Четвертий акцент: соціальні проблеми молоді.

Частина людського життя, яка називається молодість, часто асоціюється з необдуманими діями і вчинками. Бажання розширити власний кругозір, здобути новий досвід, взагалі збагатити своє життя всілякою інформацією можуть супроводжуватись неадекватним співвідношенням, зіставленням власних прагнень і можливостей. Молоді роки людини є тим періодом, на який припадає найбільше можливостей для самореалізації, розкриття свого творчого та інтелектуальних потенціалу. При адекватній кореляції бажань, прагнень молода людина конструює у своїх думках, уяві те, що реально можливо втілити в життя, не переоцінюючи і не недооцінюючи себе при цьому. Але далеко не завжди намічені людиною завдання, проекції здійснюються («матеріалізуються»). Юнацький максималізм, завищена самооцінка, ті чи інші суб’єктивні причини і фактори, суспільство, родина та ін. можуть поставити хрест на самореалізації молодої людини, на жаль, не все для втілення цілей та намірів залежить від останньої… Слід зазначити, що йдеться про діяльнісний тип молоді, молодь активну, ініціативну та ін. Є й інша категорія молодої частини соціуму. Власне, це молоді люди, які задумуються радше про задоволення своїх споживацьких інтересів, ніж про власну «еволюцію».

Існує точка зору, що соціальні проблеми молоді – це не будь-які суперечності її життєдіяльности, а лише ті, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже, призводять до появи дезорганізуючих процесів у системі «суспільство – молодь». Молодіжні проблеми поділяються на два типи: у першому означенні зростаючі вимоги суспільства до молоді, у другому – особистісні сподівання і прагнення молодих людей і складнощі з їх реалізацією.

Також соціальні проблеми молоді можуть розглядатись «вузько» (через основне поняття ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ) та «широко» (через основне поняття НЕБЕЗПЕКА):

Суперечливості Негаразди Незадоволеність Неуспіх… НЕБЕЗПЕКА!	Недостатність існуючих способів вирішення чого-небудь ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ!
Соціальна проблематика молодості ШИРОКО………………………………………………………………………..…….ВІЗЬКО

До основних конструктів соціальної проблематики молоді можливо віднести:

Соціально-економічні проблеми молоді …безробіття… Соціальні проблеми бідності молоді … Соціально-побутові проблеми молоді … забезпечення житлом… Соціальна проблема конкурентоспроможної освіти… як ресурсу забезпечення майбутнього… Соціально-медичні проблеми… залежності…хвороби… лікування та збереження здоров’я. Соціально-культурні проблеми…. розвиток інтересів…творчості тощо…молодіжна субкультура … Соціально-правові проблеми…. злочинність…правопорушення… проституція… торгівля людьми Соціальні проблеми участі молоді у прийнятті рішень… молодіжні організації та неформальні молодіжні групи…

Основні види вирішення соціальних проблем :

Державна молодіжна політика (діють норми законодавства) Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993) Інші

Систематичний діалог на будь-якому соціальному рівні «молодь – суспільство» (діють правила діалогу, дискусії…відкритості… публічності)

П’ятий акцент: державна молодіжна політика в Україні…як розуміння та визначення шляхів вирішення соціальних проблем молоді…

Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється: - в інтересах молодої людини, суспільства, держави; - з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.

Головними завданнями державної молодіжної політики є: - вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді; - допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей; - залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України; - надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці; - координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

Головними принципами державної молодіжної політики є: - повага до поглядів молоді та її переконань; - надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема; - правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку; - сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об’єднання молодих громадян.

Головними напрямами державної молодіжної політики Україні є: - розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки; - забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства; - створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища; — формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України; - охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.

Державна молодіжна політика формується та реалізується шляхом: - прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики; - проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України; - діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді; - створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників; - розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики; - виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю; - утворення спеціальних фондів.

