Особливості виробництва електроенергії

Електрична енергія – універсальний, технічно й економічно найефективніший вид енергії. її широко використовують у промисловому виробництві, будівництві, забезпечуючи в такий спосіб роботу різних механізмів і агрегатів, на електротранспорті (трамваї, тролейбуси, електропотяги), а також в усіх інших видах господарської діяльності, у побуті (освітлення, використання радіо- й телеапаратури, побутових приладів, комп'ютерів). Питома частка електроенергетики у промисловому виробництві становить зараз близько 12 %. В економіці України вона є однією з галузей експортного значення.

Основною і принциповою особливістю електроенергетичного вироб-ництва, на відміну від інших галузей, становить те, що кількість виробленої електричної енергії в енергосистемі повинна чітко збігатися з її споживанням в реальному часі. Енергію у вільній формі неможливо накопичувати на будь-який тривалий час. Тому процеси виробництва і споживання енергії мають збігатися в часі або відбуватися безпосередньо один за одним і бути пов'язаними між собою відповідною ланкою передачі. Це суттєво впли­ває на характер виробничих, технічних і економічних зв'язків енергетики з іншими галузями матеріального виробництва і стосується структури та форм розвитку власне енергетики і систем енергопостачання.

Окремі енергетичні вузли, куди входять електростанції і споживачі, через електричні мережі об’єднуються на паралельну роботу, внаслідок чого утворюються енергетичні системи та об’єднання, які забезпечують надійність і економічність постачання електроенергії.

Основою електроенергетики країни є Об'єднана енергетична система (ОЕС) України, яка здійснює централізоване забезпечення електроенергією внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона поєднує енергогенеруючі потужності, розподільчі мережі регіонів України, пов'язані між собою системоутворюючими лініями електропередач напругою 220-750 кВ. Оперативно-технологічне керування ОЕС і керування режимами енергосистеми здійснюється централізовано державним підприємством НЕК «Укренерго».

Енергетика України в основному представлена тепловими електростанціями, однак частка атомної енергетики у виробництві енергії суттєво перевищує середньосвітові показники і складає 47,3%, тоді як в середньому у всьому світі – 16%.

Перша електростанція загального користування розпочала роботу на території України 1880 р. в Києві. На початку XX ст. струм виробляли невеликі теплові електростанції. Великі ТЕС і ГЕС почали працювати у 20-30-х роках XX ст. З 1970-х років через уведення в експлуатацію п'яти АЕС почала зменшуватися частка електроенергії, виробленої на інших електростанціях. Однак останнім часом на фоні загального падіння обсягів виробництва електроенергії частка АЕС зросла через певну стабільність у роботі впродовж 90-х років XX ст.

Сьогодні електроємність ВВП України в кілька разів перевищує аналогічний показник європейських країн. Однією з причин цього є структура української економіки, яка здебільшого складається з електроємних галузей, і надмірно високі витрати електроенергії на виробництво одиниці продукції. Висока електроємність також викликана істотним технологічним відставанням багатьох галузей промисловості та житлово-комунального господарства, а також високим зношенням основних фондів.

За 2011 рік обсяг споживання (нетто) електричної енергії ОЕС України склав 147,5 млрд кВт∙год.

Основними споживачами електроенергії (дані за 2011 рік) в розрізі категорій є: промисловість 81,9 млрд кВт∙г (55,5 %), населення 37,7 кВт∙г (25,6 %), комунально-побутове господарство 24,5 кВт∙г (16,6 %) та сільське господарство 3,4 кВт∙г (2,3 %).

Станом на 2012 рік об'єднана енергетична система (ОЕС) України працює синхронно (паралельно) з енергетичними системами Білорусі, Російської Федерації, Молдови, та через «Бурштинський енергоострів» (включає Бурштинську ТЕС, Калуську ТЕЦ та Теребля-Рікську ГЕС) - який синхронізовано з Європейською мереєею системних операторів з передачі електроенергії - з об'єднаними енергетичними системами країн Західної, Центральної та Східної Європи - Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії,що дозваляє експортувати електроенергію як у східному так і західному напрямах.

Майже всі об’єкти енергетики України залишились від СРСР і були збудовані понад 35 років назад, а недостатнє фінансування протягом останніх 20 років призвів до суттєвого їх зношення.

На сьогоднішній день більша частина генеруючих активів та електромереж зношена та неефективна; для підтримки надійності енергосистеми потрібна повномасштабна програма модернізації цих активів:

• Станом на кінець 2010 р. 84% блоків теплових електростанцій перевищили межу фізичного зношення у 200 тис. годин наробітку й потребують модернізації або заміни. Зношеність устаткування призводить до перевитрат палива, зменшення робочої потужності та погіршення екологічних показників;

• Атомні блоки наближаються до закінчення строку проектної експлуатації: понад 70% атомних блоків потребуватимуть подовження строку експлуатації у найближчі 10 років;

• Баланс потужності енергосистеми України характеризується дефіцитом як маневрених, так і регулюючих потужностей; частка гідроелектростанцій, які забезпечують основний обсяг маневрених потужностей, у загальному балансі потужностей не перевищує 9% за оптимального рівня у 15%. В результаті вугільні блоки ТЕС, спроектовані для роботи в базовому режимі, використовуються для підтримки змінної частини графіка навантаження енергосистеми;

• На сьогодні 35% повітряних ліній електропередач (ЛЕП) напругою 220-330 кВ експлуатуються понад 40 років, 55 відсотків основного устаткування трансформаторних підстанцій випрацювали свій розрахунковий технічний ресурс;

• Значні проблеми виникають у зв'язку з недостатністю пропускної спроможності ліній електропередач для видачі потужності АЕС (Рівненська, Хмельницька, Запорізька) і передачі надлишкової енергії Західного регіону до центру й на схід країни; з недостатнім рівнем надійності енергопостачання АР Крим, Одеської та Київської областей; з некомпенсованістю електромережі ОЕС України з реактивної потужності і важкістю забезпечення необхідного рівня напруги (Кримська, Центральна, Південна енергосистеми, східна і південна частини Донбаської енергосистеми);

• У розподільчих мережах значна кількість об'єктів також відпрацювала свій ресурс: 31% електричних мереж і 32% трансформаторних підстанцій потребують реконструкції або заміни. Недостатнє оснащення низьковольтних мереж компенсаторами реактивної потужності призводить до істотних відхилень напруги від нормативних значень.

Без реалізації програм модернізації наявних і будівництва нових потужностей дефіцит пікової потужності спостерігатиметься вже в 2017-2020 рр.

Пільгове оподаткування промислових підприємств при створенні нових виробництв із впровадженням енергозберігаючих технологій

Як відомо, природні енергетичні ресурси небезмежні. Питання їх раціонального використання потребує уваги не тільки з боку суб'єктів господарювання, а й з боку держави. Саме вона має здійснювати заходи, спрямовані на стимулювання впровадження суб'єктами господарювання енергозберігаючих технологій, які б оптимізували використання енергоресурсів.

Економічні заходи, спрямовані на забезпечення енергозбереження, передбачені Законом України «Про енергозбереження» від 01.07.94 р. № 74/94-ВР. Зокрема, відповідно до ст. 11 цього Закону з метою стимулювання розроблення та впровадження патентних винаходів та використання енергозберігаючих технологій, обладнання і матеріалів юридичним і фізичним особам надаються податкові та інші пільги. 

Одним із кроків реалізації таких економічних заходів стали зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості» від 18.12.2008 р. № 694-VI (далі – Антикризовий закон) до п. 5.18 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ) та до ст. 19 Закону України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.92 р. № 2097-XII