Кому надають захист конвенції і додаткові протоколи Женевських конвенцій?

Женевські конвенції про захист жертв війни — міжнародні багатосторонні угоди в галузі законів і звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів (поранених і хворих в діючих арміях; поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі; військовополонених та цивільне населення під час війни)

Додатковий Протокол 1 (про захист жертв міжнародних збройних конфліктів), Додатковий Протокол II (про захист жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру) і Додатковий протокол III про введення додаткової відмітної емблеми у вигляді Червоного хреста і Червоного півмісяця.

Міжнародний комітет Червоного Хреста

Міжнародний комітет Червоного Хреста – частина Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця разом з Міжнародною Федерацією і 186 національними товариствами. Це найстаріша і найбільш шанована організація в межах Руху. Комітет тричі ставав нобелівським лауреатом премії миру в 1917, 1944 і в 1963 році.

Міжнародна спільнота надала комітету унікальні повноваження, які базуються на міжнародному гуманітарному праві Женевських конвенцій, для захисту жертв міжнародних і внутрішніх збройних конфліктів.

Міжнародний комітет Червоного Хреста тричі нагороджений Нобелівською премією миру - у 1917 р. «За діяльність із поліпшення становища військовополонених», у 1944 р. за діяльність в роки війни, яка повернула значення основоположним принципам солідарності людства, ототожнивши життєві інтереси народів і потребу в примиренні, та в соті роковини свого існування (1963).

Організації, схожі до Червоного Хреста:

• Карітас;

• Міжнародна організація допомоги борцям революції (МОДР);

• Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби;

• Міжнародний Фонд 'Взаєморозуміння і толерантність'.

Надзвичайні ситуації природного характеру

Надзвичайні ситуації природного характеру виникають унаслідок прояву небезпечних природних явищ – подій природного походження, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть впливати на життєдіяльність населення.

За походженням природні явища надзвичайного характеру поділяють на такі види:

– геологічні (землетруси, обвали, зсуви);

– метеорологічні (бурі, урагани, смерчі, зливи, сильні снігопади, ожеледь);

– гідрологічні (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.);

– природні пожежі лісових, торф’яних і хлібних масивів;

– масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин (епідемії, епізоотії, епіфітотії).

Антропогенний вплив поширюється і на прояв природних небезпек. Порушення рівноваги в природі в результаті діяльності людини призводить до зростання ймовірнсті небезпечних подій. Так, близько 80 % зсувів пов’язано з діяльністю людини.

За наявними оцінками, кількість небезпечних природних подій на Землі з часом не зростає або майже не зростає, але людські жертви і матеріальні збитки збільшуються. Тільки у 2006 р. було зафіксовано 395 стихійних лих, жертвами яких стали 21 тис. 342 людини. Україна за кількістю жертв зайняла восьме місце (загинула 801 людина). Кількість людей, що опинились в зоні лиха – 131,5 млн. Збитки від стихійних лих у 2006 р. становили 19 млрд дол., а ще більше у 2005 р. – 210 млрд дол. (тоді ураганом «Катріна» було повністю зруйновано м. Новий Орлеан, США). Щорічно ймовірність загибелі жителя планети від природних небезпек орієнтовано становить 10-5, тобто на кожні 100 тис. жителів гине одна людина.

Отже, запобігання виникненню НС природного характеру, зниження їх наслідків та ефективний захист людей від природних не-безпек є актуальною проблемою, яка вирішується на підставі глибокого вивчення причин і механізмів прояву природних небезпек, що дозволяє передбачити їх, прогнозувати наслідки і впроваджувати як активні (будівництво інженерних споруд і т. ін.), так і пасивні заходи щодо захисту життєдіяльності в районах лиха.