4.6. Задачі за темами спецкурсу

Задача №1

Позивач - Підприємство об'єднання громадян „***” у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача - ЗАТ „Страхова компанія „***” 9 154 070,40 грн. страхового. Відповідач позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на наведене нижче: 1) позивач умисно приховав дійсного власника застрахованого майна, оскільки дійсним власником майна є Компанія „ОСОБА_2”, а в договорі зазначена Компанія „*** Ltd” та вигодонабувач - ОСОБА_1, який взагалі не може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, що є поданням свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування; 2) у вигодонабувача по договору страхування - ОСОБА_1, відсутній майновий інтерес по відношенню до застрахованого майна.

Обставини справи. Між Відповідачем та Компанією „*** Ltd” був укладений договір страхування майна оформлений у вигляді сертифікату страхування: страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.2. договору страхування отримувачем виплати (вигодонабувачем) є ОСОБА_1 (громадянин США).

Відповідно до п. 2 договору у якості його невід”ємної складової частини є Умови відповідного виду страхування.

Матеріали справи свідчать про те, що власником застрахованого майна є Компанія „ОСОБА_2.”, Право власності Компанії „ОСОБА_2.” на застраховане майно зареєстроване Комунальним підприємством „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна”.

Укладеним між сторонами договором страхування, зокрема пунктом 6 визначено, що об'єкт страхування: майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.

Відповідно до пункту 2.1. розділу 3 Умов страхування застраховане майно означає майно, визначене в цьому договорі, що належить страхувальнику або перебуває на відповідальному зберіганні чи комісії, або за яке він несе відповідальність чи має інші майнові інтереси.

Частиною 4 статті 3 Закону України „Про страхування” визначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Враховуючи вищезазначені обставини, якщо власник будь-яким чином передав ризик випадкового пошкодження (псування майна) іншій особі, то в договорі страхування страхувальником має зазначатися особа, що зазнає збитків в результаті настання страхового випадку (вигодонабувач). Тобто, об'єктом страхування має виступати майновий інтерес третьої особи, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, за умови, якщо ця особа може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку.

При укладенні договору страхування Компанія „*** Ltd” не повідомила відповідача, що вона не є власником майна, яке приймається відповідачем під страховий захист.

Питання:

1. Обґрунтуйте наявність / відсутність страхового інтересу у вигодонабувача та страхувальника.

2. Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

Задача № 2

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсним договір №*** добровільного страхування майна юридичних осіб в частині пункту 13. До початку слухання справи від позивача до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить додатково до заявлених позовних вимог стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 384 750,00 грн.

Відповідач позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на наведене нижче: 1) відповідно до п. *** договору страхування страховим випадком є подія, спричинена пожежею. Вказаний страховий випадок передбачений Правилами страхування від вогневих ризиків і стихійних явищ; 2) у заяві про укладення договору страхування позивач визначив територією страхування *** область, *** район, с. ***, вул. ***. Пунктом ***договору передбачено, що вигодонабувачем є ТОВ „***банк” в межах заборгованості за кредитними договорами; 3) пунктом 13 договору добровільного страхування визначена територія дії страхового покриття, що співпадає з умовами договору страхування. Зазначеним пунктом договору також передбачено, що у випадку, якщо застраховане майно вилучається з вказаної території страхування, страховий захист щодо цього майна припиняється. Повернення пошкодженого за межами території страхування застрахованого майна на вказану територію не є підставою для виплати відповідачем страхового відшкодування. Відповідно до п.13 договору добровільного страхування у випадку зміни території страхування (адреси) страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика, а страховик протягом трьох робочих днів з дати отримання повідомлення повинен прийняти рішення про внесення змін до договору добровільного страхування або його припинення.

Обставини справи. 14.04.2005 р. між сторонами укладений договір №*** добровільного страхування майна юридичних осіб, об’єктом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.

Застрахованим майном, відповідно до вищезазначеного договору, є комбайн марки „***”. 02.10.2005 р. із застрахованим майном стався страховий випадок, а саме, пожежа, в результаті якої комбайн згорів. Листом №0310 від 02.10.2005 р. позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку. Відповідач листом №608 від 10.10.2005 р. відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пункт 13 договору.

