3. Наслідки конфлікту
Не можна не сказати й про наслідки, до яких можуть привести конфлікти. В одних випадках вони можуть бути незначними, а в інших, навпаки, надто значущими. Переконливим підтвердженням цьому є приклади. Так, наслідками, наприклад, етнічних конфліктів можуть бути7:
– небезпека перегляду кордонів. Сьогодні у світі нараховується понад 1000 національних і етнічних груп, і якщо кожна з них почне наполягати на перегляді кордонів, то загального хаосу не уникнути. Будь-який перегляд кордонів породжує свавілля, яке неминуче приводить до ескалації напруженості і ускладнення розв’язання конфлікту. Тому питання надання незалежності окремим етносам і визначення нових кордонів або відкладається на невизначений термін, або вирішується на регіональному рівні. Наприклад, проблему Криму треба вирішувати (у межах кордонів України) шляхом економічної і культурної інтеграції Південно–східного регіону (включаючи російські території); проблему Чечні й інших республік необхідно вирішувати у межах Північнокавказького регіону й т.д.
Таким чином, переміщення центру обговорення з необхідності нових державних кордонів на визначення кордонів національно-культурної автономії з урахуванням переваг останньої – єдина стратегія у пом’якшенні найбільш наполегливих вимог про перегляд існуючих державних кордонів;
– зіткнення цивілізацій і кордонів. Сьогодні конфлікт на Балканах одні дослідники розглядають як конфлікт між цивілізаціями Середземномор’я й Атлантикою, де остання поглинає першу, інші – як конфлікт між західною й ісламською цивілізаціями, де конфлікт „у самому розпалі” (С.Хантінгтон). Стосовно кордонів держав, які знаходяться на шві цивілізаційних розломах (Алжир, Марокко, Ізраїль, Туреччина, Балканські країни, Україна (Крим), Росія (Кавказ), Казахстан), то їм відверто загрожує перегляд. Наближення НАТО – шляхом залучення до його складу країн Центральної і Східної Європи – до кордонів Росії можна визнати як експансію західної (атлантичної і західноєвропейської) цивілізації у країни СНД.
В останні роки у міжнародній політиці певні сили широко використовують „ісламський чинник” у спекулятивних цілях. Ще за часів блокового протистояння виникла тенденція до формування антиісламського іміджу Радянського Союзу. Трагічні події у Чечні й Афганістані висвітлюються впливовими політичними партіями окремих країн таким чином, щоб виставити Росію в якості головного ворога ісламського світу. В той же час деякі країни Ближнього і Середнього Сходу практично заохочують громадянські війни на території Росії та інших країн СНД, надають фінансову підтримку ісламським рухам екстремістського спрямування.
За таких умов перегляд кордонів Росії здається досить імовірним. Тиск сусідніх країн (Китай, Японія – азіатська цивілізація; країни – члени НАТО – західна цивілізація; Туреччина, Пакистан, Азербайджан, Афганістан – ісламська цивілізація), внутрішня слабкість Росії загрожує територіальній цілісності країни численними жорстокими конфліктами;
– втрати. Найважливішою цінністю в світі є життя і здоров'я людини. Людські втрати – не лише горе й лихо окремої родини, а й країни в цілому. Людські втрати під час війни, завжди досить чисельні, оскільки це не тільки втрати армії, а й прямі втрати мирного населення. Кількість загиблих і зниклих безвісти людей на території колишнього СРСР становить приблизно один мільйон чоловік (за даними російських дослідників Центру демографії й екології людини). Такі страшні цифри є результатом впливу 5 війн з етнічною основою (карабаська, грузино-абхазька, таджицька, грузино-південноосетинська, придністровська) та 2 етнічних конфліктів (чеченського, осетино–інгушського). Майже такими є цифри смертності від побічних причин (тяжкі поранення, відсутність своєчасного лікування).
Більш віддаленими, але не менш тяжкими є втрати, пов’язані з відмовою сімей від народження дітей. Така картина здебільшого спостерігається у зонах конфлікту або на території, куди переїхала сім’я (побутові труднощі, невлаштованість, зниження якості життя);
– міграція (переселення населення із небезпечного регіону). Міграція породжує негативні тенденції в розвитку міжетнічних стосунків:
а) неминуча конкуренція в галузях зайнятості, проживання й спілкування;
б) втрата мігрантами своїх минулих статусних характеристик через несприятливі економічні умови, неможливість задовольнити свої елементарні потреби;
в) руйнування демографічного і трудового потенціалу, який цілеспрямовано утворювався впродовж десятиліть, був адаптований до екстремальних умов і на відтворення якого знадобиться не одне покоління (наприклад, східні й північні території Росії).
Дещо іншими будуть наслідки у випадку сімейних конфліктів8: розлучення; сімейні драми; суїциди; невротичні захворювання; загострення хронічних захворювань; смерть члена сім’ї; переживання дітей, які зумовлюють у них появу стану провини, втрату віри у можливість існування дружніх і лагідних взаємин між людьми, закріплення негативного досвіду спілкування.
Як бачимо, яким би не був конфлікт, він завжди має наслідки. І якщо у випадку сімейного конфлікту наслідки зазвичай стосуються кількох людей, то у випадку етнічного конфлікту наслідки вже можуть відбитися на досить значній кількості людей. Саме тому слід усвідомлювати, що будь-який конфлікт несе в собі наслідки, а, отже, необхідно обирати ті способи його вирішення, які найбільш ефективні для цього виду конфлікту і знижують ступінь його негативних проявів. У разі, коли не вдається одразу вирішити конфлікт або наслідки, до яких він може привести, надто негативні, слід застосовувати прийоми, що зумовлюють перехід цього конфлікту в інший вид, і, як результат, наслідки можуть бути вже не такими негативними.