30) Мазепа Іван – гетьман Лівобережної України, визначний діяч української державності.

Народився в селі Мазепинці на Київщині, в сім’ї українського шляхтича. Його батько С. Мазепа-Колєдинський був білоцерківським отаманом. Іван Мазепа дістав добру освіту: вчився у школі Київського братства, потім у Києво-Могилянській колегії, згодом у колегії у Варшаві. Продовжував своє навчання в Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де вивчав артилерійську та інженерну справи, оволодів 7 мовами. У 1659-1663 роках Мазепа служив при дворі польського короля, виконував дипломатичні доручення, брав участь у королівських місіях до гетьманів І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері. Його характерною рисою було вміння завоювати довіру людей.

У 1663 році, під час походу Яна Казимира на Україну, Мазепа залишає королівську службу і деякий час живе у своєму селі.

З 1669 року Мазепа перебуває на службі у гетьмана Правобережної України П. Дорошенка. Спочатку він сотник, згодом генеральний осавул і генеральний писар. У 1674 році П. Дорошенко посилає його з дипломатичною місією в Крим. Але загін перестріли запорожці І. Сірка, які взяли Мазепу в полон. Сірко наказав помилувати Мазепу. Мазепу передали гетьману Лівобережної України І. Самойловичу, у якого Мазепа теж зміг завоювати довіру в критичний для себе час, чимало розповівши про задум П. Дорошенка. У 1682 році І. Мазепа вже генеральний осавул у І. Самойловича.

У 1687 році московська армія на чолі з князем В. Голіциним та військо лівобережних козаків під проводом гетьмана І. Самойловича рушили в похід на Крим. Похід зазнав невдачі, в якій обвинуватили Самойловича, котрого було скинуто з гетьманства.

25.06.1687 року у таборі на р. Коломак відбулися вибори нового гетьмана. Дві тисячі козаків підтримали кандидатуру Мазепи і він став гетьманом Лівобережної України. З Москвою були підписані нові Коломацькі статті, згідно з якими, крім Києва, московські залоги могли знаходитися також у Чернігові, Переяславі, Ніжині, Острі; було встановлено 30-тисячний козацький реєстр. Гетьман не міг змінювати генеральної старшини без згоди Москви і встановлювати безпосередні зв’язки з іншими державами. Отже, Москва все більше обмежувала владу гетьмана.

У 1689 році І. Мазепа разом з В. Голіциним бере участь у новому Кримському поході, який був вдалим: вдалося взяти Перекоп. Мазепу з почестями приймають в Москві, де в цей час відбувається зміна влади: на місце Софії став Петро I. Мазепа своїм розумом і дипломатичним хистом завоював у нього великий авторитет, який йому вдавалося підтримувати майже 20 років. Гетьман зосередив у своїх руках велику владу і велике багатство. Мазепа вславився як великий меценат. Він відбудував монастир Лаври, побудував собор у Переяславі і багато церков, споруджених у пишному стилі, який називають козацьким бароко. У 1701 році Києво-Могилянську колегію перетворено на академію, а кількість студентів збільшено до двох тисяч.

У 1695-1696 роках Петро I організовує Азовські походи. Мазепа з українським військом у 1695 році успішно діє проти татар, у 1696 році козацькі війська допомагають Петру I взяти Азов. Мазепу нагороджують найвищим орденм, запровадженим царем, - Андрія Первозванного.

У 1700 році Московське царство в союзі з Річчю Посполитою і Данією починає війну проти Швеції, яка дістала назву Північної війни. Україна була вимушена взяти участь у цій війні. Козаки воювали зі шведами поза межами України і зазнавали великих втрат. Страшним тягарем було будівництво фортець, царевої столиці – Петербурга, утримання московського війська, збір податків, сума яких у зв’язку з війною значно зросла. Посилення централізації Московської держави, якої домагався Петро I, суперечило існуванню автономії України. Цар задумав віддати Україну під владу свого намісника.

