42.Публічний виступ і стиль мовлення їх взаємозв’язок.

Під стилем (від лат. «stylus» — стрижень для письма) розуміють спосіб використання мови, заснований на виборі тих засобів, які найкращим чином забезпечують спілкування між людьми у даних умовах. Розпізнають такі стилі: розмовно-побутовий (розмов¬ний); офіційно-діловий; науковий; ораторсько-публіцистичний; літературно-художній. Кожний з них характеризується «набором» певних мовленнєвих засобів, які і складають його особливості.

Стильові принципи функціональні: залежно від свого завдання оратор може викорис¬тати принципи одного чи іншого стилю, або й скомбінувати їх у своєму тексті. Так само він може уникати певної сти-лістики, якщо інша небажана.Оратор(доповідач) повинен від повно до інформації,яку він несе правильно висловлювати свої думки ітому він взаємопов’язаний із різноманітними стилями мовлення.

Розмовно-побутовий стиль «обслуговує» сферу повсякденних неофіційних стосунків людей. Йому притаманні діалогічність, невимушеність і емоційність спілкування, стихійність, знижуваність мовленнєвих засобів.

Офіційно-діловий стиль --висловлювання точні, однозначні, вираження індивідуальних особливостей мовця максимально приглушене. Цей стиль притаманний текстам різних державних актів, законів, документів. Лексика таких текстів переважно емоційно нейтральна, як би стандартна, нерідко спеціальна, термінологічна .

Сферу дослідницької діяльності «обслуговує» науковий стиль. Він відображає характер наукового мислення: логічність, абстрагованість, узагальненість, точність,.Наукові тексти багаті на терміни.

Ораторсько-публіцистичний стиль вельми неоднорідний, бо різні цілі спілкування оратора зі слухачами

Літературно-художній стиль найбільш багатий мовленнєвими ресурсами, багатоплановий і різноманітний.

43.Характеристика академічного красномовства.

П. Сопер вважав, що існує два види красномовства: інформаційне та агітаційне. Інші вчені виділяють п’ять різновидів красномовства:

юридичне (судове);

академічне;

політичне;

церковне;

суспільно-побутове.

Академічне красномовство. Академічне красномовство — це ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки. Творцями українського академічного красномовства були видатні науковці й письменники Феофан Прокопович,Григорій Сковорода, Петро Могила. Під терміном академічне треба розуміти строго наукове за характером красномовство, основними рисами якого є глибока аргументованість, висока логічна культура, строгий мовний виклад, вживання великої кількості спеціальної термінології. Академічне красномовство поділяється на три різновиди:

власне академічне (наукова доповідь, реферат, огляд);

вузівське красномовство (лекція);

шкільне красномовство (розповідь, бесіда, опис тощо).

44.Розвиток риторики у Київській Русі.

Українська риторика має досить глибокі історичні корені. Остаточне формування ораторського мистецтва відбувається вже в епоху Київської Русі. Досить важливим чинником у цьому процесі було, звичайно, прийняття християнства. Разом з ним приходить і мистецтво красномовства, збагачене потужною античною та візантійською традицією.Саме тому Київська Русь залишила видатні пам'ятки насамперед гомілетичного красномовства. Досить відомою є проповідь руського митрополита Іларіона (XI ст.) "Слово про закон і благодать". Іларіон гаряче виступає проти зазіхань Візантії на Київську Русь,красномовно і переконливо доводить містичність вчення про месіанську

роль будь-якого народу, обстоює самостійність Русі.

Найвідомішими ораторами Київської Русі були Іларіон Феодосій Печерський (ХІ століття), Климент Смолянич, Кирило Туровський (ХІІ століття).

Перлина слов'янської літератури «Слово о полку Ігоревім» донесла до наших днів «золоте слово» Святослава, що є взірцем високої риторичної культури того часу.

Найвидатнішими зразками давньоруського красномовства є промови князів, зафіксовані в літописах. Розвивалося в Київській Русі й релігійне красномовство, першим зафіксованим зразком якого вважаються слово князя Володимира після хрещення киян. А основним його виявом були проповіді, які стали частиною богослужіння.