Слід зазначити про те, що пункт 13 оскаржуваного договору страхування не визначає дію договору страхування, а визначає „територію дії страхового покриття”. При цьому, відповідачем не надане визначення цього терміну в договорі, а Правила страхування не містять визначення такого терміну.

Сторонами в договорі страхування наданий повний перелік підстав, на підставі яких страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Зазначені положення не визначають такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як вилучення об’єкту страхування з території дії страхового покриття. Крім того, умовами Правил страхування не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як вилучення майна з території дії страхового покриття.

Частиною 3 статті 16 Закону України „Про страхування” передбачено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Питання:

1. Чи відповідає пункт 13 договору добровільного страхування майна юридичних осіб Правилам страхування та Закону України „Про страхування”?

2. Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

Задача №3

У лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний банк “***” звернулося до суду з позовом про розірвання укладеного з Відкритим акціонерним товариством “Страхове товариство “***” договору добровільного страхування майна № *** та стягнення 1 546,00 грн. сплаченого страхового платежу.

Обставини справи. 21.05.2009 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір страхування № ***, відповідно до якого відповідач взяв на себе обов'язок здійснювати страховий захист предмету страхування. Предметом страхування виступає майно, а саме: земельна ділянка за адресою: с.м.т. ***, яке належить на праві власності Банку.

Відповідно до пункту 3 Договору страхування вигодонабувачем за цим Договором виступає Національний банк України. Вартість майна дорівнює 1 546 000,00 грн. (пункт 5 Договору страхування). Страховий платіж дорівнює 1 546,00 грн. (пункт 13 Договору страхування). На виконання умов Договору страхування позивачем було сплачено страховий платіж відповідачу в повному обсязі.

Підпунктом “а” пункту 18.1 Договору страхування передбачено, що Страховик зобов’язаний ознайомити Страхувальника (та Вигодонабувача) з умовами та Правилами страхування (далі –Правила страхування). Водночас підпунктами “а”, “п” пункту 18.2 Договору страхування передбачений обов’язок Страхувальника самостійно ознайомитись та ознайомити Вигодонабувача з умовами та Правилами страхування.

Згідно з пунктом 18.4 Договору страхування Страхувальник має право достроково припинити Договір страхування відповідно до Договору та Правил. Дане положення договору кореспондується з пунктом (розділом) 23 Договору страхування, яким, зокрема, передбачені умови та порядок припинення та розірвання Договору страхування.

Так, відповідно до пункту 23.2 Договору страхування дію цього Договору може бути достроково припинено за вимогою Страхувальника або Страховика. Про намір достроково припинити дію Договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу у письмовій формі не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії Договору страхування. У разі дострокового припинення дії Договору страхування за вимогою Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії Договору страхування, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу, а також фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим Договором страхування. Якщо вимога Страхувальника обумовлена порушенням Страховиком умов Договору страхування, то останній повертає Страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю (підпункт 23.2.1 пункту 23.2 Договору страхування).

Керуючись вказаними положеннями, позивач надіслав на адресу відповідача лист від *** 2009 р. за № ***, у якому пропонував достроково розірвати Договір страхування. У вказаному листі також ставилася вимога про повернення сплачених страхових платежів в повному обсязі. До цього ж листа для підписання додавалась відповідна угода про розірвання Договору страхування.

Як підставу для розірвання, позивачем було зазначено невиконання відповідачем умов Договору страхування, а саме: порушення пункту 18.1 Договору страхування щодо невиконання обов'язку Страховика ознайомити Страхувальника та Вигодонабувача з Правилами страхування.

На вищезазначений лист позивача відповідачем була направлена відповідь № *** від ***2009 р. У даній відповіді відповідач не погодився з причинами розірвання Договору страхування, зазначивши про те, що Банк був ознайомлений з Правилами страхування, а отже відповідачем був виконаний обов’язок, передбачений підпунктом “а” пункту 18.1 Договору страхування. Крім того, відповідач зазначив, що ні договором, ні законом не передбачено обов’язку Страховика надавати відповідну копію Правил страхування, проте ним на прохання позивача через електрону почту були направлені електронні примірники Правил страхування.

