Анатомічна будова плодів

Плід - це орган, який розвивається після запліднення із зав'язі та інших частин квітки (або тільки із зав'язі) і містить насіння. Він захищає насіння від механічних та інших зовнішніх впливів, сприяє розмноженню і поширенню рослин.

Плід складається з оплодня і насіння. Після дозрівання у значної частини рослин оплодень розкривається і насіння розкидається. На цій підставі роз­різняють розкривні та нерозкривні плоди.

Оплодень, або перикарпій складається з трьох шарів: екзокарпію, мезо- карпію та ендокарпію. Зовнішній шар - екзокарпій утворюється з епідерми зав'язі і є покривною тканиною плода. Поверхня цього шару часто вкрита кутикулою, восковим шаром, волосками різних типів. У незначній кількості зустрічаються продихи. Плоди груші, айви, яблуні та деяких тропічних рос­лин вкриті перидермою. Внутрішній шар оплодня - ендокарпій формується внутрішньою епідермою. У кісточкових порід (сливи, аличі, персика, вишні та ін.) ендокарпій перетворюється на шар склереїд, який називають кісточкою. Кісточка надійно захищає від несприятливих впливів насіння, завдяки чому зародок довго зберігає життєздатність. Мезокарпій - середня частина оплод­ня, яка розташована між екзо- та ендокарпієм. Він складається із кількох ша­рів великих паренхімних тонкостінних вакуолізованих клітин, клітинний сік яких містить запасні поживні речовини і часто водорозчинні пігменти. Серед тонкостінних клітин мезокарпію зустрічаються товстостінні кам'янисті кліти­ни (груша, айва). У одних рослин за дозрівання плода оплодень стає сухим, у інших - соковитим. У зв'язку з цим, розрізняють сухі та соковиті плоди.

У соковитих плодах добре розвинені провідні тканини, в основному кси­лема, а у сухих - механічні, в основному склереїди.

Оплодень у більшості рослин на перших етапах формування має зеле­ний колір, бо його клітини містять багато хлоропластів. Під час дозрівання плодів зелене забарвлення або зменшується, або зникає зовсім. У одних рослин (помідора, горобини, конвалії) зміна зеленого забарвлення до оран­жевого або червоного є наслідком поступового перетворення одних типів пластид на інші (хлоропласти перетворюються на лейкопласти, а останні - на хромопласти). У інших рослин зміна кольору плодів зумовлена синтезом вакуолярних пігментів - антоціанів і флавонолів.

Розвиток плода без насіння називають партенокарпією. У цьому випад­ку плід утворюється незалежно від запліднення (кишмишні сорти виногра­ду). Розрізняють дві форми партенокарпії: вегетативну (плід утворюється до запилення або без запилення) і стимулятивну (плід утворюється після подразнення приймочки стимуляторами).

Під час опадання плодів формується віддільний шар, клітини якого за­знають природної мацерації. Після цього досить незначного механічного впливу, щоб роз'єдналися клітини паренхіми і плід відділився. Спочатку опа­дає плід, а потім - плодоніжка. Деякі плоди відділяються разом з плодоніж­ками (верба, тополя, липа тощо). Рубець, який утворюється після опадання плодів, затягується перидермою.

У насінин і плодів квіткових рослин є різноманітні пристосування для поширення. Більшість видів рослин пристосовані до поширення насінин і плодів за допомогою вітру (анемохорія). На них формуються спеціальні во­лоски, летючки та крилоподібні придатки.

Насіння і плоди водних рослин поширюються водою (гідрохорія). Дощо­ва вода, вода струмків і річок бере участь у поширенні насіння і плодів рос­лин суші.

Важлива роль у поширенні насіння належить тваринам. Птахи (орніто­хорія1 та інші тварини (зоохорія) поїдають соковиті плоди. їхнє насіння, про­ходячи крізь травний тракт тварини, не пошкоджується і не втрачає схожість. Разом з екскрементами насіння потрапляє на ґрунт і проростає.

У деяких видів рослин (реп'яшка, моркви, лопуха) насіння і плоди мають різноманітні причепки або клейку поверхню і чіпляються за вовну тварин або приклеюються до пір'я птахів і, в такий спосіб, переносяться. Дрібне на­сіння поширюється мурахами та прилипає разом з брудом до копит тварин і переноситься на значні відстані.

У деяких видів рослин розвинулася здатність самостійно розкидати своє насіння (автохорія), наприклад у жовтої акації та скаженого огірка.