Нормативно-правова база (основне) Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами) Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами) Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами) Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року № 2558-III (зі змінами)

Шостий акцент: типові моделі державних молодіжних політик:

Н еоконсервативна модель молодіжної політики (США)

Держава		Молодь	Молодь «яка самостійно не може…»	Соціальний контроль Соціальні послуги Програми Соціальні служби	П итання ефективності Показники конкретності Сила…. менеджменту та в прогнозованості результату Прагматична, а не абстрактна корекція
	На підставі громадянських прав (принцип втручання)
	Чіткий бюджетний розрахунок (рівень відповідальності)		Молодь, яка «своєю поведінкою несе небезпеку для суспільства»

Соціал-демократична модель молодіжної політики (країни Європейського Союзу)

Держава	Відповідальність У часть	Молодь	Молодіжні інтереси		Вся молодь: соціалізація… всебічність… комплексність	програми
						програми
						програми
			Молодіжні запити Молодіжні проблеми та потреби			програми
						програми
						програми
						програми
						програми
						програми

Сьомий акцент: три базові місця, де здійснюється «молодіжка», «молодіжна соціалка»…

МЕРЕЖА інституцій (державної та комунальної форми власності) з функцією підтримки…допомоги… МОЛОДІ (домінує: для молодих)	Молодіжний громадський рух (громадські молодіжні організації) та діяльність громадських, благодійних, релігійних організацій, різних спільнот… (домінує: молодь сама…)	В територіальній громаді… різні спільноти (формальні та неформальні), форми, види діяльності… (домінує: спільно з молоддю)
1. Профілактика…негативних явищ!Утвердження здорового способу життя! Попередження хворобливих пристрастей та залежностей…. 2. Допомога…при помилках…проблемах! Соціальний супровід при важких життєвих обставинах! 3. Боротьба… з умовами негативних явищ в молодіжному середовищі…!

Восьмий акцент: соціальна робота з молоддю.

Соціальна робота з молоддю як різновид соціальної роботи здійснюється мережею Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), які є сукупністю різнопрофільних установ, діяльність яких спрямована на відродження зруйнованих соціально-економічних, соціально-екологічних, соціально-медичних, правових, психолого-педагогічних умов, що забезпечують на сучасному рівні розвиток та виживання молоді, її самореалізацію. Соціальна робота з молоддю здійснюється за основними напрямками:

Соціальна профілактика або профілактика негативних явищ….

Соціальне обслуговування…соціальна допомога…соціальний супровід…

Соціальна реабілітація….

Перелік веб-ресурсів Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ)

Регіон	Центр/Заклад	Назва центру/закладу	Адреса сайту
АР Крим	Регіональний Центр	Кримський	http://www.krcssm.crimea-portal.gov.ua/
	Заклади соц. обслуговування	Центр соціально-психологічної допомоги	http://www.familyhelp.t.ua/
Вінницький	Заклади соц. обслуговування	Жмеринський обласний соціальний гуртожиток	http://socgurtoz.narod.ru/
Волинський	Районні центри	Любомльський	http://www.lyubomlcentr.org.ua/
Дніпропетровський	Регіональний Центр	Дніпропетровський	http://www.docsssdm.dp.ua/
	Заклади соц. обслуговування	Центр соціально-психологічної допомоги	http://www.social-help.dp.ua/
Житомирський	Регіональний Центр	Житомирський	http://www.zhitomirsoc.at.ua/
Запорізький	Районні центри	Михайлівський	http://www.mihrc.org.ua/
	Міські Центри	Запорізький	http://zmcsssdm.at.ua/
Київська обл.	Районні центри	Києво-Святошинський	http://www.kscentr-molodi.at.ua/
	Міські Центри	Переяслав-Хмельницький	http://www.phmcsssdm.okis.ru/
	Заклади соц. обслуговування	Київський обласний соціальний центр «Мати і дитина разом»	http://www.centrmd.rambler.ru/
Кіровоградський	Регіональний Центр	Кіровоградський	http://www.kr-ocssm.kr.ua/
Львівський	Регіональний Центр	Львівський	http://www.locssm.ipsys.net/
Полтавський	Районні центри	Гадяцький	http://www.rcsssdmhadiach.narod.ru/
	Міські Центри	Полтавський	http://www.ssdm.pl.ua/
Херсонський	Регіональний Центр	Херсонський	http://socslujba.ks.ua/
Хмельницький	Регіональний Центр	Хмельницький	http://hocsssdm.km.ua/
м. Київ	Регіональний Центр	Київський	http://www.ssm.kiev.ua/
м. Севастополь	Регіональний Центр	Севастопольський	http://www.soc7ya.sevtop.biz/

