Ковпак сидір артемович (26.5.(7.6).

1887-11.12.1967) - укр. рад. військ, і держ. діяч, ген.-майор (з 1943). Н. у с. Котельві на Полтав­щині. Учасник Першої світової війни. 1918-19 К. очолив партизанський загін, боровся проти денікінців, пізніше у складі Червоної Армії - з військами П. Врангеля. 1921-26 - військ, комісар у ряді міст Катеринославщини (Великий Товмак, Павлоград, Кривий Ріг та ін.),- 1937-41 - голова Путивльського міськвиконкому Сумської обл. Під час радянсько-німецької війни 1941-45 К. - ко­мандир Путивльського партизанського загону, пізніше - з'єднання партизан. 1941-42 з'єднання К. здійснило рейди по Сумській, Курській і Брянській обл., 1942-43 - рейд у Правобережну Україну, 1943 - Карпатський рейд. Під час пересу­вання у Карпатах ковпакївці вели бої з формуван­нями Укр. нар. самооборони та частинами УПА. 1944 з'єднання перейменовано н 1-шу укр. парти­занську дивізію ім. С. Ковпака (ком. П. Вершиго-ра). З 1946 К. - депутат Верховної Ради УРСР, міністр оборони УРСР. 1947-67 -заступник голо­ви Верховної Ради УРСР, з квітня 1967 - чл. Пре­зидії Верховної Ради УРСР. Автор книги «Від Пу­тивля до Карпат».

Фёдоров Алексей Фёдорович

Алексе́й Фёдорович Фёдоров (р. 1901) — дважды Герой Советского Союза (1942, 1944), государственный партийный деятель, один из руководителей партизанского движения, генерал-майор (1943). Член КПСС с 1927 года. Участник Гражданской войны. Окончил Черниговский строительный техникум (1932). С 1938 года первый секретарь Черниговского обкома КП(б) Украины. С сентября 1941 первый секретарь Черниговского, с марта 1943 и Волынского подпольных обкомов партии, одновременно командир Черниговско-Волынского партизанского соединения, действовавшего на Украине, в Белоруссии и в Брянских лесах. С 1944 года первый секретарь Херсонского, Измаильского, Житомирского обкомов партии. В 1957—1979 годах министр социального обеспечения УССР. Депутат Верховного Совета СССР с 1941 года.

Сабуров олександр миколайович

(19.7(1.8).1908 - 15.4.1974) - рос. радянський військ, діяч, Герой Радянського Союзу (1942), ге нерал-майор військ НКВД (з 1943). Н. у с. Яруш ках Іжевського пов. В'ятської губ. (нині у складі і м, Іжевська. Удмуртія, Російська Федерація). 1933-36 працював головою колгоспу в с.Половецькому Бердичівського р-ну Житомирської обл. З 1936 -політпрацівник у Червоній армії. 1936-38 служив в органах НКВД, напередодні нацистсько-радянської війни 1941-45 - політичний керівник управління пожежної охорони НКВД у Києві. 1941 очолив ра­дянський партизанський загін. З березня 1942 до квітня 1944 командував партизанським з'єднанням, що діяло у Сумській, Житомирській, Волинській, Рівненській та ін. областях України. За особистим розпорядженням Й.Сталіна 1942 С. увійшов до складу нелегального ЦК КП{б)У. З жовтня 1942 -начальник штабу з керівництва партизанського руху Житомирської обл.. був членом Житомирського обласного комітету КП(б)У. Радянські партизани під командуванням С, часто переодягнені в німецьку уніформу, здійснювали терористичні акції та чини­ли насильства щодо місцевого населення. Влітку 1944 очолив управління НКВД Дрогобицької об­ласті, С. був безпосереднім організатором військо­вих операцій проти УІІА та підпілля ОУН, тобто сприяв утвердженню сталінського тоталітарного режиму на західноукр, землях. Особисто брав участь у репресіях проти членів сімей учасників руху Опору. 1950 перебував на керівній роботі в органах внутрішніх справ УРСР І СРСР. Був депутатом Вер­ховної Ради СРСР. Помер у Москві.