У 1704 році бойові дії почалися безпосередньо на Україні, козацькі полки діяли досить успішно – і Мазепі вдалося на деякий час зайняти Правобережну Україну. Після поразки Польщі основні сили шведів зосереджуються проти Москви. У вересні 1708 року шведські війська вступають на територію України. На їх бік з 5-тисячним військом переходить І. Мазепа. Він обіцяє шведському королю Карлу XII зимові квартири, продовольство і фураж, військову допомогу. Шведський король зобов’язується обороняти Україну, зберігати права старшини і козаків.

І Мазепа пішов на цей крок, щоб зробити Україну незалежною від Москви. Він розумів, що впливати на українські справи зі сторони Швеції набагато важче, ніж з Москви. Мазепа добре знав про тенденцію московської політики щодо обмеження прав України і розумів, що ця тенденція зрештою призведе до повної інкорпорації України до складу Росії.

Коли Петро I дізнався про перехід Мазепи до шведів, він наказав вчинити масові репресії на Україні. Столиця гетьмана Батурин була зруйнована, 15 тисяч його жителів вбито. Такої ж участі зазнали Лебедин, Ромни та багато інших населених пунктів.

Основна частина українського народу була дезорієнтованою і зустріла шведів як окупантів. Запорожці на чолі зі своїм кошовим отаманом підтримали Мазепу. За це царські війська зруйнували Січ.

У Полтавській битві шведські війська зазнали поразки. Це стало катастрофою для Мазепи і його планів щодо незалежності України. Мазепа і Карл XII рятуються втечею до Бендер. Петро I пропонує турецькому візиру 300 тисяч талерів за голову Мазепи, але останнього бере під захист султан. Приголомшений поразкою та крахом своїх надій, Іван Мазепа помирає 22.09.1709 року у Бендерах (за іншими даними – 22 серпня). Його перше поховання відбулося поблизу с. Варениці під Бендерами. Згодом його прах перенесли до міста Галаца у головну церкву Святогорського монастиря. У перші роки незалежності України була спроба віднайти прах І. Мазепи і перенести його на Україну, але це поки ще не вдалося.

Вели́ка Півні́чна війна́ в Украї́ні (1708—1713) — війна між Московією з одного боку та Швецією, Гетьманщиною та Османською імперією з іншого.

З початком Північної війни Україна, як сателіт Московського царства, постачала московським військам живу силу, амуніцію, фураж та продовольство. З приходом Карла ХІІ в Україну гетьман Іван Мазепа уклав з королем Українсько-Шведський союз та виступив проти Петра І. Слідом за гетьманом, на бік шведів перейшло й Військо Запорізьке на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнко.

Після Батуринської трагедії та Полтавської битви українські козаки, що виступили проти Петра, відійшли разом з Мазепою та Карлом до Бендер.

Після смерті Мазепи гетьманом України був обраний Пилип Орлик, який продовжив боротьбу за незалежність України. 1711 року українські козаки, спільно з татарами, організували похід на Київщину. Проте, через підступний відступ татар похід закінчився невдало, й Орлик відступив.

Весь цей час король Карл ХІІ та гетьман Орлик проводили дипломатичну роботу в Туреччині та багатьох європейських столицях, з метою організації проти московської коаліції. Проте ці зусилля не увінчалися успіхом.

Московії вдалося уникнути масштабних військових дій з боку Туреччини за допомогою дипломатичних зусиль та підкупів турецьких чиновників. Черговий мирний договір був підписаний 17 квітня 1712 р. Проте, 30 квітня 1713 року султан Ахмед III оголосили нову війну. Однак, не було проведено ніяких значних бойових дій.

Протягом 1713 року — Московське царство та Османська імперія остаточно припинили військові дії. Карл ХІІ залишив територію Османської імперії та вирушив до Швеції.