ПРИКЛАД: концепція соціальної роботи з молоддю щодо вирішення проблеми наркотичної залежності молоді у м. Бремені):

Не допустити залежності: шкільна та позашкільна профілактика хворобливих пристрастей		Допомога			Боротьба з торгівлею наркотиками
		При залежності: забезпечення основних потреб	Як зробити можливим «вихід» із залежності?
Підвищення кваліфікації шкільних педагогів та соціальних працівників центрів допомоги сім’ї Організація, проведення з колективами та групами підлітків, молоді тематичних семінарів, тренінгів. Індивідуальна та групова робота з батьками Заходи в кварталах (за місцем проживання) Систематична інформаційна та просвітницька робота Цільова взаємодія з засобами масової інформації 7. Консультативний супровід на «порозі» залежності		Консультація, соціальна експертиза, діагностика Місце для тимчасової ночівлі Житло для набуття тверезості та досвіду позитивної самостійності Медичне обслуговування та лікування Профілактика інфекцій	Консультація Детоксикація. Заміна наркотиків. Соціальне проживання з доглядом Соціальна терапія (амбулаторна, для орієнтування, стаціонарна) Обмеження кримінального переслідування та вироку суду Працевлаш. за технологіями соціального замовлення. Самодопомога		Боротьба з торгівлею наркотикам через: - конфіскацію прибутку; - ліквідація умов постачання. Значне посилення вироку суду при: - професійній торгівлі; - продажу дітям та молоді: - використання дітей та молоді для продажі. Боротьба з прямими-непрямими проявами щодо придбання наркотиків

Дев’ятий акцент: молодіжний громадський рух та волонтерство.

Статус молодіжних громадських організацій і їх спілок, права визначається відповідно до Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” та Закону України “Про об’єднання громадян”.

Молодіжні громадські організації та їх спілки не можуть утворювати та вступати у виборчі блоки.

Членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності молодіжних громадських організацій та їх спілок, не є об’єктом оподаткування.

Участь молодіжних громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної молодіжної політики. Молодіжні громадські організації залучаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної молодіжної політики.

Державна підтримка молодіжних громадських організацій здійснюється в таких формах:

- надання молодіжним громадським організаціям інформації про державну молодіжну політику;

- подання методичної й організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді;

- сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді або сприяють зайнятості молоді.

Молодіжні громадські організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки.

Періодизація розвитку сучасного організованого молодіжного руху в Україні, виходячи з комплексного підходу до аналізу явища.

Перший період розвитку сучасного організованого молодіжного руху припадає на середину 80-х – початок 1989 рр. На нашу думку, організована молодіжна ініціатива виникла саме в середовищі "неформалітету". Ця тенденція набула значного поширення і в середовищі самодіяльності в рамках офіційних структур ЛКСМУ та Піонерської організації. Неформальні групи усвідомили обмеженість даної форми існування і звернулися до більш жорсткої регламентації своїх стосунків та юридичного оформлення свого статусу. Цей період умовно можна визначити як --"період зародження" організованого молодіжного руху. В цей час виникають Український культурологічний клуб, Товариство Лева, різноманітні громадські організації, студентські об’єднання ("Громада" м. Київ). Ці вияви організаційної активності молоді мають різноманітні ідеологічні та політичні вектори. Значна частина молодіжних об'єднань утворені на основі спільних інтересів в галузі мистецтва, культури, науки, екологічних, релігійних та суспільно-політичних проблем.