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На підставі вказаної норми Банком і було пред’явлено (подано) даний позов в частині розірвання Договору страхування до суду.

Питання:

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача №4

Приватне підприємство «***» (надалі – позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «***» про стягнення страхового відшкодування в сумі 24 927,11 грн., 3% річних в розмірі 408,80 грн. та втрат від інфляції в сумі 1022,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди внаслідок падіння снігу з даху, а відповідачем не виконане повністю зобов’язання по оплаті страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було надано відповідачу довідки відповідних державних органів, яка свідчить про факт настання страхового випадку, а даний випадок не відноситься до страхових згідно із п. 5.1.16.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту.

Обставини справи. 01 липня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту. Об’єктом договору страхування є автомобіль MERCEDES BENZ.

У відповідності до п. 1.5.2 Договору страхування страховим ризиком, серед інших, є падіння дерев та інших предметів.

Позивач стверджує, що 12.02.2010р. на вул. *** м. Львові стався страховий випадок, а саме внаслідок падіння снігу з даху будинку автомобіль MERCEDES отримав пошкодження. За наслідками вказаної події позивачем 12.02.2010 року була подана відповідачу Заява про подію.

31.03.2010 відповідач направив позивачу лист № ***, в якому він повідомив про його відмову у виплаті страхового відшкодування у зв’язку з тим, що позивач всупереч п.п. 4.2.6, 5.1.1 та 5.1.2 Договору страхування не заявив про подію у відповідні державні органи і не надав відповідачу відповідну довідку, яка свідчить про факт настання страхового випадку. Крім того, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування був той факт, що вказаний позивачем випадок не відноситься до страхових випадків, оскільки у відповідності до п. 5.1.16.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту виключенням із страхових випадків є залишення транспортного засобу в місцях можливого падіння бурульок, льоду, тощо.

У відповідності до п. 4.2.6 Договору страхування страхувальник зобов’язаний негайно заявити про подію, що може бути визнана страховим випадком у відповідні державні органи. А згідно із п.п. 5.1.1, 5.1.2 цього договору разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов’язаний повідомити правоохоронні чи інші компетентні органи та отримати для надання страховику необхідні довідки від відповідних установ (підрозділів): МВС, пожежної охорони, гідрометеослужби, сейсмологічної служби, тощо.

Пунктами 9.1.4, 9.1.6, 9.1.10 Договору страхування визначено, що підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є неподання страхувальником документів, передбачених договором та Правилами; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку компетентних державних органів без поважних не це причин; інші випадки, передбачені договором, Правилами та чинним законодавством.

Питання:

1. Які підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбаченні чинним законодавством України?

2. Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

Задача №5

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «***» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства СК «***» про відшкодування в порядку регресу шкоди в розмірі 9781,11 грн.

Обставини справи. 27.02.09р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4.

Автомобіль НОМЕР_2, є предметом страхування за договором добровільного комплексного авто страхування добровільного страхування наземного транспорту та добровільного страхування водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті № ***.

Відповідно до постанови *** районного суду *** області від 16.03.09р. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку та не дотримав безпечного інтервалу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим було порушено п. п. 13.1., 13.3. Правил дорожнього руху. За даною постановою ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

02.03.09р. до позивача надійшла заява про факт настання події у зв’язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування та виплат страхового відшкодування. 10.03.09р. позивач на підставі Страхового акту № *** та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9 781,11 грн.

У відповідності до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика (позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги за заподіяні збитки.

Обов’язкова цивільна відповідальність власника транспортного засобу номер НОМЕР_1 була застрахована в ВАТ СК «***». Позивач звернувся до Відповідача з регресною вимогою. До даної регресної вимоги були додані всі необхідні для здійснення відшкодування шкоди (в порядку регресу) документи.

Питання:

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

2. Сформулюйте мотивувальну частину рішення.

Задача №6

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача – ПАТ «Страхова компанія «***» про визнання частково недійсним зміст пункту 11.3.6. договору добровільного страхування наземного транспорту №***.

Обставини справи. Відповідно до п. 11.3.6 Договору добровільного страхування наземного транспорту № *** укладеного між Позивачем та Відповідачем де зазначено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання страхувальником документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування. Це ж положення закріплено в п. 15.4.6 Правил страхування, які згідно п. 16.1 Договору регламентують, всі правовідносини, що виникли з Договору страхування.

