Видобування торфу

Торф’яна промисловість України є однією з найдавніших галузей паливної промисловості. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Львівській областях. Видобуток його невеликий. У вигляді брикетів і шматків торф використовується як паливо. У сільському господарстві його застосовують для виготовлення органічних добрив, торфоізоляційних плит. Торф може бути сировиною для виробництва парафіну, масел, фенолів, креоліну та ін. У північній частині України розташовано понад 2500 родовищ торфу. Його загальні запаси перевищують 2,2 млрд. т. Найбільші значні поклади торфу мають Волинська (0,46 млрд т), Рівненська (0,36 ), Чернігівська (0,28), Київська (0,27) та Львівська (0,22) області. Є торф у Тернопільській, Сумській та Полтавській областях. Серед найбільших торфових родовищ України - Ірдинське (розробляється), Бучанське, Занглайське (розробляється), Наданчагівське, Шостківське, Брюховицьке та ін.

Торф належить до викопного палива і є продуктом неповного розкладу відмерлих рештків болотяних рослин в умовах підвищеної вологості. Вік торфу може бути від кількох сотень до кількох тисяч років. Торф залягає на глибині 1-2,5м і в окремих випадках – 9-10 м. Торф буває луговий, моховий і боровий.

Торф добувають механізовано, фрезерним або гідравлічним способом. Фрезерний найпростіший і найдешевший спосіб видобування торфу у вигляді дріб’язку.

Добування торфу фрезерним способом зводиться до фрезерування торф’яної маси на глибину 10-12 мм на заздалегідь висушеному торф’яному полі, сушіння торф’яного дріб’язку в польових умовах полягає у ворушінні шару дріб’язку на торф’яних покладах (2-3 рази на день) спеціальними ворушилками. Складають висушений торф’яний дріб’язок спочатку у валки спеціальними волокувачами, а потім у штабелі спеціальними машинами.

Цикл робіт, пов’язаний з фрезеруванням, ворушінням і підбиранням висушеного торфу, триває близько двох днів.

Гідравлічний спосіб торфодобування полягає в тому, що торф’яний масив перетворюється напором водяного струменя у в’язку торф’яну масу, яку потім насосами відкачують по трубопроводах на суходіл, де її сушать.

На ділянках торфодобування заздалегідь будують канави для підведення води, видаляють пеньки, підводять залізничну колію для крана, укладають трубопроводи та ін..

Торф’яну в’язку масу торфосос відкачує і подає по трубопроводах у резервуар. З резервуара спеціальними насосами торф’яна маса нагнітається по магістральних трубопроводах і виноситься на суходіл для розливання і сушіння. Залита на полі торф’яна маса протягом кількох днів сохне і утворює торф’яний покрив завтовшки 90-110 мм з вологістю 84-90 %. Висушування протягом 60-65 діб.

18