Другий етап розвитку організованого молодіжного руху (1989 – 1990 рр.) в першу чергу характеризується поширенням масових молодіжних та студентських громадсько-політичних рухів, виникненням масових молодіжних громадсько-політичних організацій. У цей час постають кількатисячні Українська студентська спілка та Спілка незалежної української молоді. Кульмінацією цього етапу стало голодування студентів у жовтні 1990 року на площі Жовтневої революції у Києві. Акція політизованого студентства була підтримана всіма однолітками. Вперше застрайкував весь студентський Київ. "Студентське голодування, -- зазначав лідер студентів О.Доній, -- стало символом народження нового суспільства. Саме жовтень 90-го, коли молодь виступила цілком окремішною політичною силою і досягла успіху, і став відправною точкою, а не абсолютно відірваний від реалій серпень 91-го чи збуджений грудень 91-го. Саме в жовтні 90-го прийшло усвідомлення, що "покоління 90-го" виступає окремою історично-соціальною групою"(21). Голодування студентів стало переломним моментом не лише у свідомості цілого покоління але і в розвитку організованого молодіжного руху.

Третій етап (1991 – 1992 рр.) характеризується ідеологічною, політичною та організаційною кризою організованого молодіжного руху. Після проведення акції голодування 90-го, молодіжні об’єднання постали перед проблемою вироблення нових форм роботи в молодіжному середовищі. Досягнення державної незалежності викликало масовий відхід частини молоді від активної роботи в організаціях. Розпочався процес припартизації молодіжних структур та розпаду масових молодіжних громадськко-політичних рухів. Спробою реанімації масової молодіжної ініціативи стало ініційоване Союзом українського студентства друге голодування студентів у Києві в жовтні 1992 року. Проте, ця акція не стала знаковою подією в молодіжному середовищі. Вона лише призвела до прискорення припартизації організованого молодіжного руху. На цей етап припадає входження у організовану молодіжну ініціативу цілого прошарку молоді, яка лише опосередковано була причетна до голодування студентів 90-го рр., однак відчувала приналежність до "покоління 90-го". Ця "нова хвиля" активістів різноманітних молодіжних організацій склала кістяк більшості на сьогодні існуючих молодіжних громадсько-політичних об’єднань.

Четвертий етап (1993 -- 96 рр.) умовно можна означити як період пошуку та становлення організаційних форм роботи в молодіжному середовищі та налагодження механізмів діалогу між молоддю та державною владою. У цей час набувають значного поширення молодіжні філії при політичних партіях. Молодь шукає самореалізації через участь в партійній роботі. В той же час у студентському середовищі набуває поширення ідея створення незалежних студентських профспілок. Загалом даний період є своєрідною школою організаційної роботи сучасних молодих політиків.

П’ятий етап (1996 – 99 рр.) означений активізацією спроб очолити загальноукраїнський організований рух. В цьому періоді значної популярності набула ідея створення єдиного репрезентанта інтересів молодіжного руху перед державою та міжнародними організаціями. В даному напрямку будувалася робота багатьох молодіжних організацій. Крім того, в цей період спостерігається активізація участі активістів різних молодіжних організацій у виборчих кампаніях. Молоді люди почали самі висуватися в органи місцевого самоуправління на різноманітних довиборах. Крім того, під час виборчих кампаній 1998 та 1999рр. молоді активісти брали найширшу участь, як в ролі ініціаторів створення широкої громадської підтримки в молодіжному середовищі тієї чи іншої партії чи політика, так і в ролі кандидатів в депутати різних рівнів. Кінець даного періоду відзначався значною політизацією молодіжного середовища і в першу чергу організованого молодіжного руху.

Шостий період розвитку організованого молодіжного руху розпочався в 1999 році внаслідок створення молодіжних партій. Власне, даний період якісно відрізняється від усіх попередніх. В середовищі політизованої частини організованого молодіжного руху відбулося усвідомлення необхідності політичного оформлення своїх інтересів, у вигляді політичної партії, та необхідності боротьби за владу, за для реалізації цих інтересів. В орбіті даних партій перебувають різноманітні культурницькі, національні, спортивно-виховні, наукові, громадські та громадсько-політичні молодіжні організації. Тому можемо вести мову про поширення цього явища на увесь молодіжний рух, включаючи і "неформалітет".

