- •20.Хімічна природа ферментів. Загальна характеристика ферментів як біологічних каталізаторів.
- •21. Міжнародна класифікація та номенклатура ферментів. Класи ферментів.
- •1. Систематична номенклатура.
- •2. Тривіальна номенклатура.
- •22.Хімічна структура ферментів: будова ферментних білків, олігомерні білки-ферменти. Функціональні ферментні системи.
- •23. Кофактори та коферменти: структурна характеристика, властивості, класифікація, зв’язок з вітамінами. Типи реакцій, які каталізують окремі класи коферментів
- •24. Механізм дії ферментів: гіпотези ферментативного каталізу е.Фішера та д. Кошленда
22.Хімічна структура ферментів: будова ферментних білків, олігомерні білки-ферменти. Функціональні ферментні системи.
А. Будова ферментних білків
За хімічною структурою ферменти є простими білками або складними білками (тобто такими, що містять у собі небілкову частину). Білкова частина складного білка-ферменту має назву апофермент (апоензим), небілкова — кофермент (коензим) — див. нижче. Повна назва складного ферменту — холофермент
Олігомерні білки-ферменти
Багато ферментних білків складаються з декількох субодиниць (протомерів),
що являють собою різні поліпептидні ланцюги, сполучені нековалентними зв’яз-
ками — олігомерні ферменти
Найбільш розповсюджені олігомерні ферменти, що містять у собі два (С2),чотири (С4), шість(С6) протомерів. У клітині, особливо в складі біологічних мембран, деякі ферменти здатні
утворювати поліферментні (мультиензимні) комплекси (системи), що каталі-
зують послідовності спряжених біохімічних реакцій. Такі поліферментні комплекси
складаються з декількох десятків фізично асоційованих білків-ферментів, кожен
з яких каталізує певну реакцію. Розрізняють
1. Розчинні мультиензимні системи, в яких відсутня постійна асоціація між ферментами Е1, Е2, Е3, Е4; відбувається дифузія субстратів A, B, C, D між окремими ферментами.
2. Мультиензимні системи, в яких окремі ферменти сполучені між собою неко-
валентними зв’язками, утворюючи комплекси, які полегшують передавання
субстратів та продуктів між окремими ферментними білками.
3. Мембрано-зв’язані мультиензимні системи, в яких окремі ферменти асоці-
йовані з ліпідним бішаром субклітинних органел (мітохондрій, ендоплазматич-
ного ретикулума тощо).
Прикладом мультиензимних систем може бути піруватдегідрогеназний
комплекс, виділений із мітохондрій та E. Coli. Зокрема, піруватдегідрогеназний
комплекс E. Coli, що має м.м. 4,0 10*6
, складається з 24 молекул ферментного
білка піруватдегідрогенази (м.м. — 90 кД; із кожною молекулою білка зв’яза-
ний тіаміндифосфат — ТДФ), молекули дигідроліпоїлтрансацетилази (яка
складається з 24 протомерів — окремих поліпептидних ланцюгів із м.м. 36 кД;
кожен ланцюг містить залишок ліпоєвої кислоти) та 12 молекул дигідроліпоїл-
дегідрогенази (м.м. — 55 кД; кожна молекула сполучена з ФАД).
23. Кофактори та коферменти: структурна характеристика, властивості, класифікація, зв’язок з вітамінами. Типи реакцій, які каталізують окремі класи коферментів
Кофактори
Багато ферментів потребують для реалізації своєї каталітичної активності наяв-
ності певних низькомолекулярних небілкових сполук — кофакторів. Роль кофак-
торів можуть відігравати біоорганічні сполуки різної хімічної природи або іони
металі
Коферменти (коензими) — біорганічні сполуки небілкової природи, що є
необхідними для дії ферменту, тобто перетворення субстрату в каталітичному
акті.
Коферменти можуть сполучатися з білковою частиною (апоферментом) неко-
валентними фізико-хімічними або ковалентними зв’язками (в останньому випад-
ку вони є простетичними групами ферментного білка — флавінові коферменти,
піридоксальфосфат, ліпоєва кислота тощо); деколи коферменти утворюють комп-
лекси з апоферментом лише в ході каталітичного процесу (НАД, НАДФ)
Класифікація коферментів
А. За хімічною природою коферменти підрозділяють на:
– похідні вітамінів, зокрема: вітаміну В1 — тіаміндифосфат; вітаміну В2 —
флавінмононуклеотид (ФМН); вітаміну В6 — піридоксальфосфат, піридоксамінфосфат; пантотенової кислоти — коензим А; вітаміну В12 — метилкобаламін, дезоксиаденозилкобаламін; вітаміну Н (біотину) — карбоксибіотин;фолієвої кислоти — тетрагідрофолієва кислота;– динуклеотиди (похідні нікотинаміду — НАД+, НАДФ+; похідний рибофлавіну — ФАД);– нуклеотиди — похідні пуринів та піримідинів (АТФ, АДФ, ЦТФ, ЦДФ,УТФ, УДФ);– комплекси порфіринів з іонами металів.
За типом реакції, яку вони каталізують, коферменти поділяють на:
1. Коферменти, що є переносниками атомів водню та електронів.
2. Коферменти, що є переносниками різних хімічних груп.
3. Коферменти синтезу, ізомеризації та розщеплення вуглець-вуглецевих зв’язків.
Коферменти — похідні вітаміну РР (нікотинаміду) (входять до складу дегідрогеназ): нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД+) та нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат (НАДФ+).
Коферменти — похідні вітаміну В2 (рибофлавіну) (входять до складу де-
гідрогеназ та оксидаз): флавінаденіндинуклеотид (ФАД), флавінмононуклеотид
(ФМН).
Піридоксалеві коферменти — похідні вітаміну В6
(піридоксину) (входять
до складу амінотрансфераз, декарбоксилаз): піридоксин (піридоксол), піридо-
ксальфосфат, піридоксамінфосфат.
Металопорфірини — коферменти цитохромів: металопорфіринові струк-
тури цитохромів a (A), b (B), c (C). (Me2+: залізо в цитохромах b та c, мідь — у
цитохромі a).
Кофермент ацилювання — похідний пантотенової кислоти: коензим А
(КоА).
