
- •1.Соціологія як наука. Центральні поняття соціології: соціальний інститут, соціальна система, соціальна спільнота
- •2. Співвідношення соціології та соціології міжнародних відносин. Об’єкт та предмет соціології міжнародних відносин. Соціологія міжнародних відносин у структурі соціологічного знання
- •Системний підхід до суспільства в соціології: органістичний, механістичний та інтегрований напрямки
- •Історія становлення компаративістики. Компаративні дослідження у протосоціології
- •Типи та методичні проблеми компаративних досліджень (м. Доган, д. Пеласі)
- •Неомарксистський напрям у соціології міжнародних відносин. Відмінність від марксизму. Представники. Критика неомарксистського напряму.
- •Ціннісне коло ш. Шварца як інструмент компаративного дослідження
- •8. Ціннісна система українського суспільства у крос національному вимірі (за методикою ш. Шварца)
- •15.Теорія постматеріалістичних цінностей р. Інглегарта
- •Дискусія про тенденції розвитку та конфліктів у сучасному світі: ф.Фукуяма vs. С.Гантінгтон.
- •11.Неполітичні чинники конфліктності західної та мусульманської цивілізації (за роботою п. Норріс та р. Інглегарта «Справжнє зіткнення цивілізацій»).
- •12.Світ-системний аналіз та теорія залежності (а. Франк, і. Валлерстайн)
- •13.Соціокультурні чинники інституційної ефективності. Критика теорії залежності (л. Гарісон)
- •14.Емансипаційна теорія демократії р. Інглегарта
- •15.Теорія постматеріалістичних цінностей р. Інглегарта
- •16. Внесок п. Норріс у сучасні компаративні дослідження
- •17. Застосування шкали національної дистанції для дослідження конфліктогенного потенціалу міжнаціональних відносин
- •18. Інтегровані показники у компаративних кроснаціональних дослідженнях: (показник ефективності державного управління – failed state index). Методика обрахунку та місце України у рейтингу
- •20. Інтегровані показники у компаративних кроснаціональних дослідженнях: показник сприйняття корупції (Corruption perception index) Методика обрахунку та місце України у рейтингу
- •21. Міжнародні відносини у епоху «третьої хвилі» (теорія третьої хвилі о. Та х.Тоффлерів).
- •22. Різновиди акторів на міжнародній арені. Етатизм vs. “світове громадянське суспільство”.
- •23.Закономірності функціонування і трансформації міжнародних систем. Теорія транзиту та її критика.
- •24. Теорія хвиль демократизації с. Гантінгтона
- •25. Учасники/автори/актори міжнародних відносин.
- •28. Моделювання і теорія ігор.
Історія становлення компаративістики. Компаративні дослідження у протосоціології
Компаративні дослідження розглядають явища або процеси в широкому соціально-історичному та соціально-культурному контекстах, припускають всебічний аналіз передумов і наслідків, залучення історичних аналогій. Традиція компаративних досліджень в соціології започаткована працею М. Вебера „Протестантська етика та дух капіталізму”.
Традиція компаративного аналізу в соціології, в основному, розглядає подібності та відмінності між суспільствами, а не міжнародні процеси. Мета порівняльної соціології – в прагненні придбати більше пояснювальний, ніж писовий характер - з тим, щоб включити кожне конкретне дослідження у більш широкий контекст. Компаративні дослідження є областю де ризики і вигоди дуже часто присутні. Протосоціологія – зародковий стан соціології, тривалість процесу її становлення та оформлення у самостійну науку про суспільство, відмінної від соц.філософії.Розвиток компаративістики пов'язаний з такими працями: Арістотель “Політика” – розмежування хороших і поганих типів правління.
Ш.Л.Монтеск`є “Дух законів” – аналіз причин, які визначають характер урядування. Завдяки систематичному вивченню Монтеск’є хотів подивитись як попереднє суспільство несподівано формує з людей соціальних істот. У той же час він не розглядає суспільство з точки зору прогресивного розвитку але з досягнень та невдач на шляху до свободи і з усього що було добрим. Переваги належать до того факту що тільки компаративне дослідження могло б сподіватися щоб визначити чинники які специфічні для нац. Систем охорони здоров*я , на відміну від загальних. Компаративна перспектива може розширити національні ідеї про те, що можливо і в той же час забезпечити розуміння того, що повинно передувати. А. де Токвіль “Демократія в Америці” – вивчення американського випадку становлення і стабільного функціонування демократичних інститутів. Б. Мур “Соціальне походження диктатури та демократії” – розглядає випадки англійської, російської та японської революцій і їхні політичні та соціальні наслідки. Дж. Сарторі “Порівняльна конституційна інженерія” – політологічний аналіз особливостей інституційного дизайну різних демократичних суспільств. Цікавим зразком компаративного дослідження у межах соціології політики є праця Зеди Скокпол (Theda Skocpol) „Держави та соціальні революції” (1979). Скокпол представляє так звану немарксистську теорію революцій. На основі порівняння французької, російської та китайської революцій Скокпол приходить до висновку про те, що у всіх з цих випадків спрацьовує подібний механізм – наявна одна і та ж сукупність умов, які і створюють „революційний момент”. Основним соціальним актором на якого звернена увага є держава. Держава, на думку Скокпол, це не стільки організація створена та маніпульована домінуючим класом.
Скокпол на підставі порівняння трьох кейсів розробляє теорію революції – перелік необхідних для революції умов: 1) зовнішня загроза для Франції, Росії та Китаю від Британії, Німеччини та Японії відповідно,2) негнучкість та слабкість держави,3) наявність порівняно незалежних та незадоволених соціальних спільнот,4) селянські повстання
Прихильники компаративної соціології наголошують на тому, що логіка експерименту та порівняння подібні. Відмінність, полягає у специфіці об’єктів, які досліджуються. Якщо вони унікальні і не піддаються відтворенню в лабораторних умовах то єдиним адекватним шляхом дослідження таких унікальних макросистем є порівняння. Якщо ж об’єкти аналізу достатньо багаточисельні та достатньо точно можуть бути відтворені в лабораторних умовах – виникають умови для експерименту.
Британський компаративіст А. Тойнбі деталізує порівняльний метод та виділяє такі етапи-методи порівняльного дослідження: перший полягає у тому, щоби зафіксувати „факти”, другий полягає у виявленні загальних „законів” шляхом порівняння „фактів”, третій полягає в художньому відтворенні фактів у формі „фантазії”. Згадаймо Чарлза Райта Міллза та його слова про необхідність соціологічної уяви. Щодо типів порівняльних досліджень то російський компаративіст Л.В.Сморгунов пропонує таку типологію порівняльних досліджень: 1) “case-studies”; 2) бінарні; 3) регіональні; 4) глобальні; 5) крос-темпоральні. [Сморгунов Л.В. 1999. Сравнительная политология: Теория и методология измерения демократии.
Серйозною проблемою компаративних соціологічних досліджень є відсутність адекватних статистичних даних по окремих країнах, регіонах чи сферах діяльності. З ініціативи науковців-компаративістів ЮНЕСКО та інші спеціалізовані установи ООН опрацювали міжнародні стандарти збору та узагальнення статистичних даних. Ці стандарти дедалі більше вдосконалюються і все більше використовуються в діяльності національних статистичних служб.