3. Персоналізація як важливий чинник аудіовізуальної інформації

Важливе значення має те, хто і як саме подав інформацію. Це може бути сухе офіційне повідомлення, а може й повідомлення з елементами оцінки події. Глядач не байдужий до особистості ведучого, кореспондента чи репортера, його манери висловлюватись. Тому персоналізація є важливою специфічною рисою телевізійної інформації. Уміння ведучих говорити відіграє значну роль у рейтингу програми і каналу. Які ж риси повинні бути неодмінним творчим і професійним набутком тележурналіста?

Перш за все його вміння просто й щиро говорити. Зважаючи на те, що телеекран має властивість показувати людину немов у збільшуваному склі, коментатору слід бути людиною обізнаною й ерудованою. Глядач відчуває, коли ведучий зовсім некомпетентний у повідомлюваній інформації. До того ж глядачі не люблять, коли новини подаються як набір неосмислених фактів. Люди чекають тієї чи іншої оцінки явища, емоційного повідомлення новин компетентною особою.

4. Колективна співпраця на телебаченні

Робота тележурналіста передбачає постійну співпрацю з телеоператорами, режисером, звукорежисером, художником, освітлювачем та іншими працівниками. Телебачення більше, ніж інші засоби масової інформації, вимагає колективної співпраці. Тому для тележурналіста надзвичайно важливим є вміння співпрацювати з людьми, знаходити з ними взаємопорозуміння для досягнення спільної мети – виготовлення якісної передачі.

5. Повсюдність телеінформації

Ще одна важлива особливість аудіовізуальної телеінформації – її повсюдність. У наш час телевізор є доступним для більшості людей. До того ж існує велика кількість каналів, тому глядач може обирати серед них те, що йому до душі. Проте саме ця властивість телеінформації вимагає від тележурналістів почуття відповідальності.

6. Психологія сприйняття аудіовізуальної інформації

Слід також наголосити й на психологічних умовах сприйняття аудіовізуальної інформації. Вона надходить до глядача безпосередньо на його домашній екран. Тому під час підготовки в ефір інформації варто враховувати психологію домашнього сприйняття. З одного боку телеінформація сприймається одночасно великою кількістю людей. З іншого – всі глядачі розрізнені, кожний обирає передачі за своїми вподобаннями та інтересами і дивиться їх вдома. Звідси – пряме звернення до глядача, безпосередність, щирість у спілкуванні, певна мовленнєва камерність, довірливість, імпровізаційність. Для новин характерна також і систематичність їхнього виходу в ефір у визначений час. Це прив’язує глядача, вимагає від нього відповідного впорядкування власних справ для того, щоб у визначений момент бути перед екраном.

Швидкість телевізійного мовлення повинна бути більшою, ніж на радіо, оскільки наявний зоровий ряд. Надто повільне мовлення робить сприйняття важчим, людині нелегко виділити головне в повідомленні, внаслідок чого увага послаблюється. На телебаченні варто говорити швидко, діловито (це спостерігається на центральних каналах, в той час як регіональне ТБ тяжіє до повільного повідомлення), оскільки людина думає швидше, ніж говорить. Проте слід не забувати, що під час сприйняття передачі глядач не має можливості повернутися і ще раз передивитись і переслухати інформацію. Таким чином, телеінформація повинна бути розрахована на правильне первісне сприйняття. А звідси і такі вимоги до телевізійного мовлення: ясність, чіткість, доступність, неперевантаженість фактами, логічність викладу.