2. Джерела даних тематичного картографування

Введення даних є одною з основних операцій під час створення тематичних карт. Для різних типів даних розроблені спеціальні технології введення, що відповідають функціональним можливостям, включеним до складу програмного ГІС-забезпечення, розроблені спеціалізовані периферійні пристрої.

Як вихідні матеріали, з яких виконується введення даних у ГІС, у наш час використовуються:

- топографічні карти;

- загальногеографічні карти різного тематичного змісту;

- дані дистанційного зондування Землі (ДЗЗ);

- матеріали польової інструментальної зйомки;

- текстові джерела, фотографії й ілюстрації;

Залежно від типу джерел вхідних даних застосовуються різні технології введення даних. У першу чергу розділяються методи введення просторових і атрибутивних даних, для чого розроблені різні види графічних і табличних редакторів. Залежно від виду і якості вхідних матеріалів можуть використовуватися методи ручного або автоматизованого введення[1].

- Топографічні карти

Карти як джерело просторових даних для ГІС, як і раніше, зберігають свою актуальність. Хоча частина матеріалів, отриманих методами дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) і польової інструментальної зйомки, постійно зростає, на різних картах можна знайти різнобічну і відповідним чином формалізовану інформацію про багатьох реальних або виявлених різними методами просторових об'єктів[1].

В Україні розрізняють топографічні карти як:

• оглядово-топографічні (масштаб 1:1 000 000, 1:500 000);

• топографічні:

  • дрібномасштабні (1:200 000, 1:100 000),

  • середньомасштабні (1:50 000, 1:25 000),

  • великомасштабні (1:10 000, 1:5000);

• топографічні плани (1:2000, 1:1000, 1:500).

Дрібномасштабні карти є основою карт природних ресурсів, економічних карт, а також карт науково-дослідницького та прикладного характеру.

Середньомасштабні карти служать для створення тематичних карт лісів, доріг, рельєфу, ґрунтові, кліматичні, ландшафтні, карти промисловості.

Великомасштабні карти використовуються для найдетальніших тематичних карт таких як туристичних, політико -адміністративних, карти населених пунктів.

• Дані дистанційного зондування Землі

Космічні знімки є менш трудомісткі ніж топографічні карти тому користуються значною популярністю на сьогоднішній день.

Методи дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) базуються на реєстрації і подальшій інтерпретації відбитої сонячної радіації від поверхні ґрунту, рослинності, води та інших об'єктів[1]. В останні десятиліття особливо ефективно використовують дистанційне зондування Землі для одержання додаткової інформації про земну поверхню та її надра. Крім традиційного фотографічного знімання, широко використовується інфрачервоне, радіолокаційне, лазерне та інші види знімання. Методами ДЗЗ успішно вирішують різні тематичні завдання, а також будують тематичні карти – карти ґрунтів, забруднення атмосфери, гідрографічні, лісів, сільськогосподарських угідь, корисних копалин, населених пунктів та інші[2].

• Географічні карти різного тематичного змісту

Загальногеографічні карти зображають всі географічні явища: рельєф, гідрографію, рослинно-ґрунтовий покрив, населені пункти, господарські об'єкти, комунікації, кордони, сільське господарство, промисловість і таке інше.

Для створення цих тематичних карт використовують раніше створені дані з атласів, топографічних карт різних масштабів. Виходячи з цих даних розробляють карти ширшого тематичного змісту.

Наприклад, для створення економічної карти охоплюють карти промисловості (як загальні, так і галузеві), сільського господарства, рибної промисловості, транспорту і зв'язку тощо.

- Матеріали польової зйомки

Наземні топографічні зйомки потребують значних затрат часу і зусиль на безпосередні вимірювання на місцевості, тому їх проводять лише тоді, коли інші види зйомок недоцільні з економічних міркувань (мала площа ділянок, ділянки у вигляді вузької смуги тощо).

На сьогоднішній день найширше використовують для вимірювання електронні геодезичні прилади. Дані з електронних геодезичних приладів являють собою файл із координатами та ідентифікаторами точок зйомки. У таких файлах також може міститися інформація про проведені виміри - вертикальні і горизонтальні кути, відстані. Файли даних можуть створюватися в спеціальних фірмових форматах або в звичайному текстовому форматі ASCII. Спеціальні програмні пакети для обробки даних геодезичних вимірів або модулі координатної геометрії інструментальних пакетів ГІС (пакет Інвент-Град (Україна); програмні пакети CREDO компанії «Кредо Діалог» (Білорусь), розширення Survey Analyst, сімейства пакетів ArcGIS компанії ESRI (США) та ін.) зчитують такі дані за допомогою спеціальних конверторів.

Текстові дані перетворюються в координати точок прив'язування, для яких за обмірюваними кутами і відстанями визначаються місця розташування точок по контурах об'єктів (будинків, доріг та ін.), створюється графічний векторний файл. Якщо прилад підтримує введення ідентифікаторів і описів об'єктів під час зйомки, ці дані можуть автоматично вводитися в атрибутивну базу даних[1].

З таких даних можливе отримання карт різних тематичних змістів – карти доріг, рельєфу, лісів, ландшафтні, грунтів, туристичні карти.