16.Механізм державного регулювання національної економіки.

Господарський механізм НЕ:

І. Ринок, держава, корпорації впливають на поведінку суб’єктів економічної системи

ІІ. Форми у методи впливу на економічну поведінку: координація елементів НЕ, розв’язання суперечностей, узгодження найважливіших інтересів розвитку людини.

Механізми регулювання НЕ: ринковий, корпоративний, державний.

Основа ринкового регулювання – вбудований механізм раціонального залансування показників.

Обєктивною необхідністю державного втручання в перебіг соціально-економічних процесів є наявність фіаско ринку, ринкових дисфункція.

Ринкова дисфункція – нездатність ринку забезпечити оптимальний розподіл та ефективне використання ресурсів, а саме:

-нездатність забезпечити виробництво суспільних товарів і благ у достатньому обсязі

-монополізм, загроза конкуренції

-інфляція, безробіття, спад ділової активності

-негативні зовнішні ефекти

-несправедливий розподіл доходів.

Державне регулювання економіки – форма цілеспрямованого пливу держави на економічну систему у вигляді законодавчих заходів, заходів виконавчого і контролюючого характеру, що здійснюються державними установами та правосильними громадськими організаціями з метою стабілізації економіки, забезпечення соціально-економічного зростання, надання певної спрямованості господарській діяльності суб’єктів.

Держава здійснює:

довгострокову політику – стратегію – економічна політика, розрахована на тривалу перспективу.

поточну політику – тактику – сукупність найближчих цілей для реалізації стратегічного курсу економічної політики.

Об’єкти державного регулювання: економічні цикли, структура економіки, науково-технічний прогрес, ціни і т.ін.

Основні форми державного регулювання: законодавчо-правова, бюджетно-податкова, кредитно-грошова, адміністративно-економічна.

Методи державного регулювання економіки:

-прямі (адміністративні і фінансові. Держава бере функцію прийняття рішень за суб’єкта)

-непрямі (економічні та інформаційні. Субєкт має вільний економічний вибір).

Адміністративні інструменти базуються на дозволі, забороні, примусу: нормативи, стандарти, квоти, патенти, ліцензія, санкція.

Фінансові інструменти базуються на державних фінансах: цільове фінансування, дотації, субсидії, субвенції, державні замовлення, державні кредити, державні інтервенції.

Економічні інструменти: облікова ставка, операції на відкритому ринку, норма обов’язкових резервів, грошова емісія, податки, мито, ціни, амортизаційні відрахування.

Інформаційно-консультативні методи: ЗМІ, прогнози, інформація про стан ринку та ринкову кон’юнктуру.

Складові ефективності державного регулювання економіки:

-чіткість визначення пріоритетів та постановки цілей

-відповідність теоретичної концепції соціально-економічним реаліям

-чіткість вибору методів досягнення цілей.

Основні функції держави: цільова, стимулююча, нормативно-регулююча, коригуючи, соціальна, контролююча.

Прояви дисфункцій системи державного регулювання

-неправильно визначені цілі економічного розвитку

-невідповідність встановлених правил об’єктивним вимогам дійсності

-використання державних ресурсів для реалізації приватних інтересів

-лобіювання інтересів задля задоволення інтересів мінімальних груп населення.