- •Пояснювальна записка
- •Орієнтовний тематичний план
- •1. Поняття, метод та система комерційного права
- •2. Господарське законодавство
- •3. Суб'єкти господарського права
- •4. Правове регулювання відносин власності
- •5. Господарський договір
- •Практичне заняття
- •6. Відповідальність у господарських правовідносинах
- •Практичне заняття
- •7. Правове регулювання банкрутства
- •Практичне заняття
- •8. Правові засади антимонопольного регулювання
- •9. Правове регулювання приватизації державного майна
- •Практичне заняття
- •10. Правове регулювання біржової діяльності
- •11. Правове регулювання цін та ціноутворення
- •12. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Семінарське заняття
- •Тема 1. Теоретичні основи правового регулювання господарської діяльності
- •1. Поняття, предмет, методи і типи правового регулювання господарської діяльності
- •2. Механізм і стадії правового регулювання господарської діяльності
- •3. Роль держави у функціонуванні механізму правового регулювання суспільних відносин
- •4. Ефективність правового регулювання господарських відносин
- •5. Підприємництво як вид господарської діяльності
- •Тема 2 Суб'єкти господарювання
- •1. Загальні засади, поняття і види суб'єктів господарювання
- •2. Загальні умови створення і державної реєстрації суб'єктів господарювання
- •3. Припинення діяльності суб'єкта господарювання
- •4. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання
- •5. Підприємство: поняття, види і організаційні форми
- •5.1. Підприємство як організаційна форма господарювання
- •5.2. Види і організаційні форми підприємств
- •5.3. Організаційна структура та управління підприємством
- •5.4. Майно підприємства
- •5.5. Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами і зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •5.6. Соціальна діяльність підприємства
- •5.7. Об'єднання підприємств
- •5.8. Облік і звітність підприємства
- •6. Державні та комунальні унітарні підприємства
- •6.1. Державні унітарні підприємства
- •6.2. Комунальні унітарні підприємства
- •7 Господарські товариства
- •7.1. Поняття і види господарських товариств
- •7.2. Правове становище акціонерних товариств
- •7.3. Установчі документи і порядок державної реєстрації господарського товариства
- •7.4. Майно і майнові відносини в господарських товариствах
- •7.5. Права і обов'язки учасників господарського товариства
- •7.6. Управління господарським товариством
- •7.7. Облік і звітність господарського товариства
- •7.8. Припинення діяльності господарського товариства
- •8. Підприємства колективної власності
- •8.1. Поняття і види підприємств колективної власності
- •8.2. Правові засади діяльності підприємств споживчої кооперації
- •9. Приватні підприємства та інші види підприємств
- •9.1. Правове становище приватних підприємств
- •9.2. Селянське (фермерське) господарство: поняття і правове становище
- •9.3. Правове положення орендного підприємства
- •9.4. Правове становище підприємств з іноземними інвестиціями
- •9.5. Правове становище іноземних підприємств
- •10. Об'єднання підприємств
- •10.1. Поняття і види об'єднань підприємств
- •10.2. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств
- •10.3. Правовий статус підприємства — учасника об'єднання підприємств
- •10.4. Правове положення промислово-фінансових груп
- •10.5. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії
- •11. Громадянин як суб'єкт господарювання. Особливості правового статусу інших суб'єктів господарювання
- •11.1. Громадянин у сфері господарювання
- •11.2. Особливості статусу іноземних суб'єктів господарювання
- •Тема 3 Майнова основа господарювання
- •1. Майно суб'єктів господарювання
- •1.1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
- •1.2. Майно і джерела його формування у сфері господарювання
- •1.3. Особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання
- •1.4. Прибуток (дохід) суб'єкта господарювання
- •1.5. Підстави виникнення майнових прав і обов'язків. Майновий стан і облік майна суб'єкта господарювання
- •1.6. Приватизація державних та комунальних підприємств
- •2. Використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •2.1. Правовий режим використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •2.2. Права і обов'язки суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів
- •3. Використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •3.1. Загальні положення правового регулювання відносин щодо використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •3.2. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка
- •3.3. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання торговельної марки
- •3.4. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування
- •3.5. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання географічного зазначення
- •3.6. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці
- •4. Цінні папери в господарській діяльності
- •4.1. Цінні папери та їх види
- •4.2. Умови, порядок випуску і придбання цінних паперів суб'єктами господарювання
- •4.3. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •5. Корпоративні права
- •5.1. Зміст корпоративних прав
- •5.2. Реалізація і оцінка корпоративних прав держави
- •6. Особливості управління господарською діяльністю в державному секторі економіки
- •Тема 4 - 5
- •1. Поняття та ознаки господарського договору
- •2. Укладання, зміна і розірвання господарських договорів
- •3. Визнання господарських договорів недійсними і неукладеними
- •4. Попередній договір
- •5. Виконання господарських договорів
- •6. Заходи забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •6.1. Неустойка
- •6.2. Порука
- •6.3. Гарантія
- •6.4. Завдаток
- •6.5. Застава
- •6.6. Притримання
- •7. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань
- •7.1. Відшкодування збитків
- •7.2. Штрафні санкції
- •7.3. Оперативно-господарські санкції
- •Тема 6. Правове регулювання біржової діяльності.
