Бандера степан

(1.12.1909- 15.10. 1959) -визначний укр. політ, діяч, один із лідерів укр- нац.-визвол. руху 30-50-х. Н. в с. Старий Угринів Калусь-кого повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франків-щина) в родині греко-католицького священика. 1919-1927 навчався у Стрийській гімназії. На поч. 1922 став членом Пласту, а згодом - Організації вищих класів українських гімназій. Після закінчення гімназії на­магався виїхати у Чехо-Словаччипу для навчання в Укр. госп. академії у Подєбрадах, але не дістав дозво­лу від польськ. властей. 1928 Б., ставши членом Ук­раїнської військової організації, отримав призначен­ня спочатку у відділ розвідки, пізніше - пропаганди. Одночасно належав до студентсвкої орг-ції Група ук­раїнської націоналістичної молоді, що була тісно пов'язана з УВО. 1929 Б. вступив в Організацію ук­раїнських націоналістів (ОУН), з 1931 - чл. Крайо­вої екзекутиви ОУН на західноукр. землях (ЗУЗ), а з червня 1932 - заступник Крайового провідника і ре­ферент пропаганди. В червні 1933 на Берлінській кон­ференції ОУН Б. був офіційно затверджений Крайо­вим провідником ОУН на ЗУЗ. Під час зустрічей з Є. Коновальцем Б. виклав власне бачення шляхів роз­будови орг-ції та розгортання нац.-визвол. руху в Зх. Україні. 1933 Б. спланував і провів шкільну акцію, спрямовану проти спроб польськ. уряду полонізува­ти укр. шкільництво. Підтримуючи акції протесту Ук­раїнського національно-демократичного об'єд­нання проти спланованого голодомору 1932-33 в Наддніпрянській Україні, Б. доручив М. Лемику здійснити замах на рад-консула у Львові. 1934 Б., ви­конуючи постанову конференції ОУН у Берліні (1933), підготував замах на одного з гол. організаторів політики «пацифікації» щодо укр. нас. Галичини і Во­лині міністра закорд. справ Польщі Б. Пєрацького. В червні 1934 заарештований і під час Варшавського процесу 1935-36'таЛьвівського процесу /9,36засуд­жений до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув'язнення. З 1936 Б. разом з ЛІ Лебедем, М. Климишиним, Я. Карпинцем, Є. Качмарським, Р. Мигалем та іншими націоналістами перебував у в'язниці «Свенти Кшиж» («Святий Хрест») у Варшаві. Після розвалу Польськ. держави у вересні 1939 звільнений з тюрми. Прибувши до Львова, Б. разом з активом ОУН протягом короткого часу виробив детальний план розбудови мережі ОУН на теренах усієї Украї­ни. 1939 очолив течію в ОУН, яка стояла в опозиції до методів І тактики діяльності Проводу українських націоналістів під керівництвом А. Мельника. 10.2.1940 у Кракові був створений Революц. провід ОУН на чолі з Б., затверджений у квітні 1941 Вели­ким збором ОУН. Після поч. рад.-нім. війни 1941 -45 ОУН ставить своїм завданням відновлення укр. дер­жавності. За розпорядженням Б. було сформовано 3 похідні групи ОУН (загальна кількість 6 тис. чол., Дружину українських націоналістів (складалася військ, частин «Нахтігаль» і «Роланд»), організовано редакції газет. 30.6.1941 ОУН (під проводом Б.) проголосила у Львові відновлення на західноукр. земля укр. державності й сформувала орган крайової влад­на чолі зі Стецьком Ярославом - Українське державне правління. 6.7.1941 Б. був заарештований окупаційними властями і після відмови скасувати акт відновлення Укр. держави ув'язнений у концентраційному таборі Саксенгаузен. У цей же час брати Б. - Степан І Ярослав були кинуті до нім. концтабору Освенцім, де загинули в 1942. Після звільнення з концтабору військами союзників Б. внаслідок постійної загрози арешт рад. спецслужбами змушений був змінювати місце перебування. Жив в Інсбруку, Зеєнфельді, Мюнхені. В лютому 1946 (за ін. даними в 1947) Б. очолив провід закордонних частин ОУН (ЗЧ-ОУН). У грудні 195 (за ін. даними - в серпні 1952) внаслідок розходження з питань стратегії І тактики визвольного руху Крайовим проводом ОУН(Б). відмовився від посту голови Проводу ОУН. 1953-54 намагався врегулювати відносини між укр. еміграційними угрупованнями і досягти консолідації всіх націоналістичних сил за кордоном. 1956 на Конференції ЗЧ ОУН (Б), знову був обраний головою проводу. В наступні роки активізував роботу з налагодження зв'язків із націоналістичним підпіллям в Україні й формування нової легальної структури ОУН на укр. землях. Ця орг. діяльність Б. серйозно занепокоїла керівництво СРСР. 15.10.1959 у Мюнхені агент КГБ Б. Сташинський пострілом із спеціально виготовленого пістолета (стріляв ампулами з ціаністим калієм) убив Б. Похований на кладовищі у Мюнхені. Б. - автор кілько праць, в яких грунтовно розроблено ідеологічні й теоретичні засади укр. націоналізму, зокрема «Перспективи Української Національної Революції» (1958).