Процес вироблення управлінських рішень
Процес вироблення раціональних управлінських рішень повинен включати такі етапи:
виникнення ситуації, яка вимагає прийняття рішення (поява необхідності формалізації методів менеджменту);
збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту;
виявлення та оцінювання альтернатив, закладених в розроблених методах менеджменту;
підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається (вибір альтернативи);
прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи);
реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.
На усіх етапах прийняття рішень важливо враховувати фактори, які впливають на цей процес:
особисті якості менеджера;
поведінка менеджера;
середовище прийняття рішення: визначеність (керівник знає про очікувані результати всіх можливих альтернативних рішень), ризик (менеджеру відома ймовірність результатів від реалізації кожної альтернативи), невизначеність (коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів);
інформаційні обмеження. Ці обмеження обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації;
взаємозалежність рішень;
очікування можливих негативних наслідків;
можливість застосування сучасних технічних засобів;
наявність ефективних комунікацій;
відповідність структури управління цілям та місії організації тощо.
Оптимізація управлінських рішень
Оптимізація є найважливішим етапом технології вироблення раціональних управлінських рішень.
Оптимізація управлінських рішень – вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.
Згідно з положеннями американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою таких підходів:
Застосування наукового методу.
Використання системної орієнтації.
Застосування моделей.
Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтовуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.
Модель — це відображення у схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об'єкта, який досліджується. Вона є спрощеною конкретною управлінською ситуацією, іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо. Необхідність застосування моделей пояснюється такими причинами:
Види
моделей
складністю виробничо-господарської діяльності;
наявністю багатофакторних залежностей у процесі розв'язання управлінських завдань;
необхідністю експериментальної перевірки багатьох альтернативних управлінських рішень;
доцільністю орієнтувати управління на майбутнє;
необхідністю врахування ринкових умов.
Виділяються такі моделі:
фізичні. Вони відображають збільшене або зменшене описання об'єкта;
аналогові. Ці моделі поводять себе так, як реальні об'єкти, але зовнішньо вони не схожі на них;
математичні (символічні). Для опису властивостей або характеристик об'єкта використовують символи.
Світова практика виробила певний порядок розробки моделей. Найдоцільніше застосовувати такий процес їх побудови:
Формулювання завдання.
Підготовка інформації.
Формування моделі.
Перевірка моделі на достовірність.
Використання моделі.
Відновлення моделі.
Американський менеджмент виділяє такі найбільш розповсюджені способи моделювання:
1. Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів.
Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування).
Моделювання управління запасами. Визначає розміщення замовлень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі.
Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів за наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.
Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.
Економічний аналіз, тобто метод оцінювання витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємство стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.
Балансові методи, які базуються на побудові матеріальних, фінансових, трудових та інших балансів.
Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дозволяє із кількох варіантів вибрати оптимальне рішення. При цьому платежі (грошові винагороди, доходи тощо) подають у формі таблиці.
Дерево рішень є схематичним відображенням дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.
10. Прогнозування, тобто передбачення майбутніх управлінських ситуацій та їх імовірного впливу на функціонування організації та її окремих сфер.