- •1. Поняття про біржову діяльність.
- •1.1 Біржова торгівля як основа біржової діяльності.
- •1.2 Функції біржі.
- •1.3 Види бірж.
- •2. Товарна біржа та принципи її діяльності.
- •2.1 Формування товарних ринків
- •2.2 Біржовий товар
- •2.3 Учасники біржової торгівлі
- •2.4 Біржові угоди та їх види.
- •2.5 Розрахунки й гарантії виконання біржових контрактів
- •2.6 Організація біржових торгів
- •2.7 Відповідальність за порушення правил біржової торгівлі та розгляд спорів
- •2.8 Правила поведінки членів біржі та учасників торгів
- •Тема 7. Зовнішньоекономічна діяльність
- •1. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •1.1. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності
- •1.2. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •1.3. Захист державою прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Іноземні інвестиції
- •2.1. Види і форми здійснення іноземних інвестицій
- •2.2. Правовий режим іноземних інвестицій
- •2.3. Діяльність суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні
- •3. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •4. Концесії
- •5. Інші види спеціальних режимів господарської діяльності
- •Рецензія на навчальний посібник "Комерційне право" викладача Бобринецького сільськогосподарського технікуму.
1.3 Види бірж.
Біржі класифікують залежно від виду біржового товару, принципу організації, правового статусу, рівня спеціалізації, місця і ролі в світовій торгівлі, форми участі відвідувачів у біржових торгах та інших ознак.
За видом біржового товару в світовій практиці прийнято виділяти такі види бірж: товарні (в тому числі товарно-сировинні), фондові, валютні біржі і біржі праці.
За принципом організації (ролі держави в створенні бірж) розрізняють публічно-правові (державні) біржі та приватно-правові (приватні).
Публічно-правові біржі (відкритого типу) діяли в дореволюційній Росії. Такі біржі перебувають під контролем або безпосередньо ними керують спеціальні органи управління. Членом такої біржі може стати будь-який підприємець, якого занесено в біржовий реєстр і який є її співзасновником. Особи — не члени біржі допускаються до здійснення торгових операцій відповідно до придбаних ними разових квитків. Біржі такого виду функціонують в Європі (Франції, Бельгії, Нідерландах).
Приватно-правові біржі діють в Англії, США та інших країнах. На цих біржах доступ відкрито тільки для вузького кола осіб, які входять до біржової корпорації. Кількість членів таких бірж обмежена. Біржа цього виду є пайовим товариством, статутний капітал якого складається з певної кількості паїв (сертифікатів). Кожний член біржі повинен бути власником хоча б одного паю (сертифікату), який дає йому право укладати угоди в приміщенні біржі.
За правовим статусом створені біржі в основному реєструвалися як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Така форма організації бірж пояснюється рівнем ділової і економічної культури, історичними традиціями, а також відсутністю жорсткої правової основи, яка регламентує їх створення і функціонування. Це надавало засновникам бірж більшу свободу при підготовці необхідних документів, давало змогу закласти такий механізм управління і розподілу прибутку, який найбільшою мірою влаштовував би їх. Засновників приваблювало й те, що біржу у формі товариства з обмеженою відповідальністю можна було зареєструвати в місцевих органах влади.
Оскільки держава має стимулювати роботу бірж, орієнтованих на некомерційний характер діяльності, з 1995 р. біржі починають перетворюватися на некомерційні асоціації.
За формою участі в торгах біржі бувають відкритими і закритими.
В торгах на відкритих біржах, крім постійних членів, можуть брати участь й інші бажаючі, які придбали відповідне право. Відкриті біржі бувають двох типів:
«ідеально» відкриті біржі, на яких контрагенти можуть не користуватися послугами брокерів-посередників. На таких біржах забезпечується вільний доступ до біржового кільця клієнтів-продавців і клієнтів-покупців. «Ідеально» відкриті біржі характеризуються прямими зв'язками виробників і споживачів;
відкриті біржі змішаного типу, на яких безпосередньо і водночас з продавцями і покупцями працюють дві групи посередників: брокери — від імені та за рахунок клієнтів, і дилери — від свого імені та за свій рахунок.
