3. Облік доходів та витрат банку

Ведення обліку доходів і витрат банків регламентується «Правилами бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України», затвердженими постановою Правління НБУ від 18 червня 2003р. №255.

При розрахунку сум процентних доходів і витрат за кредитними і депозитними угодами враховується перший і не враховується останній день дії договору. У банківській практиці можуть використовуватися три методи визначення кількості днів, які беруться в розрахунок під час нарахування сум процентних доходів і витрат:

1) метод «факт/факт» — при нарахуванні процентів виходять з фактичної кількості днів у місяці та у році;

2) метод «факт/360» — при розрахунку виходять з фактичної кількості днів у місяці, а кількість днів у році беруть умовно за 360;

3) метод «30/360» — при розрахунку суми відсотків умовно приймають кількість днів у місяці за ЗО, а в році — за 360.

Метод визначення кількості днів для нарахування процентів указують в угоді.

Процентні доходи і витрати та прирівняні до них комісії повинні обліковуватися регулярно, не рідше одного разу на місяць, незалежно від періодичності розрахунків, указаної в угоді.

Наприкінці кожного місяця (або щоденно — залежно від облікової політики банку) в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи

За умови визнання основного боргу сумнівним заборгованість за нарахованими доходами також має визнаватися сумнівною щодо отримання і відображатися на відповідних рахунках для обліку сумнівної заборгованості за нарахованими доходами класів 1, 2, 3, і навпаки, у разі визнання нарахованих доходів сумнівними щодо отримання сума основного боргу теж має визнаватися в бухгалтерському обліку сумнівною

Облік процентних доходів. До процентних доходів відносять проценти за користування банківськими кредитами, проценти за придбаними борговими цінними паперами і прирівняні до процентів комісії (які обраховуються так само, як проценти, тобто пропорційно терміну і сумі активу). Комісійні доходи, подібні за природою до процентних, підлягають щомісячному відображенню в банківському обліку, незалежно від періодичності розрахунків за ними, зазначеної в угоді з контрагентом

Облік комісійних доходів. У складі комісій, які банк одержує за надані послуги, виділяють:

* комісії за одноразові послуги;

« комісії за послуги, які надаються протягом періоду, що обумовлений в угоді;

• комісії за послуги з обов'язковим результатом.

Комісії за одноразові послуги. До цього виду комісій відносять комісії за послуги з обміну валют, за видачу готівкових коштів, за видачу поручительства тощо.

Одержання комісії відображається в обліку записом:

Д-т «Поточний рахунок клієнта» або «Каса»;

К-т «Комісійні доходи».

Білет № 24

1. Касові операції банків: сутність, види та порядок здійснення

Банки виконують касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України. Ці правила визначають порядок прийняття та видачі грошей, їх перерахування, упакування, зберігання та обліку.

Для прийому, зберігання і видачі грошей та цінностей кожна установа банку має касовий відділ (операційну касу)

При обслуговуванні рахунків юридичних та фізичних осіб банки здійснюють:

■ видаткові касові операції;

■ прихідні касові операції.

Касові операції комерційних банків полягають у прийомі банками від своїх клієнтів готівки і зарахуванні сум на різні види рахунків, видачіг отівки на вимогу клієнтів, забезпеченні надійного збереження довірених банку коштів.

Безготівкові розрахунки здійснюються на основі письмових

розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, чеків,

акредитивів, вимог-доручень, платіжних вимог, інкасових доручень,

векселів. Форми розрахунків між продавцем та покупцем визначаються

угодами між ними.

Платежі за допомогою переказів здійснюються банками шляхом списання

коштів з рахунка платника і зарахування їх на рахунок вказаної ним

особи.

Інкасо є поширеним видом послуг комерційних банків тим клієнтам, які в

розрахунках застосовують векселі і чеки. Інкасування векселів

проводиться банком за дорученням клієнта до настання строку виплати за

векселем (його погашення).

У практиці розрахунків використовуються і такі документи, як платіжні

вимоги, вимога-доручення та акредитив. Платіжна вимога застосовується

при примусовому стягненні коштів у передбачених чинними нормативними

актами випадках. Вимога-доручення застосовується при акцепті товару.

Суть розрахунків полягає в тому, що названий документ, в якому заповнена

одна частина (вимога), разом з товаром відправляється постачальником

покупцю, котрий у разі згоди платити за товар (акцепту товару) заповнює

другу частину документа (доручення) власними реквізитами, стверджує їх верджує їх підписом та печаткою і здає до свого банку для оплати.

Акредитив являє собою доручення банку покупця банку постачальника

оплачувати рахунки останнього за відвантажені цінності на умовах,

передбачених в акредитивній заяві покупця.

Касове обслуговування клієнтів полягає в тому, що комерційні банки

приймають від них готівкові кошти та зараховують їх на відповідні

рахунки, видають із цих рахунків готівкові кошти клієнтам за їх вимогою

на відповідні цілі.

Для прийняття та видачі готівки в установах банків організуються

прибуткові та видаткові каси. В установах банків з невеликим обсягом

касових операцій можуть організовуватись єдині каси, які здійснюють весь

комплекс касових операцій.

Комерційні банки стягують з клієнтів плату за касові послуги, розмір

якої визначається угодою.