Таким чином, сучасний організований молодіжний рух, пройшовши ряд певних періодів свого розвитку, на сьогодні перебуває на новому етапі свого існування, який передовсім, характеризується входженням молоді у "велику політику", як окремої соціально-демографічної групи з власними економічними, соціальними та політичними інтересами, оформленими у вигляді політичних структур.

http://www.osvita.org.ua/student/org/ ОСВІТНІЙ ПОРТАЛ: молодіжні та студентські організації

http://mcpi.org.ua/ МГО «Молодіжний Центр політики та інформації»

http://www.whoiswho.org.ua/ довідник «Хто є хто в молодіжній політиці України»

http://mpravda.com/ Молодіжна правда. Газета вільної молоді

http://gazeta.km.ua/allnews.php Молодіжна Інтернет газета

http://ngonetwork.org.ua/ Мережа ГРОМАДСЬКІ ІНІЦІАТИВИ

Союз соціального захисту молоді. Молодіжні сайти.

http://www.ua-molod.com/molodezhnie-saiti.html

МГО «Молодіжний Центр політики та інформації»

http://mcpi.org.ua/

Всеукраїнський батьківський комітет боротьби з наркотиками

http://www.narkotikof.net/index.html

«Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх розв’язання»

http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=54&c=1162

«Твереза Україна»

http://www.tvereza.info/sobriety/index.html

Десятий акцент: неформальні молодіжні угрупування - самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура, функції якого юридично не оформлені, ще називають «самодіяльними самокерованими об'єднаннями» зі своєю субкультурою. Активними учасниками неформальних груп є 10–13 % від загальної кількості молоді.

Групи неформальних угрупувань (важливо розмежовувати!!!) - Пов'язані з музикою, музичні фанати, послідовники культури музичних стилів: рокери, металісти, панки, готи, репери, транс-культура. - Відмінні певним світоглядом і способом життя: готи, хіпі, індіаністи, панки, растамани. - Пов'язані із спортом: спортивні фанати, ролери, скейтери, стріт - байкери, байкери. - Пов'язані з іграми, відходом у іншу реальність: рольовики, толкієністи, геймери. - Пов'язані з комп'ютерними технологіями: хакери, юзери, ті ж геймери. - Вороже або асоціально налаштовані групи: панки, скінхеди, РНЕ, гопники, любери, нацисти, періодично: футбольні фанати і металісти. - Релігійні об'єднання: сатаністи, секти, кришнаїти, індіаністи. - Групи сучасного мистецтва: графіттери, брейк-дансери, просовременние художники, скульптори, музичні гурти. - Еліта: мажори, рейвери. - Антикварні субкультури: бітники, роккабільшики. - Субкультура мас або контркультура: гопники, реднекі. - Соціально-активні: товариства захисту історії та навколишнього середовища, пацифісти. Ризики/стереотипи готи - мають вільні секс-стосунки і є носіями венеричних хвороб. емо - схильні до самогубства…. гопніки - заклики до агресії, насильства. металісти - пропагадують наркотики. скінхеди - несуть у суспільство ксенофобію, расизм, вбивства. хіп-хопери - пропагадують соціальну нерівність, поділ на бідних та багатих. футбольні фани - пропагадують насильство, ксенофобію.

Інформація

http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/volkova_pedagogika/part2/2606.htm — про формальні та неформальні групи.

http://www.ji.lviv.ua/n38texts/38-zmist.htm — про молодіжні субкультури

http://www.heformalka.ru – про неформалів, для неформалів.

http://neformalbl.ru/index.php — новини, музика, відео для неформалів

http://careerstart.ru/473/ — стаття «Повний неформат», про міфи, що існують про представників різних молодіжних груп, характеристика різних неформальних об’єднань.

http://www.kulichki.com/tolkien/podshivka/980522.htm — стаття «Неформал - кто он?». Цікава інформація про походження різних течій та молодіжних віянь.