Згідно зі статутами, більшість товарних бірж у нашій країні є закритими. З метою збільшення біржового обороту інколи до участі в торгах залучаються й клієнти (продавці і покупці) шляхом надання їм за визначену плату статусу разового чи постійного відвідувача.
Ступінь відкритості біржових зборів безпосередньо пов'язаний з торговою стратегією біржі. Часто для пожвавлення торгівлі відкритість біржі використовують в рекламних цілях. Відкриті біржі — це більш демократичний і привабливий для клієнтів спосіб участі в торгах, на яких непрофесійним учасникам надаються послуги брокерів.
Створення необхідної біржової інфраструктури і вдосконалення біржової торгівлі призводять до більш закритого характеру діяльності бірж.
Торги на закритих біржах зорієнтовані на професіоналів, формування ділових зв'язків на основі взаємної довіри між торгівцями, для співпраці яких необхідною умовою є обмежена кількість випадкових відвідувачів біржі.
Отже, для біржі, яка захищає інтереси біржових посередників, закритий характер привабливіший і відповідає самій суті концепції біржі як організації (асоціації) торгівців (посередників), яку створено для забезпечення торгівлі й задоволення їхніх інтересів.
За номенклатурою товарів біржі поділяються на універсальні, спеціалізовані і вузько- й широкоспеціалізовані.
На універсальних біржах широкого попиту торгівля ведеться різного роду товарами.
Спеціалізовані біржі мають спеціалізацію за певними групами товарів.
Вузькоспеціалізовані біржі здійснюють операції лише по кількох видах товарів.
Суть спеціалізації зводиться до того, що до складу акціонерів (членів) біржі або до її спеціалізованої секції вводять безпосередніх виробників тієї чи іншої товарної групи. За рахунок цього на біржі досягають високої концентрації покупців і продавців відповідного виду товару, а біржовий торговий обіг при цьому зростає.
Товарні біржі, які відроджуються в Україні, здебільшого є універсальними, що об'єктивно пов'язано з необхідністю на даному етапі забезпечити максимальний біржовий оборот. Разом з тим спеціалізація товарних бірж у країні вже розпочалася.
Спеціалізація бірж залежить ще й від таких факторів: місця створення біржі (наприклад, у Донбасі товарно-сировинні біржі спеціалізуються на торгівлі вугіллям, продукції машинобудівного комплексу); статусу засновників і членів біржі, взаємовідносин між ними.
Світова практика стверджує, що спеціалізовані біржі мають ряд переваг:
збільшення біржового обороту;
зниження витрат на торгівлю;
розширення регіону дії;
послаблення диктату монополізованих виробників;
об'єктивніше встановлення цін на товари;
кваліфікованіше проведення обробки біржової інформації тощо.
За місцем, роллю, функціями, які виконують біржі, ринкової орієнтації у світовій торгівлі їх прийнято поділяти на міжнародні та національні.
Міжнародна біржа — це особливий вид постійно діючого оптового ринку, який охоплює кілька країн і на якому здійснюються угоди купівлі-продажу на певні біржові товари. Міжнародні біржі обслуговують конкретні товарні й фондові ринки. В їх роботі можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Ці біржі можуть вільно розпоряджатися прибутком, отриманим від біржових операцій, укладати спекулятивні (арбітражні) угоди, які дають можливість отримувати прибуток на різниці в котирувальних цінах на біржах різних країн.
Країни, в яких функціонують міжнародні біржі, беруть на себе зобов'язання чітко дотримуватися відповідного валютного, торговельного і податкового режимів, які забезпечують їхню діяльність. Міжнародні біржі поділяються на товарні, фондові й валютні.
Міжнародні товарні біржі функціонують у трьох країнах з розвинутою ринковою економікою і надійною кредитно-фінансовою системою. В Англії — Лондонська біржа ФОКС і Лондонська біржа товарів; у США — біржі, які діють в Нью-Йорку і Чикаго; в Японії — біржі, що здійснюють угоди з товарами, які обертаються на світовому ринку. В 90-х роках на обсяг діяльності цих бірж припадало 98 % всього біржового обороту.
До міжнародних товарних бірж належать деякі біржі, що обслуговують регіональні ринки. На них укладаються угоди по окремих видах товарів. Такі біржі функціонують в США, Франції та Китаї (Гонконгу).
Національні біржі діють у межах однієї країни. Вони враховують особливості розвитку виробництва, обігу й споживання матеріальних ресурсів, що притаманні даній країні. При цьому валютний, податковий і торговельний режими забороняють проведення арбітражних угод і участь у біржових торгах фірм і осіб нерезидентів країни місцезнаходження біржі.
