світу людяного. Тому й не бракує найрізноманітніших спроб змінити сутність підприємництва таким чином, щоб яскраво вираженим механіко-раціональним процесам протистояла частка гуманізму. В Європі поняття "культура підириємництва" не скрізь знаходить широкий відгук через звички проводити водорозділ між певною духовною культурою і природничо-науково-технічною циеіяізацією. Поняття "культура підириємництва" мае особливо акцен-тувати етичні і поведінковї засади в діяльності підириємця. Для Петера Друкера ("Шанс підприємця", Дюссельдорф, 1987 р.) культура підприємництва — засіб легітимізації підприємницької влади через обгрунтування з допомогою справжніх цінносних уявлень. Багато з уже сказаного раніше про соціально-етичну відповідальність підприємця повторюється в збірному понятті "культура підприємництва". Все ж не можна не бачити, що з цим поняттям нерідко пов'язані зловживання, бо воно використовуєтьтся, як вивіска для соціального образу підприємця без належних висновків для фактичного управління підприємством. I все ж набирає розвитку дискусія про "культуру підприємництва", яка намагається принципово оцінити чергову позитивну спробу гуманізації сучасного підприємництва. Мова йде про те, яке місце в підприємницькій діяльності
займуть традиційні і набуті цінності і навички. Це має призвести до осмислення суті підприємництва, акцентуючи в ньому відчуття спільноти. Показником культури підприємництва є також ставлення до пенсіонерів і соціальних конфліктних ситуацій, а також те, як розлучатися з співробітником, вимагаючи гідний людини стиль при вирішенні конфліктів.
Корпоративна ідентичність в її традиційному практичному розумінні ще не є культура підприємництва, навіть коли вона з допомогою дизайну і комунікативного стилю здатна надати підприємництву відповідний імідж. Те, на що нездатна корпоративна ідентичність, мае вирішальне значения для культури підприємництва, вона не може передавати зміст, хоча, між іншим, і не дуже до цього прагне. Для культури підприємництва характерне те, що вона переборює суспільні конфлікти. Прикладом цього є дискусія з приводу дитячого харчування (фірма Нестле), або шкідливості асбесту (етерніту), чи проблеми екології. Відомий швейцарський спеціаліст з економїки і організації виробництва Ганс Ульріх вимагає "добровільного
самообмеження в прагненні до егоістичних ідеалів в ім'я загального добра". Хоча в окремо взятому випадку такий підхід може здатися проблематичним, все ж, певно, справедливо постає питания про відповідальність підприємця перед суспільством. Дамо короткий огляд двох американських публікацій — "Корпоративна етика: головний актив бізнесу" і "Успішні американські компанії (в пошуках досконалості)". Вони роблять спробу ввести в практику культуру підприємництва.