Участь молоді в неформальних об'єднаннях пов'язана з потребою вільного самовираження, неформального спілкування з однолітками. Цю функцію перебирають на себе неформальні групи, де можна знайти друга, висловити душевні переживання, вислухати інших, відчути себе вільно й комфортно. Життєдіяльність груп, створених на соціально корисній основі, є органічною частиною цілісного педагогічного процесу, сприяє вирішенню найважливіших проблем дитячого спілкування, заповнення емоційного вакууму особистісно-значущими справами.

До об'єднання в самодіяльні групи дітей підштовхують і застійні явища в громадському житті (дефіцит правди, громадське лицемірство тощо). Втрата інтересу до громадського життя, поваги до фальшивих авторитетів, незадоволеність шкільними справами спонукають частину підлітків і молоді спершу до відчуженості від сім'ї та школи, а згодом до об'єднання в групи на основі стимулів та ідеалів, які вони вважають істинними і престижними.

Про кого йдеться?

• підлітки 13-16 років

• молоді люди, які мають складнощі адаптаційного періоду; лише визначають своє місце у соціальному середовищі

• молода людина, яка має бажання бути в групі; пошук неформального лідера, ідеалу, кумира.

Ознаки проблемного:

1. Ризик добробуту населення, зниження його культурно-освітнього рівня (часто молоді люди, які є членами певних угруповань, не дбають про благополуччя своєї країни, не намагаються підвищити її імідж тощо; проводячи час у групі, не займаються самовдосконаленням, навчанням тощо).

2. Збільшення кількості акцій протесту, які не сприяють консолідації населення, а розпалюють міжнаціональні, міжетнічні конфлікти, збільшують прояви расизму, шовінізму представниками радикальних неформальних груп (Приклад. Події в Москві на Манежній площі, коли від неформальної групи «скінхедів» постраждали десятки представників кавказької національності).

3. Патології молодості (поширення ідей, які не сприяють духовному розвитку молодої людини, пропаганда шкідливих звичок та чинників, які загрожують життєдіяльності інших членів суспільства).

4. Відсутність благ для молодої людини в колі сім’ї (не отримуючи достатньої уваги вдома, молода людина шукає розуміння й підтримки у неформальній групі).

5. Особливості психіки молодої людини, велика роль емоційного фактору, бажання бути особливим (тип молодої людини «не такий, як всі»). Відповідно важливою є робота ЗМК у висвітленні проблем, способу життя й особливостей певної неформальної групи.

6. Криза загальнолюдських цінностей, відкидання «класичних» моделей поведінки, смаків тощо.

Видання стосовно молодіжної політики:

Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. - К.: Наук. думка, 2003.

Молодіжний рух в Україні: довідник. Ч.І. - К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998

Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. - 34 с.

Молодіжна політика Європейського Союзу. Перспективи та шляхи запровадження в Україні: Тренінговий посібник. - Донецьк, 2006. - 104 с.

Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 – 2004 рр.): Монографія. – Д.: Герда, 2006. – 472 с.

Можливості для молоді / Упор. А. Коновалов, М. Шишкова, Д. Таран. – Х.: ХМЦДМ, 2007. – 76 с.

Молодіжна політика в м. Харкові: Інформаційно-довідкове видання / Упор.: А. Коновалов, М. Шишкова й ін. – Х.: ХМЦДМ, 2007. – 77 с.

Довідник нормативно-правових актів державної молодіжної політики / Упоряд.: Коновалов А.В., Шишкова М.О. — Х.: Громадський інформаційно-аналітичний Центр для молоді, 2007 — 191 с.

Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. - К.: Либідь, 2003. - Кн. 1. - 280с.

Головенько В. А. Український молодіжний рух у XX ст.: історико- політологічний аналіз основних періодів. - К.: А.Л.Д., 1997. - 160 с.

Головенько В., Корнієвський О. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. - К.: Наукова думка, 1994. -112 с.

Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - К.: Укр. інститут соціальних досліджень, Укр. центр політичного менеджменту, 2001. - 242 с.

Циганенко Г. В. Соціально-психологічні особливості молоді з різним ступенем інтересу до політики // Психологічні перспективи. — 2003. — Вип. 4.-С. 70-76.

Молодь за здоровий спосіб життя: Матеріали парламентських слухань від 3 листопада 2010 року. – К., 2010 р.

11