2. Функції конфлікту

Щодо висвітлення функцій конфлікту, то зазначимо наступне. Як правило конфлікт несе в собі як конструктивні, так і деструктивні сторони, а тому по мірі його розвитку може змінюватися і його функціональність. Відтак, функції конфлікту можуть бути: позитивними, сигнальними, інноваційними, інформаційними, трансформаційними, негативними тощо (див. табл. 1).

Таблиця 1

Функції конфлікту	Спрямованість і наслідки конфліктів
	позитивні	негативні
Інтеграція персоналу	Розрядка напруги в міжособистісних і міжгрупових відносинах; узгодження індивідуальних і колективних інтересів; утворення і консолідація формальних та неформальних груп; поглиблення і стабілізація загальних інтересів	Послаблення організованості і єдності колективу; порушення балансу інтересів між особистостями і групами; прояв недобросовестного відношення до справи і прагнення до выгоде для себе за рахунок інших; потворство егоїзму, анархії
Активізація соціальних зв’язків	Надання взаємодії співробітників більшого динамізму і мобільності; посилення узгодженості в досягненні цілей, функціонального і соціального партнерства	Неузгодженість у діях людей, що зайняті спільною справою; послаблення взаємної зацікавленості в загальному успіху; створення перепон на шляху до співпраці
Сигналізація про осередки соціальної напруги	Виявлення невирішених проблем і стимулювання роботи; виявлення недоліків в умовах і охороні праці; реалізація потреб, інтересів і цінностей колективу	Різке виявлення незадоволеності діями адміністрації; протест проти зловживань окремих посадових осіб; зростання незадоволеності працею
Інновація, сприяння творчій ініціативі	Підвищення активності та мотивації до роботи; стимулювання підвищення кваліфікації; сприяння творчості, новим і оптимальним рішенням	Створення додаткових перешкод у трудовій і соціальній активності; стримування ділового настрою, ентузіазму та творчої ініціативи; ухилення від альтернативних рішень
Трансформація ділових відносин	Створення здорового соціально-психологічного клімату; ствердження поважного ставлення до праці та ділової винахідливості; підвищення рівня взаємної довіри	Погіршення морально-психологічної атмосфери; ускладнення процесу відновлення ділових стосунків і партнерської співпраці
Інформація про організацію і її персонал	Підвищення рівня поінформованості працівників про стан справ в організації; знаходження спільної мови	Посилення недружньої поведінки; Ухилення від співпраці; бар’єри діалогу, обміну думками
Профілактика протиборства	Урегулювання розбіжностей на взаємній основі; послаблення конфронтації в соціально-трудових стосунках	Нагнітання напруги і ворожості; ухилення від примирительних процедур

Отже, функції конфлікту – це вплив конфлікту або його результатів на опонентів, їх взаємини і середовище (соціальне, матеріальне, політичне, економічне та ін.).

За спрямованістю впливу виділяють деструктивні (негативні) і конструктивні (позитивні) функції конфлікту. Наприклад, в групових стосунках конструктивна функція конфлікту проявляється в позбавленні від застою, і є джерелом нововведень, розвитку (поява нових цілей, норм, цінностей), стабілізації групи. А деструктивна функція конфлікту на рівні групи проявляється в порушені системи комунікацій, взаємозв’язків, послабленні ціннісно-орієнтаційної єдності, зниженні групової згуртованості та ефективності функціонування групи в цілому.

За сферою впливу функції конфлікту відбиваються на:

– відносинах опонентів;

– психічному стані і, як наслідок, здоров’ї учасників конфлікту;

– якості індивідуальної та спільної діяльності;

– соціальному досвіді особистості;

– іміджу опонентів.

Зокрема, до позитивних функцій конфлікту відносяться такі:

– повне або часткове усунення протиріччя (конфлікт виявляє проблему, яка потребує негайного вирішення; факти непорядності тощо);

– зниження напруги, інтенсивності негативних емоцій у конфліктуючих;

– отримання нової інформації про опонента;

– самоствердження особистості;

– джерело згуртованості колективу в боротьбі із зовнішнім ворогом;

– стимуляція до змін і розвитку (під час конфліктної взаємодії відбувається розширення сфери пізнання особистості або групи, активне засвоєння соціального досвіду, динамічний обмін цінностями тощо);

– зняття синдрому покірливості у підлеглих;

– діагностика можливостей опонента;

– з’ясування суспільної думки, колективного настрою, соціальних установок.

До негативних (деструктивних) функцій конфлікту належать такі:

– виснаження особистісних ресурсів (духовних, матеріальних, життєвих сил);

– погіршення психічного стану особистості (поява роздратованості, неврозів, тривожності тощо);

– загострення або поява хронічних захворювань, особливо серцево-судинних, шлунково-кишкових, психосоматичних;

– звільнення працівників, зниження дисципліни, погіршення соціально-психологічного клімату в колективі;

– психічне й фізичне насилля;

– порушення системи міжособистісних взаємин (поява неприязні до опонента, ворожість, ненависть тощо);

– формування „образу ворога” (поява упередженого ставлення до опонента і готовність діяти в ущерб йому);

– занепад у роботі через зайве захоплення процесом конфліктної взаємодії;

– зниження ступеня співпраці між частинами колективу;

– складне відновлення ділових стосунків;

– закріплення в соціальному досвіді особистості насильницьких способів вирішення конфлікту.

Однак, слід зазначити, що функції конфлікту можуть бути явними (наслідки конфлікту співпадають з цілями, що були проголошені і які переслідували опоненти) і латентними (коли наслідки конфлікту виявляються лише через деякий час і які в певному ступені відрізняються від намірів, раніше проголошених учасниками конфлікту). Наприклад, тривалий конфлікт між Росією і Чеченською республікою (Чеченський конфлікт). Коли уряд Росії, починав воєнні дії з чеченськими бандитськими формуваннями, то він заявив про їх ліквідацію і з часом добився цього – явна функція конфлікту. Втім, ніхто із учасників Чеченського конфлікту не передбачав, що в його ході будуть знищені установки з переробки нафти, яких в республіці була велика кількість, і, як наслідок, виникне безпека екологічної катастрофи не лише в Чечні, а й за її межами⁶. Отже, латентні функції конфлікту можуть виражатися в тому, що його наслідки взагалі виявляться неочікуваними і такими, що не відповідають цілям учасників конфлікту.

Слід підкреслити, що оцінка функцій конфлікту в якості позитивної або негативної завжди має конкретний характер. З точки зору одного суб’єкту конфлікту, він може розглядатися як позитивний, з точки зору іншого – як негативний. Тобто існує суб’єктивна відносність в оцінці характеру функції конфлікту. Крім того, один і той же конфлікт в різних відносинах і в різний час може оцінюватися з різних або навіть протилежних позицій. Це вказує на релятивістський характер функцій конфлікту. Наприклад, Жовтнева соціалістична революція або перемога на початку 90-х років демократичних сил на теренах колишнього Радянського союзу, які виступили під гаслом реформ, розглядались по-різному в різний час і різними соціальними верствами.

Таким чином, співвідношення позитивних і негативних функцій конфлікту завжди слід розглядати конкретно. Але, попри всю релятивність оцінок функцій конфлікту, за своїм змістом, значенням і роллю їх можна поділити на дві групи: 1) конструктивні (позитивні) і 2) деструктивні (негативні).