Мал.11. Жилкування листя : а - паралельне; б - дугове; в - пальчасте; г - сітчасте.

паралельне - жилки йдуть паралельно одна одній;

дугове - з жилками, які вигнуті, але йдуть в одному напрямку з головною жилкою;

пальчасте - жилки розходяться віялом від одного центру;

сітчасте - з жилками, які відходять пір’їсто від головної жилки і з дуже розвинутою сіткою дрібних жилок.

Розрізняють такі видозміни листя: шпильки (колючки) - рослини пристосувались до посушливих умов і зменшують таким чином площу випаровування; вусики - забезпечують закріплення рослин до тих, що ростуть поряд; соковите листя - накопичує та зберігає воду для виживання в посушливу пору  року; залозистими волосками вкрите  листя деяких комахоїстівних рослин.

Анатомічна будова листка. Для прикладу розглянемо листок плюща в поперечному розрізі (мол. 12).

 

Мал. 12. Листок плюща у поперечному розрізі: 1- верхня шкірка; 2 - нижня шкірка; 3 - стовпчастий мезофіл; 4 - губчастий мезофіл; 5 - продихи; 6 - друза; 7 - коленхіма; 8 - судинно-волокнисті пучки.

З верхнього і нижнього боків листок покритий шкіркою, яка призначена для захисту внутрішніх хлорофілоносних клітин м'якоті листка від зайвого випаровування. Вона складається з одного шару міцно зімкнутих прозорих живих клітин, що сприяє вільному проникненню світлових променів всередину листка. Із зовнішнього боку шкірка вкрита плівкою жироподібної речовини (кутикула), що суттєво знижує випаровування вологи.

Для нормального протікання в листку процесу фотосинтезу необхідні інтенсивні водо- і газообмін, дихання, випаровування вологи. Відбувається це за допомогою продихів - щілин, що утворені двома замикальними, або продиховими, клітинами. Продихові клітини дрібні, зелені, парні і мають підковоподібну форму. Розташовані вони на нижньому боці листка, але бувають і на верхньому (у воядних рослин). Кількість продихів на одиницю площі листка залежить від виду рослин і умов вирощування. У середньому їх 100-300 на 1 мм поверхні, але може бути і значно більше.

Чим вище листок сидить на стеблі, тим більше є продихів на одиницю його поверхні (хоч кожний продих зокрема є меншого розміру).

Між верхньою і нижньою шкірками листкової пластинки розташовується м'якоть листка - мезофіл, який складається з живих клітин з великою кількістю хлоропластів, у яких відбувається складний і важливий процес - фотисинтез.

Під верхньою шкіркою розташовується стовпчастий мезофіл, або палісадна паренхіма - один або кілька шарів великих прямокутних клітин, які мають хлоропласти. Завдяки їх перпендикулярному розташуванню до поверхні, світло проникає всередину листка і зустрічає менше перегородок, і таким чином, повніше використовується хлоропластами.

Під палісадною паренхімою знаходиться кілька шарів клітин неправильної форми з великими міжклітинниками. Ці шари клітин утворюютьгубчасту, або пухку, паренхіму.

У деяких клітинах цього шару відбувається утворення друз - відкладання щавелевокислого калію. Товста оболонка, яка утворилася завдяки кам'янистим клітинам друз, спільно з прожилками підвищує механічну міцність листя.

Чітка відмінність в будові цих двох тканин свідчить про різне функціональне призначення кожної з них. Стовпчастий мезофіл - основна асиміляційна тканина, в якій здійснюється фотосинтез, а губчастий мезофіл сприяє проникненню вуглекислого газу і є запасаючою тканиною (відкладається крохмаль).

Судинно-волокнисті пучки, які проходять в жилах, забезпечують надходження до мезофілу води з розчиненими в ній солями, а також: і відтік з мезофілу відпрацьованих розчинів органічних речовин (продуктів фотосинтезу).

Під верхньою і нижньою шкірками, поблизу пучків, розташована коленхіма - механічна тканина, яка складається з клітин, що забезпечують механічну міцність молодої рослини.