Тема 8. Портфельні стратегії та управління стратегічною позицією підприємства

1. Сутність та види портфельних стратегій підприємства.

2. Портфельний аналіз підприємства.

3. Стратегічна позиція підприємства. Оцінка привабливості стратегічні зони господарювання.

4. Матричні методи оцінки стратегічної позиції підприємства.

1. Сутність та види портфельних стратегій підприємства

Портфельні стратегії – це страгеії, які стосуються управління портфелем сфер бізнесу. Види:

1. стратегія диверсифікації припускає включення в портфель напрямку бізнесу підприємства нових напрямків за допомогою:

• придбання підприємств;

• створення підприємств „з нуля”;

• створення спільних підприємств.

Наслідком диверсифікації в рамках портфеля напрямку бізнесу можуть бути синергетичні ефекти, що виявляються в зниженні інтегральних загальновиробничих витрат за рахунок багатофункціонального використання ресурсів.

У стратегічному плануванні синергетичні ефекти називаються стратегічними відповідностями (СВ). Виділяють наступні СВ:

• маркетингові (єдиний клієнт, єдині географічні території, канали збуту, реклами і т.д.)

• виробничі (єдині виробничі потужності, подібні технології, НДДКР);

• управлінські (менеджери, єдині системи управління і навчання).

Стратегія диверсифікації може бути 2 видів: зв'язана і незв'язана.

Стратегія зв'язаної диверсифікації передбачає наявність істотних СВ між сферами бізнесу, що входять до нього. Зв’язанодиверсифіковані організації називаються концернами.

Стратегія незв’язаної диверсифікації передбачає наявність сфер бізнесу, що знаходяться в портфель організації, і мають між собою слабкі СВ. Такі організації називають конгломератами.

Переваги: зниження ризику, який пов’язаний з тим, що різні галузі одночасно знаходяться на різних стадіях життєвого циклу.

Недоліки: при економічному спаді особливе значення набуває наявність стратегічних відповідностей між напрямками бізнесу в портфелі.

2) стратегія відкачування капіталу і ліквідації може здійснюватися наступним чином:

• продаж непривабливого напрямку бізнесу;

• його ліквідація;

• очікування банкрутства.

Із цих альтернатив найбільш прийнятною є продаж, але іноді буває складно знайти покупця. Ліквідація часто буває пов’язана з розпродажем активів за більш низькою ціною, ніж реальна вартість через втрати інтегрального ефекту, а банкрутство може поставити під удар імідж всього портфелю бізнесу.

3) стратегія зміни курсу і реструктуризації використовується для покращення ефективності функціонування портфелю в цілому і для збереження його існування.

Стратегія зміни курсу передбачає наступні підходи:

• відновлення прибутковості в збиткових сферах;

• реалізація стратегії “зняття врожаю” у слабких сферах;

• введення режиму економії у всіх сферах;

• зміна менеджменту і т.д.

Стратегія реструктуризації передбачає здійснення радикальних змін у портфелі, тобто усунення одних сфер у портфелі і включення інших за допомогою купівлі, продажу сфер бізнесу і входження в нові галузі.

4) стратегія міжнародної диверсифікації передбачає функціонування диверсифікованого портфелю на більшості національних ринків.

Стратегія міжнародної диверсифікації може передбачати реалізацію стратегії глобалізації, тобто просування на всіх ринках виключно стандартизованих товарів та послуг (наприклад: компанія Mc Donalds). Основна перевага цієї стратегії – зниження витрат на просування за рахунок створення іміджу організації, чиї товари або послуги визнані у всьому світі.