1.8. Розширення мови sipl: Введення викликів функцій

Подамо у наступній таблиці (Табл.1.8) cинтаксис розширення БНФ:

Таблиця 1.8.

Ліва частина правила – метазмінна	Права частина правила	Ім’я правила
<програма> ::=	…| program <список об’явлень функцій> begin <оператор> end	NP1 NP2
<вираз> ::=	…| if <умова> then <вираз> else <вираз> | <виклик функції>	NA1–NA7 NA8 NA9
<список об’явлень функцій>::=	e |  <об’явлення функції> |  <об’явлення функції> ; <список об’явлень функцій>	LDF1 LDF2 LDF3
<об’явлення функції>::=	func <ім’я функції>=<вираз> | func <ім’я функції>(<список формальних параметрів>) = <вираз>	DF1 DF2
<ім’я функції> ::=	<змінна>	NF
<список формальних параметрів>::=	<змінна> | <змінна> , <список формальних параметрів>	LFP1 LFP2
<виклик функції> ::=	<ім’я функції> | <ім’я функції> (<список фактичних параметрів>)	CF1 CF2
<список фактичних параметрів>::=	<вираз> | <вираз> , <список фактичних параметрів>	LAP1 LAP2

Тобто ми змінили синтаксис виразу: додавши варіант завдання виразу за допомогою умов

<вираз> ::= if <умова> then <вираз1> else <вираз2>

якщо умова виконується, то <вираз> := <вираз1> інакше <вираз> := <вираз2>, або ж

<вираз> ::= <виклик функції>

значення виразу буде дорівнювати результату виклику функції.

Зміниться і синтаксис програми: додамо варіант

<програма> ::= program <список об’явлень функцій> begin <оператор> end

де <список об’явлень функцій> може бути порожнім, або складатися з об’явлень функцій перерахованих через кому. Так ми додамо можливість використовувати функції із списку об’явлень функцій

Синтаксис об’явлення функції митаме такий вигляд:

<об’явлення функції>::= func <ім’я функції>=<вираз> |

func <ім’я функції>(<список формальних параметрів>) = <вираз>

де список формальних параметрів це список змінних перерахованих через кому.

Синтаксис виклику функції має вигляд:

<виклик функції> ::= <ім’я функції> , якщо функція не має параметрів, та

<виклик функції> ::= <ім’я функції> (<список фактичних параметрів>) де список фактичних параметрів – список виразів перерахованих через кому.

Семантика суперпозиції при цьому може бути 2-х видів:

Глобальною суперпозицією функцій g1,g2,…,gn в номінативну функцію f називається функція, яка задається формулою: S(v₁,v₂,..v_n)(f,g₁,g₂,…,g_n)(st) = f([v₁g₁(st),v₂g₂(st),…,v_ng_n(st)])

Локальною суперпозицією функцій g₁,g₂,…,g_n в номінативну функцію f називається функція, яка задається формулою

S[v₁,v₂,..v_n](f,g₁,g₂,…,g_n)(st) = f(stÑ[v₁g₁(st),v₂g₂(st),…,v_ng_n(st)])

+ семантика – формально + повно

…

1.5. пункти і т.д. = оформлення: шрифт (14) + абзаци (відступи) + підписи таблиць (стандарт) + відступи у тексті + міжстрокові…