На території СНД міжнародними називають Московську міжнародну фондову біржу, Міжнародну продовольчу біржу, Кузбаську міжнародну товарно-сировинну біржу, Українську міжнародну валютну біржу. На сьогодні такі біржі вважати міжнародними в повному розумінні цього слова не можна, оскільки ні валютний, ні торговий, ні податковий режими, які діють у цих країнах, не забезпечують вільного переміщення прибутку, отриманого в процесі біржової діяльності. Участь у торгах і навіть у складі членів окремих іноземних компаній не дають підстави вважати такі біржі міжнародними.
Залежно від сфери діяльності біржі умовно поділяють на центральні (столичні), міжрегіональні і регіональні (локальні).
Як засвідчує світова практика, територіальне розташування бірж у країні має відповідати центрам торговельних зв'язків і транспортних шляхів. Наприклад, Гамбурзька біржа кави та Міжнародна Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао знаходяться не в місцях виробництва, а в центрах міжнародної торгівлі — центральні (столичні) біржі.
Міжрегіональні біржі, як правило, сполучають райони виробництва і споживання товарів.
Регіональні біржі — це здебільшого обласні біржі, які можуть мати філії.
Більшість бірж України є регіональними (локальними).
За основними видами угод світова практика біржової торгівлі виділяє такі види бірж: реального товару; ф'ючерсні; опціонні; змішані.
Біржі реального товару характерні для початкового етапу біржової торгівлі. Найсуттєвішою рисою бірж реального товару є обов'язкова поставка товару після проведення торгів. За кордоном біржі реального товару збереглися тільки в деяких країнах і мають невеликі обороти. Переважно це країни, що розвиваються, оскільки інфляція, можливість шахрайства й ошукування стримують розвиток ф'ючерсних і форвардних контрактів. У більшості європейських країн існують біржові торги з реальним товаром — спотові контракти. Торгові операції за цим видом контрактів становлять у країнах, що розвиваються, 10... 15 % загального біржового обороту.
Ф'ючерсні біржі виникли внаслідок розвитку біржової торгівлі і перетворення бірж реального товару на спеціалізований ринок торгівлі контрактами. Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є:
зв'язок з ринком реального товару, який може здійснюватися через великий відтинок часу (в окремих випадках навіть за кілька років);
заздалегідь чітко визначена вартість стандартизованого контракту;
узгоджені кількість, якість, ціна, умови поставки товару, що відображується в контракті, який стає об'єктом торгівлі;
повна уніфікація умов поставки товару;
незабезпеченість угоди реальним товаром на момент її укладання;
замінність контрагентів, яка забезпечується перепродажем цих контрактів.
Ф'ючерсні біржі є своєрідними фінансовими інститутами, які обслуговують торгівлю контрактами, їх локалізують у місцях найбільшої концентрації грошових ресурсів або в провідних фінансових центрах.
Перетворення товарної біржі із ринку реальних товарів на ринок прав на товари —- це процес посилення ринку фінансового капіталу.
Як специфічний інститут, що обслуговує потреби ринку, ф'ючерсна біржа водночас впливає на фактичні ціни угод з реальним товаром і в кінцевому результаті — на прибутковість підприємств. Ф'ючерсна біржа доповнює механізми кредитування підприємств-виробників.
Форма страхування ціни або прибутку в разі здійснення ф'ючерсних угод має назву хеджування. За умов хеджування учасники угод отримують можливість застрахувати себе від збитків, що можуть бути наслідком змінення цін протягом терміну угоди.
Істотну роль у сучасній світовій економіці відіграють опціонні біржі як засіб страхування учасників біржової торгівлі, оскільки це дає змогу покупцям опціонів зменшити можливі збитки під час укладання та виконання біржових угод.
Біржі, на яких здійснюються операції, що передбачають поєднання різних видів угод, називають змішаними.
Якщо ф'ючерсні біржі виникли ще в 40-х роках XX ст. (з 1948 р. в США), то опціонні з'явилися порівняно недавно (в 80-ті роки). У багатьох країнах з ринковою економікою на біржах можна укладати водночас як ф'ючерсні, так і опціонні угоди. На українських біржах можна укладати водночас угоди як з реальним товаром, так і ненаявним (форвардні, ф'ючерсні угоди). Опціонні угоди на біржах України поки що не укладають. Вітчизняні біржі можна умовно вважати змішаними.
Залежно від характеру комерційної діяльності розрізняють біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові (некомерційні). Згідно з чинним законодавством України біржі е неприбутковими організаціями. Грошові кошти засновників і членів біржі, які отримані за контрактами, укладеними на біржі, спрямовуються на компенсацію витрат, пов'язаних з функціонуванням біржі, на оновлення обладнання й технологічного процесу, стимулювання працівників біржі тощо.