4.3.2. Припливні електростанції (пес)
Віками люди роздумували над причиною морських припливів і відпливів. Сьогодні ми достовірно знаємо, що могутнє природне явище — ритмічний рух морських вод викликають сили тяжіння Місяця і Сонця. Енергія припливів величезна, її сумарна потужність на Землі становить близько 1 млрд. кВт, що більше за сумарну потужність усіх річок світу.
Принцип дії припливних електростанцій дуже простий. Під час припливу вода, обертаючи ротор гідротурбіни, заповнює водоймище, а після відпливу вона з водоймища виходить в океан, знову обертаючи ротор турбіни. Головне — знайти зручне місце для встановлення греблі, в якому висота припливу була б значною. Будівництво й експлуатація електростанцій на морі - складне завдання. Морська вода спричиняє корозію більшості металів, деталі установок обростають водоростями.
Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України оприлюднило інформацію про розвиток відновлюваної енергетики України в 2011 році. Встановлена потужність електростанцій, що використовують відновлювані джерела енергії, в 2011 році зросла більше, ніж в 2,5 рази, а виробництво електроенергії склало 332 мільйони кВт год.
Зелений тариф (в англійській мові зазвичай використовується термін Feed-in tariff) - економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою. Застосування зеленого тарифу зазвичай включає використання наступних інструментів:
Гарантований доступ до енергомережі;
Довгострокові контракти на придбання електроенергії;
Встановлення відносно високих закупівельних цін, які враховують вартість відновлюваних джерел енергії.
Регіональні або національні енергопостачальники зазвичай зобов'язані купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. У багатьох країнах гарантується придбання електроенергії, що отримується з поновлюваних джерел енергії в рамках довгострокових (15-25 років) контрактів.
Станом на 2009 рік зелені тарифи використовувались в тій чи іншій формі у 63 країнах світу, включно з Україною.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення "зеленого" тарифу" був прийнятий 25 вересня 2008 року. Закон передбачає обов'язкове придбання постачальниками електроенергії (енергоринком) від наступних джерел:
Малі гідроелектростанції (встановленою потужністю до 10 МВт);
Вітрові електростанції;
Сонячні електростанції;
Електростанції, що використовують біомасу в якості палива.
Зелений тариф може використовуватись виробником протягом 10 років з моменту встановлення. Експерти критикують поточну редакцію закону, зокрема через неможливість застосування зеленого тарифу для виробників електроенергії, які використовують біогаз[1].
Ставки зеленого тарифу в Україні
Ставка зеленого тарифу періодично встановлюється постановами Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) у розмірі "подвоєного середньозваженого тарифу на електричну енергію, яка закуповується в енергогенеруючих компаній ... за рік, що передує року встановлення тарифу". У разі значних коливань курсу гривні щодо євро НКРЕ зобов'язана внести відповідні корективи до ставок зеленого тарифу.
Само понятие «зеленый тариф» в Украине появилось в октябре 1997 года. Именно тогда Президентом Украины был подписан закон «Об электроэнергетике». Однако реальные шаги в этом направлении были предприняты только в 2009 году, когда Верховная Рада приняла поправки к законам «Об электроэнергетике» и «Об альтернативных источниках энергии». В этих законодательных актах впервые был прописан механизм, по которому формируется зеленый тариф.
При этом сам размер зеленого тарифа рассчитывается по формуле: розничный тариф для потребителей второго класса (юридические лица) умножается на коэффициент «зеленого» тарифа, который устанавливается индивидуально для каждого из четырех основных видов источников «зеленой» энергии: энергии ветра, солнца, воды и биомассы. Так, для установок, которые производят электроэнергию за счет энергии ветра, коэффициент колеблется от 1,2 до 2,1, в зависимости от мощности ветроустановки. Для генераторов энергии, которые работают на биомассе, он составляет 2,3. Более высокие коэффициенты установлены для компаний, производящих электроэнергию за счет солнечной энергии (от 4,4 до 4,6).
По состоянию на 5 января 2012 года величины «зеленого» тарифа на электрическую энергию, выработанную из альтернативных источников энергии, составляют: ветроэнергетика – 122,77 коп/кВт-час; солнечная энергетика – 505,09 коп./кВт-час; электрическая энергия с биомассы – 134,46 коп./кВт-час; из энергии воды (малые ГЭС) – 84,18 коп./кВт-час.
Эксперты энергетического рынка отмечают, что «зеленый» тариф в Украине достаточно высок. Например, в Германии диапазон «зеленых» тарифов действует, начиная с 39 коп./кВт-час (объекты гидроэнергетики свыше 50 мВт) и заканчивая максимальным 448,15 коп/кВт (солнечные системы до 30 кВт). Более высокие тарифы в Украине связаны с повышенным экономическим риском, с которым может столкнуться инвестор.
В январе 2012 года, как указано на сайте Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сфере энергетики (НКРЭ), зеленый тариф используют 60 энергогенерирующих компаний: 8 – из энергии ветра; 2 – из биомассы; 18 – из энергии солнечного излучения и 32 – из энергии воды (малые ГЭС).