Прихід війни в Україну

Після початку російсько-шведської війни, становище Гетьманщини у складі Московського царства ще більш ускладнилось. Цар Петро І постійно вимагав від гетьмана Івана Мазепи все більше допомоги живою силою, провіантом та амуніцією. Крім того, українські козаки та старшина постійно скаржились на утиски та побори з боку московських військ. Грабункам піддавалось й цивільне населення Гетьманщини. У квітні 1704 року видано царський наказ козацькому війську про боротьбу проти загонів магнатів, — прихильників шведів. Вступ козацьких полків на Правобережжя.

Одночасно, починаючи з 1706 року Мазепа вів листування з Станіславом Ліщинським (через княгиню Дольську).

На початку жовтня 1708 року — армія Карла ХІІ, виснажена та відчуваючи брак боєприпасів, зазнала декілька локальних поразок на шляху між Могильовом та Смоленськом. Крім того, загін під командуванням Лагеркруна, через незнання місцевості не зміг зайняти Стародуб. Чим миттєво скористалась російська армія. Після зайняття Старобуда та Почепи, московські війська перекрили шведам останню можливість отримати необхідне продовольство.

21 жовтня 1708 року — шведська армія, не дійшовши до Смоленська, повернула на південь — з Кортеничів до північних кордонів України (район Стародуба, переправа через Десну). Петро І вислав гетьману наказ негайно виступити до Стародуба, на з'єднання з генералом Іфландом.

Гетьман Мазепа, порадившись з полковниками, вирішив не йти на Стародуб, а відправив посла до Карла ХІІ з проханням протекції.

Довідавшись про перехід гетьмана на бік шведів, Петро І наказав схопити Мазепу та вислав декілька каральних загонів, для недопущення масових виступів проти московських військ в Україні, а війська під командуванням Шереметьєва взяли в облогу Батурин.

Прихід шведів в Україну

Після розгрому Ліфляндського корпусу, у шведів залишилось 32 тисячі вояків (замість запланованих 40 тисяч). Пороху та продовольства у них було мало, але Карл ХІІ сподівався на великий арсенал та складі гетьмана Мазепи, що знаходились в Батурині.

23 жовтня 1708 року Мазепа перебував в Батурині. Проте залишив майже неприступну фортецю, та вже 24 жовтня (4 листопада) — переправився через Десну та зустрівся з передовим загоном шведів.

26 жовтня (6 листопада) 1708 року у супроводі 4 тисяч козаків, у селі Орловка (70 км. Від Батурина) він прибув до штабу Карла ХІІ.

28 жовтня (8 листопада) відбулась зустріч шведського короля та українського гетьмана.

На початку листопада відбувалась переправа шведських військ через Десну, що ускладнювалась дією московських військ під командуванням генерала Халларта. 13 листопада переправа на західний берег Десну було завершено.

Три полки — Миргородський, Лубенський та Прилуцький відмовились приєднатися до московських військ та чекали наказів гетьмана Мазепи.

Тим часом тривала облога Батурина. У А. Меншикова під Батуриним було 30 тис. вояків та 20 гармат, у коменданта фортеці полковника Дмитра Чечеля — 10 тис. козаків та 40 гармат. Місто було добре захищене, мало значні запаси зброї та продовольства. Воно могло витримати тривалу облогу та дочекатися підходу військ гетьмана й шведського короля. Проте, через зраду сотника Івана Носа, фортеця упала, всі її захисники були страчені, а великі запаси зброї потрапили до московитів.

Після взяття та спалення Батурина, Петро І вислав 30 тис. військо на Запорізьку Січ. Полковник Іван Скоропадський, який спочатку виступив на боці Мазепи, без бою здав Стародуб та приєднався до Петра.

Захоплення Батурина мало ще один наслідок. В козацькому середовищі почались хитання. Петро І розіслав по всіх українських містах універсали, де клеймив Мазепу, як зрадника, та закликав народ повстати проти шведських загарбників. Навіть ті козаки та полковники, які спочатку пішли за Мазепою, покинули шведський табір та зайняли вичікувальну позицію.

Також московські війська взяли й Білу Церкву, де знаходилась гетьманська скарбниця та ще одні склади. Прихильників гетьмана, московський цар наказав страчувати, каральні загони були розіслані по всій Україні.

