- •1. Не: загальне та особливе
- •2.Чинники особливостей національної економіки.
- •4.Загальна характеристика національного багатства України.
- •5.Трансформаційні процеси, інституційні зміни в національній економіці.
- •6. Реформування відносин власності в національній економіці: цілі, механізм, результати.
- •7. Ефективність розвитку національної економіки.
- •2.Класифікація типів національних економік
- •3.Національне багатство: сутність та структура.
- •4. Загальна характеристика національного багатства України.
- •5. Трудовий потенціал національної економіки: загальна характеристика, особливості формування та тенденції розвитку.
- •6.Науково-технологічний та інноваційний розвиток в Україні.
- •7. Формування конкурентного середовища.
- •8. Розвиток та захист економічної конкуренції в України.
- •9. Економічна свобода та підприємництво в Україні.
- •9. Характерні риси галузевої структури національної економіки.
- •10. Структурна організація національної економіки.
- •11. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •12. Характеристика аграрного сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •13. Стратегія структурної перебудови національної економіки: цілі, основні завдання та інструменти структурних перетворень.
- •14. Державний сектор в національній економіці: функції та ефективність.
- •15. Функції та повноваження органів державної влади в національній економіці.
- •15. Функції держави в національній економіці.
- •16.Механізм державного регулювання національної економіки.
- •17. Система цілей та пріоритетів розвитку національної економіки.
- •18. Сутність та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •19. Структура та види програм.
- •20.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки України. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України
- •21. Показники розвитку національної економіки.
- •22. Соціальна політика української держави.
- •23. Рівень та якість життя населення України.
- •24. Соціально-захисна функція держави.
- •25. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •26. Розвиток соціальної інфраструктури в Україні.
- •27. Зовнішньоекономічна політика української держави.
- •28. Методи впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •28. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку національної економіки.
- •29.Конкурентоспроможність національної економіки.
- •30.Економічні виклики України.
- •31. Економічна безпека України.
- •13. Аналіз структури не. Міжгалузевий баланс виробництва (мгб) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)
- •33. Платіжний баланс країни.
20.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки України. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України
Обґрунтування довгострокових заходів державного регулювання забезпечує прогнозування. Становлення системи національних прогнозів в Україні ще не завершене. Реальністю є розробка прогнозів економічного і соціального розвитку України на віддалені, довгострокові, середньостро-кові й короткострокові перспективи. Вони опрацьовуються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, нагромадженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявних природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку. Такі прогнози складаються у кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших факторів. Прогнози створюються у цілому по національній економіці України з виокремленням народногосподарських комплексів, галузей і регіонів, а також за окремими соціально значимими сферами економіки та кон'юнктури ринку.Розробкою прогнозів економічного й соціального потенціалу України займаються Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, НАН України та інші наукові центри. Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнозів кон'юнктури ринку використовуються під час прийняття органами законодавчої й виконавчої влади рішень з економічної політики і під час розробки індикативних планів.Серед різноманітних форм планомірності (директивної, індиректив-ної, регулятивної, індикативної, стратегічної) індикативна форма є домінуючою в провідних країнах світу. Починаючи з 1995 року, в Україні застосовується індикативне планування, суть якого полягає в розробці Державної програми економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Така щорічна програма містить: 1) характеристику соціально-економічного становища, що сформувалося на початок реалізації програми; 2) цільові макроекономічні показники на завершення кожного кварталу, завдання у сфері макроекономічної політики; 3) систему державних заходів з виділенням конкретних пропозицій щодо реформування базових галузей промисловості та визначення темпів і виконавців. Програма містить: 1) аналіз соціально-економічного розвитку; 2) вплив очікуваних змін; 3) цілі та пріоритети; 4) заходи реалізації, терміни, виконавці; 5) основні макроекономічні показники; 6) перелік державних цільових комплексних програм; 7) показники розвитку державного сектора.
21. Показники розвитку національної економіки.
Розвиток – процес цілеспрямованих змін у напряму формування якісно нового стану системи.
Виміри розвитку: економічні, соціальні, культурні, етичні
Економічний розвиток – перехід економіки від одного стану до іншого; якісні зміни в економіці.
Економічне зростання – розширення масштабів виробництва, збільшення випуску продукції, зростаюча здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей.
Економічне зростання – зміни економічного розвитку
Економічний розвиток неможливий без економічного зростання
Економічний розвиток створює передумови для подальшого економічного зростання.
Система показників, що визначають економічний розвиток: ВВП, ВВП на душу населення, виробництво і споживання основних видів продукту на душу населення,
Показники ефективності, рівень та якість життя населення.
Джерела економічного зростання: заощадження, інвестиції, трудові ресурси, економічний прогрес.
Модель економічного розвитку 1999-2008 років
експлуатація застарілого виробничого потенціалу
орієнтація на кілька експорт орієнтованих галузей на шкоду розвитку інших галузей
дуже високий рівень залежності від зовнішніх чинників
високий обсяг імпорту товарів
спрощена модель макроекономічного управління
Характерні риси економічного зростання 1999-2008
хвилеподібний характер динаміки ВВП, відсутність чітко окресленої домінанти розвитку
порушення макроекономічної рівноваги (причиною є неправильний тип розподілу доходів на користь населення)
сприятливі чинники динаміки ВВП
Наслідки:
потужне зростання споживчого попиту
інвестиції зростають нижчими темпами ніж доходи населення
відставання темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання з/п
Модернізація – удосконалення, покращення об’єкта
Об’єктивна необхідність модернізації НЕ: енергетичні виклики, екологічні загрози, конкуренція на глобальних ринках, демографічні тенденції.
Інструменти модернізації – реформи
Умови успішності реформ:
детально розроблена стратегія, концепція
чітка тактика реформування
швидка та адекватна реакція на непередбачені зміни
сприятливе середовище для реформування (чіткий розподіл сфер економічної відповідальності між державою та бізнесу; державна система захисту прав власності; детінізація, подолання корупції; дієвість та ефективність державного управління; прозорі умови ведення бізнесу; підтримка підприємництва)