2.5 Імітація декоративної тканини
• Матеріали й інструменти:
папір; кисті плоскі № 20- 24 і круглі № 12-16; акварельні фарби або гуаш, поролонова губка.
В інтер'єрі, у меблях ми не можемо обійтися без декоративної тканини. Чим богаче цвіт і оригинальней малюнок, тим більший попит вона має в покупця.
Для досягнення ілюзії тканини необхідно підготувати відповідне тло, тобто зафарбувати кілька аркушів паперу в різні кольори. Коли фарба висохне, можна наносити малюнок. Якщо малюнок умовний, то його можна наносити поролоновою губкою з конкретним обрисом, тобто прямокутником, квадратиком, кружечком і т.д. Якщо ж малюнок конкретний у вигляді геометричного або рослинного орнаментів, потрібно вирізати кілька трафаретів із синтетичної плівки або щільного паперу. В умовному малюнку обов'язково потрібно дотримати ритму, порядок побудови.
Залежно від фарб тла й орнаменту створюється той або інший домінуючий тон (синій, золотавий, коричневий, жовтогарячий, фіолетовий, зелений). Кольори повинні бути насичені, що гармонійно сполучаються й створювати гарні тональні переходи.
При збереженні основних складених елементів орнаменту, їхньої щільності й ритму чергування, кольором створюються різноманітні складні композиції. Елементи орнаменту можуть бути геометричні й геометризовані, які складаються в чіткі візерунки.
Характер художнього оформлення декоративної тканини й застосування її в інтер'єрі й меблевій промисловості в значній мірі обумовлений загальним економічним і культурним розвитком даного суспільства, запитами й смаками широких верств населення. Тому розуміння краси предметів мінливо, воно визначається соціальним середовищем, ходом історичного розвитку народу, рівнем його культури.
Матеріали, з яких зроблений предмет, можуть викликати досить відчутні емоції, тому розумні, культурні відносини до речей не можуть бути зведені до одного лише практицизму. Речі заслуговують нашої поваги, уваги й розуміння. Вони - необхідний і важливий елемент нашого повсякденного життя, втілення творчої праці майстрів всіляких спеціальностей, результат пошуків, зусиль, іноді відомих, а частіше безіменних винахідників і дизайнерів.
Небувалі соціальні перетворення, корінні зміни побуту, удосконалювання техніки й інструмента відкривають широкі можливості для пошуку, народжують нові види й форми творчої діяльності. Всі частіше входять нові види сировини - тканини, волокна, оздоблювальні матеріали - продукти сучасної переробної промисловості, які дозволяють знаходити нові колірні й фактурні сполучення для досягнення образного вислову предмета і його естетичних вимог.
2.6 Імітація фактури каменів
• Матеріали й інструменти:
папір; олійні художні фарби і їхні розріджувачі; більші ванночки для води; широкі кисті № 18-20, краще колонкові.
Імітація цих матеріалів небагато складніше, ніж імітація шкіри й тканини. Отут потрібна вправність, почуття міри й знання матеріалу, що імітується. Найкраще мати справжні зразки. Зразок не тільки показує малюнок, по ньому видно, скільки якої фарби потрібно для змішування.
Олійні фарби випускаються в напіврідкому виді в олов'яних тюбиках або бляшаних банках. Фарби ці непрозорі й накладаються на поверхню густим шаром. Зв'язувальною речовиною в них і розріджувачами є рослинні масла: лляна, горіхова, соняшникове й інші, а також оліфа або спеціальні розчинники, що випускають під номерами. Розчинники й масла можна замінити гасом, попередньо пропустивши його через шар вати, або скипидаром. ,
Розводять олійні фарби на палітрі, яку можна зробити з фанери, ретельно відшліфувавши наждаковим папером і просочивши оліфою, щоб вона не поглинала масло з фарб; можна розводити фарби також на склі або глянсовій плитці. Приготувавши фарби, наливаємо у фотованночку не дуже холодну воду, потім на плитці розводимо фарбу потрібного коліру рослинним маслом або скипидаром. Кожна фарба розводиться окремо. Якщо потрібно імітувати червоний граніт із синіми й жовтими прожилками, за основу беремо червону фарбу. Розвівши основний колір, виливаємо його у ванночку з водою. Цей колір відразу ж розпливається по поверхні
окремими плямами й смугами. Далі розводимо додаткові кольори - син і жовтий - і теж виливаємо у ванночку. Кольори ці не зміщуються, вони плавають паралельно один одному, зображаючи певний малюнок. Після цього беремо лист паперу й або простягаємо площиною листа по поверхні фарб, що розпливлися, у ванночці, або спокійно прикладаємо лист і піднімаємо його. Папір забирає на себе фарбу, і на ній утвориться певна колірна гама з малюнком фактури даного матеріалу. Все залежить від пропорційного співвідношення колірних плям, характерних для того або іншого каменю, від уміння забрати з ванночки фарби на папір. Бажано мати перед очами зразки граніту, мармуру, яшми й т.д. або малюнки цих зразків. Спостерігати й замалювати або сфотографувати їх можна в краєзнавчих і археологічних музеях.
Для мармуру характерна плинність малюнка, тому коли потрібний колір уже у ванночці, можна навіть злегка перешкодити його паличкою.
Малюнок граніту більше зернистий, тому колір у ванночку потрібно не виливати, а вносити краплями або різко розмішати його, щоб розбити фарбу на дрібні цятки. Лист паперу прикладаємо до поверхні й піднімаємо, а не простягаємо по ній.
Кожний матеріал гарний по-своєму, але стає гранично виразним лише в сполученні з іншими матеріалами.
Жоден з моментів, що впливають на художньо-конструкторське рішення промислового виробу, не має таку силу, як застосовувані матеріали. Саме через матеріал, його конструктивні й декоративні можливості, що найбільше повно виявляються при
різних методах обробки, через пластику, фактуру, колір значною мірою виражається художнє рішення промислового виробу.
Характерний художній засіб, застосовуваний у промислових виробах,- виявлення фактури лицьових поверхонь. Часто художній вигляд простих промислових виробів в основному визначається фактурою лицьових поверхонь і може стати провідною художньою темою всього інтер'єра в цілому.
Художник-конструктор проектує промислові вироби масового виробництва: посуд, меблі, електроприлади й т.д., у рішенні яких повинні бути врівноважені краса й користь. Крім виразних пропорцій, коліру, силуету більшість предметів промислового й побутового призначення нерідко мають фактуру матеріалу. У предметах побуту широко використають різноманітні матеріали: метал, скло, тканини, шкіру, пластмасу, дерево й т.д., які впливають на композицію виробу і його естетичну якість.
У якості лицювальних у сучасній практиці застосовують також штучні матеріали, що імітують колір, малюнок і фактуру природних матеріалів.