Кутова коленхіма - коленхіма з потовщеннями стінок в кутах, де з'єднуються оболонки кількох клітин.

Латекс, або молочний сік - вміст клітин молочників рослин, що нагадує молоко. Характерний для представників складноцвітих, макових, дзвонико­вих, молочайних, барвінкових тощо. Складається з води, в якій емульговані смоли, каучук, ефірні олії, деякі білки, а також розчинені солі та деякі алка­лоїди.

Латеральна, або бічна меристема - розташована з боку від середньої площини тіла. Розділяють на первинну (перицикл та прокамбій) та вторинну (камбій та фелоген).

Лейкопласти - безбарвні пластиди.

Лібриформ, або волокна деревини - механічна тканина деревини. Складається звичайно з прозенхімних (видовжених і загострених на кінцях) клітин, які мають дуже товсті здерев'янілі стінки.

Лігнін - органічна речовина у складі якої міститься до 69% вуглецю, 24% кисню та 7% водню. Лігнін це група близькоспоріднених високомолекуляр- них полімерів головним будівельним блоком яких є фенілпропановий за­лишок (С₆-С₃). Лігнін разом з целюлозою є основною складовою речовиною клітинних стінок; разом з геміцелюлозою зумовлює міцність деревини.

Лігніфікація, або здерев'яніння - процес синтезу та накопичення ліг­ніну і його інкрустування у клітинній стінці. Лігніфікація відбувається після відкладання полісахаридних компонентів стінки.

Лізосоми - внутрішньоклітинні органели з високим вмістом гідролітич­них ферментів. беруть участь у процесах внутрішньоклітинного кислотного перетравлювання - фагоцитозі. Виявлені в клітинах тварин і рослин.

Листок І один з основних органів вищих рослин, що займає бічне по­ложення на стеблі і виконує функції фотосинтезу, транспірації, газообміну. Це плоский дорзовентральний орган, форма якого сприяє утворенню мак­симальної фотосинтетичної поверхні.

Луб, або вторинна флоема - складна тканина вищих рослин, яка утво­рюється камбієм і виконує провідну, механічну, запасаючу, а почасти й ви­дільну функції. Розрізняють м'який луб, до складу якого входять елементи провідної системи (ситоподібні трубки і клітини-супутники) та луб'яна па-

ренхіма та твердий луб - луб'яні волокна і луб'яні склереїди, що виконують механічну (опорну) функцію.

Луб'яні волокна - рослинні волокна, що містяться в луб'яному шарі кори рослин. Складаються з видовжених клітин з целюлозною стінкою. Луб'яні во­локна відносять до механічної тканини рослин. Рослини з розвиненими пер­винними луб'яними волокнами вирощують як прядивні культури.

Маргінальна, або крайова меристема - вторинна меристема, що від­сутня у однодольних, закладається у вигляді валиків на головній жилці і, роз­ростаючись в ширину, формує листкову пластинку.

Мацерація - процес роз'єднання клітин в тканинах рослин і тварин. Від­бувається внаслідок руйнування міжклітинної речовини, яка скріплює кліти­ни. В природних умовах мацерація відбувається, наприклад, при дозріванні і зберіганні соковитих плодів.

Матрикс - основна гомогенна або тонкозерниста рідина клітини, що за­повнює внутрішні порожнини між структурами.

Медіальний - розташований ближче до середньої площини тіла або в напрямку до неї.

Мезодерма - внутрішня частина первинної кори кореня, складається з паренхімних клітин з добре вираженими міжклітинниками. Розташована між екзодермою та ендодермою і у разі збільшення міжклітинників може пе­ретворюватися на аеренхіму.

Мезофіл - основна хлорофілоносна паренхіма листкової пластинки, що знаходиться між епідермальними шарами. Оскільки мезофіл містить значну частину хлоропластів його також називають хлоренхімою.

Мейоз | особливий тип поділу клітини, характерний лише для гамет рослин та тварин, що розмножуються статевим шляхом.

Меристема - твірна тканина рослин, з якої утворюються всі постійні тканини рослинного організму. Складається з дрібних, тонкостінних клітин, які щільно прилягають одна до одної, виповнені протопластом з великим ядром. У клітин меристем спостерігається високий мітотичний індекс. Осно­вною функцією меристем є утворення нових клітин шляхом поділу.

Меристема очікування - зона меристеми конуса наростання пагона, яка, поки утворюються листки і міжвузля, знаходиться в неактивному стані