- •I. Розділ процес становлення правового регулювання охорони праці жінок
- •1.1 Ідейно-політичні джерела гендерної рівності
- •1.2 Ідейно-політичні джерела гендерної рівності в періоди Відродження та Просвітництва
- •1.3 Ідейно-політичні джерела гендерної рівності в Новітній час та поява феміністичного руху
- •II. Розділ законодавче регулювання праці жінок
- •2.1 Норми регулювання праці всіх працюючих жінок.
- •2.2 Норми регулювання праці вагітних жінок і жінок ,які мають дітей.
- •2.3 Норми регулювання праці осіб з сімейними обов’язками
- •III. Розділ Практична реалізація прав жінок на працю в Україні
- •3.1. Фактична відсутність ґендерної рівності в трудовій сфері
- •3.2 Механізми регулювання ґендерної рівності в трудовій сфері
- •3.3 Розв’язання проблем ґендерної дискримінації шляхом соціального діалогу та колективних переговорів
- •Висновки
- •Використана література:
II. Розділ законодавче регулювання праці жінок
2.1 Норми регулювання праці всіх працюючих жінок.
Державна політика у сфері правового регулювання праці жінок спрямована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і життя. В Україні розроблена система комплексного вирішення проблеми охорони праці жінок на основі національних програм, державних напрямів з соціально-економічних питань. «Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1992 р. № 431 [32], та «Програма вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996—1998 роки», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 р. № 381, визначили шляхи реалізації державної політики у сфері охорони праці жінок та поліпшення умов їх праці [33]. Більшість із них не втратили своєї актуальності і визнані як першочергові заходи в «Основних напрямах розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року», схвалених Указом Президента України від 3 серпня 1999 р. № 958/99 [34].
Одним з основних заходів поліпшення умов праці жінок є їх вивільнення з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці. До повної реалізації цього положення пропонується розширити пільги і компенсації жінкам, які працюють у таких умовах, та усунути вплив негативних виробничих факторів на їх здоров'я.
Система превентивних заходів передбачає технічну модернізацію робочих місць, скорочення тривалості дії негативних виробничих факторів. З цією метою існує необхідність визначення науково-технічних розробок і технологій, спрямованих на вивільнення жінок з виробництв зі шкідливими і важкими умовами праці.
При вивільненні жінок з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці потребують вирішення питання щодо їх працевлаштування та адаптації у нових умовах. Реалізація державної політики у цьому напрямі передбачає навчання жінок новим професіям, які не пов'язані зі шкідливими і важкими умовами праці, організацію спеціальних робочих місць для раціонального працевлаштування вагітних жінок згідно з медичними рекомендаціями [19,с. 415-416 ].
Норми ,що регулюють працю жінок можна розподілити на 2 групи:
ті ,що регулюють працю всіх працюючих жінок ;
ті, що регулюють працю вагітних жінок і жінок ,які мають дітей.
Особливістю правового регулювання праці всіх працюючих жінок є:
заборона застосування праці жінок на певних роботах. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256 затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок:
металообробка (ливарні роботи,зварювальні роботи,котельні, холодноштампувальні, волочильні і давильні роботи, ковальсько-пресові і термічні роботи, металопокриття і фарбування , слюсарні і слюсарно- складальні роботи, роботи зі свинцем);
будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи;
гірничі роботи (загальні професії гірничих і гірничокапітальних робіт, загальні професії збагачення, агломерації, брикетування, будівництво метрополітенів і підземних споруд спеціального призначення, добування руд, добування і переробка торфу);
геологорозвідувальні і топографогеодезичні роботи;
буріння свердловин;
видобуток нафти і газу;
чорна металургія (доменне виробництво,сталеплавильне виробництво, прокатне виробництво, трубне виробництво, феросплавне виробництво, коксохімічне виробництво);
кольорова металургія (виробництво кольорових і рідких металів, виробництво порошків із кольорових металів, виробництво глинозему, виробництво алюмінію електролітичним способом, Обробка кольорових металів давленням);
ремонт обладнання електростанцій і мереж;
виробництво абразивів;
електротехнічне виробництво (електровугільне виробництво, кабельне виробництво, виробництво хімічних джерел струму) та ін.[35]
Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім тих, що пов'язані з виконанням нефізичних робіт, робіт з санітарного та побутового обслуговування;
обмеження використання праці жінок на роботах у нічний час. Стаття 175 КЗпП забороняє залучення жінок до роботи у нічний час. Водночас встановлені винятки, що допускають застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це зумовлено особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік галузей, видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністром України. Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї; [ 36]
встановлення граничної ваги переміщення жінками вантажів. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241 затверджені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками.
Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) –10 кг,
Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг,
Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:
з робочої поверхні - 350 кг
з підлоги - 175 кг. [ 37]