[ред.]Дії шведсько-українських союзників

22 листопада 1708 року шведська армія та війська Мазепи підійшли до Батурина, але побачили там тільки руїна та згарище. 22 листопада — армія союзників отаборилась у Ромнах. Тут вони отримали звістки про наміри польського короля Станіслава прийти до них на допомогу, та обіцянки турків продати шведам необхідну кількість пороху, амуніції та свинцю.

Тим часом московські війська вирушили на Гадяч, й шведський король був вимушений йти головним обозом на допомогу своїм загонам. Проте, у грудні вдарили сильні морози, й як писав Станіслав Понятовський: «перш ніж дійти до Гадяча, шведи втратили понад 3 тисячі солдат, замерзлих на смерть, багато коней та допоміжного персоналу при повозках».

22 грудня 1708 року (2 січня 1709 року) шведський король покинув взятий Гадяч та вирушив назад у бік Ромен. Протягом зими 1709 року відбувались локальні бої поблизу Веприка, Лохвиць, Краснокутська, Олешні тощо

До весни 1709 року шведська армія, була виснажена лютими зимовими морозами та постійними локальними сутичками з московської армією. Карл ХІІ планував рушили на Харків, й далі — на Москву, але знову втрутилась погода. Весняні паводки та відлиги розмили всі дороги, і унеможливили переправи шведському війську. Через розмитість доріг шведи втратили майже весь свій обоз. Дійшовши до Коломака союзники зупинилися та вимушені були відступити до Опішні, а 2 (13) березня — до Будищ. Під час компанії по Слободської Україні шведі знищили та пограбували села та містічкі — Коломак, Котельву, Краснокутськ, Городнє та інші, проте у бою під Городним зазнали поразки, і сам Карл ледь урятувався від полону.[1].

За зиму шведська армія суттєво скоротилась. Шведські історики дають цифри 25 — 28 тисяч вояків. До того ж операція по закупівлі пороху у турків так й не відбулася. Не вдалося оволодіти Полтавою — її гарнізон, що складався з російських солдат та місцевих козаків відбив всі атаки.[2]. Не надійшло й очікуваної Карлом військової допомоги від татар й турків. Це було пов'язано з тим, що Петро І в Азові зустрівся з Кападжи-пашою, неофіційним представником турецького султана в Кримському ханстві. Він дав Кападжі-паші велику суму грошей та відпустив полонених мусульман. Приблизно в той самий час в Константинополі, під час зустрічі московського посла П. Толстого з великим визирем Черлюлю Алі-пашою, посол вручив візиру також щедрі дарунки від московського царя. Одночасно до султана Ахмеда ІІІ надходили «чутки», що Карл ХІІ збирається укласти мир з Петром й одружитися на його сестрі Софії. Після всього цього султан Ахмед ІІІ заборонив кримському хану Девлет-Ґірею «воювати московитів» й зайняв нейтральну позицію.

Поки татари та поляки не поспішали на допомогу шведам, у Карла ХІІ та Мазепи з'явився новий союзник — Запорізька Січ. Кошовий отаман Кость Гордієнко, на чолі запорожців, виступив проти трьох московських полків під орудою полковника Кембела та прислав до короля посла з пропозицією союзу.

В кінці березня 1709 року Кошовий отаман Кость Гордієнко, разом з 8 тисячами козаків присягнув на вірність Карлу ХІІ та гетьману І. Мазепі. Гетьман, зі свого боку, виділив 60 тис. талерів з власної скарбниці на потреби війська.

[ред.]Полтавська битва

Протягом квітня 1709 року шведські полки поступово підтягнулися під Полтаву, яку Карл ХІІ вирішив взяти в осаду та очікувати вирішального бою з Петром І. 24 квітня відбулась перша спроба взяти фортецю штурмом. На штурм пішло близько 3 тисяч шведських солдат, проте через брак пороху та гармат, штурм пройшов невдало.