
- •3. Мережі ip.
- •Коротка історія Internet та ip-технологій
- •Модель tcp/ip.
- •Потреба в проектуванні ip-мереж
- •Проектування ip-мережі
- •Загальний погляд на проектування.
- •Етапи проектування мережі
- •Розгляд застосувань
- •Розгляд платформ.
- •Розгляд мережевої інфраструктури.
- •Ідеальна мережа
- •Структура ip-адреси.
- •Повнокласова та безкласова ip-адресація
- •Структура ip-адрес при повнокласовій адресації.
- •Використання мережевої маски.
- •Безкласова ip-адресація
- •Мережі та підмережі.
- •Спосіб впровадження підмереж.
- •Розширений мережевий префікс і мережева маска.
- •Організація підмереж – складання адресного плану
- •Загальні правила побудови адресного плану мережі з підмережами.
- •Нові розв’язання для масштабування адресного простору Internet.
- •Мережеві маски змінної довжини.
- •Впровадження cidr
- •Раутінг у безкласовому середовищі.
- •Трансляція мережевих адрес
- •Статична nat.
- •Динамічна nat .
- •Динамічна nat з перевантаженням.
- •Динамічна nat з надлишковими зовнішніми інтерфейсами.
- •Nat всередині локальних адрес.
- •Динамічна nat з трансляцією номерів портів для глобальної адресації.
- •Спільне використання статичної та динамічної nat.
- •Переваги та недоліки nat
- •Відповідність між mac-адресами та ip-адресами.
- •Протоколи високого рівня і mac-адреси.
- •Протокол arp.
- •Протокол rarp (Reverse Address Resolution Protocol)
- •Пересилання данограм.
- •Концепція пересилання данограм.
- •Опції данограми.
- •Інкапсуляція, фрагментація та реасемлювання данограми.
- •Інкапсуляція данограми.
- •Фрагментація данограми.
- •Реасемблювання данограми.
- •Протокол повідомлень управління icmp
- •Повідомлення icmp
- •Раутінг в ip-мережах
- •Раутінг (маршрутування) – основні поняття
- •Встановлення маршруту
- •Комутація.
- •Маршрутовані протоколи і протоколи раутінгу
- •Прямий і непрямий раутінг.
- •Прямий раутінг і використання arp
- •Непрямий раутінг
- •Машрути за замовчуванням
- •Використання протоколу icmp для маршрутизації
- •Статичний раутінг та організація підмереж
- •Під’єднання окремого вузла до раутера wan
- •Стандартна керована конфігурація раутера
- •Під’єднання локальної мережі до раутера wan
- •Ієрархічний розподіл адрес класу c
- •Об’єднання мереж через wan-зв’язок “пункт-пункт”
- •Замовник з багатьма локалізованими lan
- •Замовник з окремими lan, сполученими через виділені лінії
- •Замовник із сервером мережевого доступу
- •Динамічний раутінг
Динамічна nat з надлишковими зовнішніми інтерфейсами.
Якщо наявні надлишкові з’єднання з віддаленою мережею через два різні інтерфейси, то можна використати NAT для трансляції локальних адрес у два різні глобальні пули, визначені для двох з’єднань. Цей випадок можливий, коли є два ISP, під’єднані двома різними інтерфейсами до Internet через протокол раутінгу; певні маршрути викликають трафік через один інтерфейс, а інші – трафік через другий інтерфейс. NAT може перевірити, через який інтерфейс пересилається пакет, перед вибором глобального пулу. Отже, можна визначити два різні глобальні пули з тим самим локальним пулом ACL для двох різних інтерфейсів. Приклад динамічної NAT з надлишковими зовнішніми інтерфейсами для локального адресного пулу 10.1.1.1 .. 10.1.1.254 та глобального адресного пулу 136.1.1.13 і 208.1.1.13, під’єднаного до двох різних інтерфейсів, показаний на рис. 3.22.
Р
ис.
3.22. Приклад динамічної NAT
з надлишковими зовнішніми інтерфейсами.
Nat всередині локальних адрес.
В іншому сценарії приватна мережа має власну приватну адресну схему, а NAT сконфігуровано на раутері, який під’єднанує внутрішню (10.1.1.0) мережу до зовнішньої (192.50.20.2) мережі з використанням публічної адресної схеми Internet. NAT може бути сконфігуровано статично або динамічно. Оскільки NAT в раутері відображає адреси між обидвома мережами, то кінцева станція не може знати дійсної IP-адреси станції – комунікаційного партнера з другого боку. Цей сценарій показаний на рис. 3.23.
Р
ис.
3.23. NAT всередині локальних
адрес.
Коли станція A потребує доступу до зовнішньої мережі, то вона використовує одну з IP-адрес пулу, визначеного у раутері (192.50.20.1 … 192.50.20.254). Станція B знає тільки IP-адресу станції A, призначену раутером, і нічого не знає про те, що реальна адреса станції A дорівнює 10.1.1.2.
Динамічна nat з трансляцією номерів портів для глобальної адресації.
У цьому випадку наявно більше внутрішніх IP-станцій, ніж IP-адрес у пулі NAT. Властивість трансляції номерів портів (PAT) здатна обслуговуватьи таку ситуацію, використовуючи відображення на гнізда (socket). Щоб різні застосування могли використовувати ті самі IP-адреси з обмеженого IP-пулу, використовується властивість перевантаження. При цьому NAT вимагає тільки унікальні порти, а не унікальні IP-адреси для встановлення сполучення між двома станціями. Цей сценарій проілюстрований на рис. 3.24. Пул NAT містить тільки одну IP-адресу – 192.50.20.1. Станція A встановлює TCP-сполучення через порт 1024 (10.1.1.2:1024) зі станцією B (192.50.20.2:23), відображаючи IP-акдресу з пулу NAT. Якщо тепер станція C потребує сполучення зі станцією D, то воно могло б не відбутися, бо в пулі NAT більше немає IP-адрес, однак, це можна здійснити при наявній властивості перевантаження.
Р
ис.
3.24. NAT з трансляцією номерів
портів (PAT)
для глобальної адресації.
У табл. показано, як NAT відображає внутрішні адреси на зовнішні, викорисовуючи IP-адресу пулу NAT.
Таблиця NAT для прикладу на рис. 3.24.
Протокол (сполучення) |
Внутрішнє джерело адреса:порт |
Зовнішнє джерело адреса:порт |
Зовнішня адреса призначення |
TCP (від A до B) |
10.1.1.2:1100 |
192.50.20.1:1024 |
192.50.20.2 |
TCP (від C до D) |
10.1.1.3:1200 |
192.50.20.1:1025 |
192.50.20.3 |