3. Чистота мовлення

Чистота мовлення тісно пов’язана з правильністю і нормативністю: якщо у мовленні немає порушень лексичних, стилістичних, орфоепічних та інших норм, то воно вважається чистим.

Чистота виявляється у трьох аспектах:

- в орфоепії (правильна літературна вимова, відсутність акценту);

- у слововживанні (відсутні позалітературні елементи: діалектизми, вульгаризми, канцеляризми, плеоназми, макаронізми, штампи, слова-паразити);

- в інтонаційному аспекті (відповідність інтонації змістові та експресії висловлення, відсутність брутальних, лайливих, лицемірних ноток).

Засмічують мову :

• діалектна вимова звуків та наголошування слів;

• нелітературне слововживання;

• жаргонізми;

• діалектна лексика

• канцеляризми і професіоналізми;

• лайливі і вульгарні слова;

• недоречно вжиті іншомовні слова.

• слова-паразити;

4. Доречність мовлення

Доречність – це ознака культури мовлення, яка організує його точність, логічність, виразність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають змісту та характеру повідомлення. Проте для доречності у мовленні самих мовних засобів недостатньо – доречність ураховує ситуацію, склад слухачів (глядачів), естетичні завдання.

Висловлювання доречне, якщо внаслідок його використання досягається мета, яка висувалася мовцем, якщо потреби мовця (у широкому розумінні) реалізовані. Для досягнення мети можна використовувати:

- риторичне питання;

- звертання до слухачів (глядачів);

- повторення попередньо висловленої думки з метою її підсилення;

- посилання на літературний образ чи історичний факт;

- дослівне цитування або переказування цитати своїми словами;

- порівняння.

У телевізійному мовленні інтонація та слово мають бути доречними: інтимно-ласкава – пестливий, ніжний, прихильний тон; офіційно-холодна – байдужий тон; гумористично-сатирична – насмішкуватий, глузливий, уїдливий, викривальний тон. Мовлення не може бути безінтонаційним.

Доречність мовлення – важлива якість у соціальному аспекті, адже вона регулює всю нашу мовленнєву поведінку. Доречність зумовлюється ще й психологічно: мовний контакт співбесідників буде добрим, результативним, якщо будуть знайдені потрібні саме для цієї ситуації спілкування слова та інтонації. Адже мовець не повинен нав’язувати слухачеві думку (свій підхід до справи, її оцінку, її перспективу), хоч не тільки повідомляє інформацію, а й мимохіть передає ставлення до повідомлюваного,— він повинен дбати, щоб не травмувати слухача, не принижувати його гідності, не чинити насильства над його волею. Слово може вразити людину. Вимовлене не можна повернути назад, слово виконає ту роль, яку йому відвела мова.

Навички доречного мовлення можна виробити, якщо:

• володіти культурою мовлення і культурою спілкування за допомогою мови;

• мати високу загальну культуру;

• ставитися до мови не як до дисципліни, а як до втілення людської духовності, берегти її.

Доречним мовлення буде тоді, коли воно відзначатиметься правильністю, точністю, багатством, чистотою.

Питання для самоконтролю:

1. Чому для тележурналіста важливо знати комунікативні ознаки мовлення?

2. Що таке точність? Від чого вона залежить?

3. Яке мовлення можна назвати логічним?

4. Що таке доречність мовлення?

ПРАКТИКУМ

Практичне заняття № 1

Культура і техніка мовлення тележурналіста

Питання для обговорення

1. Взаємозв’язок мови, мовлення і мислення.

2. Основні стилі мови ТБ:

а) публіцистичний стиль, його ознаки, мовні засоби;

б) художній стиль, його ознаки, мовні засоби.

в) розмовний стиль.

3. Роль журналістів у становленні й збагаченні публіцистичного стилю.

4. Мовна культура української журналістики. Сучасні тенденції.

Рекомендована література: