148. Екологічна криза та форми її прояву.

Виникнення екологічної проблеми пов”язане з прискоренням НТП, який створює можливості для посилення людського впливу на навколишній світ. Навіть позитивне перетворення природи в інтересах суспільства не може не мати хай вторинних чи третинних, але негативних наслідків для навколишнього середовища.

За даними Всесвітньої комісії ООН з навколишнього середовища й розвитку, нині щорічно перетворюється на пустелю 6 млн. га родючих земель, на 11 млн. га скорочується площа тропічних лісів, 31 млн. га лісів загублено забрудненням та кислотними дощами. Значної шкоди природі й суспільству задає підвищення в атмосфері концентрації вуглекислого газу, який утворюється при спаленні вугілля, нафти, газу тощо. Учені передбачають, що його накопичення може підвищити до 2050 року середню температуру на поверхні Землі на 1,5-4,5 градусів, що спричинить танення криг у морях, океанах, горах і призведе до підвищення рівня світового океану, внаслідок чого будуть затоплені берегові зони, що негативно позначиться на економіці багатьох країн. Тяжкими наслідками загрожують людству ерозія та руйнування озонового шару, який є захистом від сонячного радіаційного впливу.

Такі проблеми виникають на різних рівнях: регіональному, коли йдеться про забруднення чи порушення природи на обмежених ділянках поверхні; національному, коли техногенний вплив зачіпає інтереси цілої держави; планетарному, оскільки діяльність людини втручається у глобальні природні процеси.

До екологічної кризи можна також віднести такі проблеми: проблема забезпечення людства сировиною та енергією, проблема освоєння світового океану, проблема забруднення та освоєння космічного простору тощо.

149. Фінансово-монополістичні групи. Фінансова олігархія.

Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, мати змогу отримувати високі прибутки підприємства почали групуватись, утворюючи монополістичні об”єднання. Значну роль у концентрації фінансових ресурсів сучасного світового господарства відіграють міжнародні фінансові організації, зокрема, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Крім них до міжнародних фінансово-кредитних інститутів, можна віднести Міжнародну фінансову корпорацію, Банк міжнародних розрахунків.

Фінансово-монополістичні групи утримують велику частку всіх світових фінансів та значною мірою мають змогу впливати на всі економічні процеси як в окремих країнах, так і у світі в цілому. З ними змушені рахуватись усі промислові та виробничі центри, усі країни та угруповання країн. Адже фінанси є чи не найголовнішим ресурсом світового господарства.

150. Міжнародне співробітництво в розв’язанні глобальних проблем та розвитку світового господарства.

На сьогодні людство ще не має єдиної програми розв”язання глобальних проблем. Зусилля вчених зосереджені на розробці й запровадженні нових технологій, вишукуванні коштів для фінансування заходів щодо охорони навколишнього середовища, розробці національних програм раціонального природокористування. Але все ж таки, в кожній країні існує свій проект або програма вирішення як екологічних, так і інших проблем. Прикладом може навести співробітництво країн у ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній станції в Україні.

У співробітництві країн особливого значення набуває питання конверсії воєнного виробництва, демілітаризація економіки країн світу, мирного співробітництва між ними. Позитивний вплив роззброєння та співробітництва країн світового співтовариства у цій сфері важко переоцінити. Вивільнення коштів надає можливість сконцентруватись на подальшому розвиткові економіки, міжнародних відносин у цілому.

Суб’єктами розв’язання глобальних проблем є всі країни світу, які розробляють як свої, так і спільні програми та проекти. Створені та створюються регіональні та міжнародні організації з вирішення глобальних проблем людства та розвитку співробітництва, наприклад, комісії ООН із цих питань.