14. Усна народна творчість к.Р , Билинний епос

Краще зрозуміти духовне життя східних слов’ян дозволяє усна народна та музична творчість доби Київської Русі. Усна народна творчість цього періоду надзвичайно різноманітна: билини, перекази, пісні, загадки, прислів’я, приказки, казки.

Билина — староруська епічна пісня-сказання про знаменні події з життя народу і героїчні подвиги богатирів.

У билинах оспівувалися військові перемоги київських князів та їхніх дружин. До найдавніших належить група билин про князя Володимира Красне Сонечко, який разом із богатирями Іллею Муромцем, Альошою Поповичем та Добринею Микитичем захищає Київську Русь від ворогів.

Загадки, прислів’я і приказки в стислій і дотепній формі відображають життєвий досвід і мудрість народу.

До доби Київської Русі належить виникнення відомих усім казок про Бабу-Ягу, Змія Горинича, Кирила Кожум’яку, Вернигору, Котигорошка та багато інших. У них русичі висловлювали свої погляди на добро і зло, правду і кривду.

Народні казки можуть бути джерелом інформації про дійсні історичні події. Зокрема, в сюжеті казки «Летючий корабель» є багато спільного з наведеною в «Повісті минулих літ» розповіддю про помсту княгині Ольги древлянам за вбивство свого чоловіка.

Імена героїв казок часто допомагають зрозуміти, якими були їхні вчинки в уявленні русичів. Зокрема, ім’я відомого казкового персонажа Кощія Безсмертного походить від руського слова «кощій», яке на Русі було синонімом слова «кочовик».

15. Особливості рукописної книги к.Р “Остомирове Євангіліє”

«Остромирове Євангеліє» — найдавніша точно датована об'ємна рукописна пам'ятка, створена на Київській Русі. В ньому, крім особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які згодом стали характерними для мови українського народу. «Остромирове Євангеліє» є одним із важливих джерел вивчення старослов'янської і давньоруської мов.Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді. Вважається, що воно вперше було виявлено в 1701 році.«Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для неділі і свят. Переписане 1056—1057 рр. з староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий «близьким» родичем князя Ізяслава Ярославича.Рукопис було прикрашено перетином-окладом з коштовним камінням. На відміну від інших пам'яток XI ст. в «Остромировом Євангелії» спостерігається правильна передача редукованих голосних звуків. Дана фонетична особливість була загальною для старослав'янскої та інших слов'янських мов, тому руський переписчик за традицією добре передавав її на письмі, хоч вона в той час вже зникала.В давньоруській мові XI ст. носові голосні звуки, які характерні були раніше для всіх слов'янських мов, вже співпали зі звуками оу, ю, я. Тому Григорій, переписуючи старослов'янський текст, не завжди правильно передавав на листі відповідні літери.

16. Шкільна освіта та книжна справа к.Держави

Існувала в Стародавній Русі і шкільна освіта. Ярослав Мудрий створив школу в Новгороді для дітей духовних осіб: вчили письму, рахунку, богослов'я. Освіта на Русі в той час мала те ж коріння, що і література. Школи влаштовувалися при монастирях, вчителями були представники нижчого духовенства. Були школи вищого типу, котрі готували осіб для державної та церковної діяльності. Один із них існувала при Києво-Печерському монастирі: Поруч із богослов'ям вивчалися філософія, риторика, граматика. Викладання велося рідною мовою. «Книжковими мужами» були Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Володимир Мономах та ін Отримували освіту і деякі жінки в князівських родинах. З XI в. в багатих сім'ях стали вчити грамоті як хлопчиків, але ідівчаток. Сестра Володимира Мономаха Янка, засновниця жіночого монастиря в Києві, створила в ньому школу для навчання дівчаток. . Про те, що викладали в таких школах, ми можемо судити по зошитам новгородських учнів, що потрапили до рук археологів. Ці зошити датовані 1263 роком. Отже, Учні XIII століття проходили комерційну кореспонденцію, цифир, вчили основні молитви.