Пункт 7.2.7 Договору страхування передбачає, що протягом 3-х робочих днів Страхувальник зобов'язаний подати страховику письмову заяву встановленого Страховиком зразка, про настання страхового випадку з детальним викладенням всіх відомих обставин страхового випадку, та, у випадку викрадення транспортного засобу, подати Страховику свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повний комплект оригінальних ключів від застрахованого транспортного засобу та повний комплект пультів та ключів від засобів проти викрадення, доручення на право керування та/або розпорядження транспортним засобом або подорожній лист та повідомити про інших осіб, що мають такі доручення, або ж довідку про вилучення цих документів органами МВС.

В пункті 8.7 Договору страхування зазначено, що з врахуванням обставин страхового випадку Страховик має право вимагати інші документи, що мають відношення до страхового випадку, та виконання Страхувальником умов Договору. Крім того, пунктом 6.2.18 Договору страхування передбачено обов'язком страхувальника виконати умови цього договору та інші обов'язки, передбачені Правилами страхування.

Оскільки Позивач ознайомлений з умовами Договору, він був зобов'язаний вжити всіх можливих заходів щодо належного зберігання документів, які є обов'язковими для подання Страховику в випадку викрадення транспортного засобу, в тому числі не зберігати їх в застрахованому автомобілі, задля забезпечення виконання умов Договору страхування згідно ст. 526 ЦК України та на дотримання засад добросовісності та розумності згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Позивач в позовній заяві просить визнати частково недійсним зміст пункту 11.3.6 Договору страхування.

Питання:

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача №7

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ „***”, про визнання недійсним договору страхування та повернення сплачених внесків.

Суть справи. Свої вимоги позивач мотивує тим, що він на підставі отриманої від ЗАТ „ ***” рекламної інформації щодо надійності та вигідності відповідача, звернувся до нього з заявою про укладення договору страхування життя та здоров”я. Прикладом реклами відповідача є публікація у газеті „Дело” де представник відповідача рекламує достоїнства ЗАТ „***”.

Заява про укладення договору страхування була написана позивачем 25.11.2003 року за формою, встановленою відповідачем. У відповідь на дану заяву позивачу було надано поліс страхування життя та здоров’я № НОМЕР_1 , додаток до поліса з таблицею страхових виплат і документ під назвою „Правила страхування”.

Відповідно до роз’яснень отриманих від представника відповідача, зазначені документи були достатніми для укладання і початку дії договору страхування. Зважаючи на ці роз’яснення та довірившись рекламі відповідача, позивач почав щорічно платити відповідачу страхові внески. Загалом позивач сплатив відповідачу страхові внески на суму 17819,50 грн.

Листом № *** від 16.07.2007 року відповідач повідомив позивача про дострокове припинення договору страхування за ініціативою відповідача, внаслідок несплати позивачем чергового страхового внеску.

Після цього відповідач повернув позивачу 9484,66 грн., що у два рази менше, ніж сплачена позивачем сума страхових внесків (17819,50 грн.), не кажучи вже про невиплату відповідачем відсотків за багаторічне користування коштами позивача. Позивач не згоден з діями відповідача і вбачає в них ознаки обману, все це і змусило його звернутися з позовом до суду.

Питання:

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

2. Сформулюйте мотивувальну частину рішення.

Задача №8

 25 листопада 2010р. позивач подав до Голосіївського районного суду м.Києва позов до ВАТ «***» про стягнення страхової виплати.

Суть справи. В позовній заяві Позивач зазначав, що 05.01.2009 року уклав з відповідачем Договір добровільного страхування наземного транспорту №***. Внаслідок страхової події 19.03.2009р. було пошкоджено автомобіль. Страховика було повідомлено про страхову подію з дотриманням вимог Договору страхування та надано всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи, в т.ч. рахунок за ремонт застрахованого транспортного засобу. Зауважень від Страховика щодо процедури повідомлення та наданих документів, в т.ч. Договору страхування не було. В результаті страхової події 13.04.2009р., вдруге було пошкоджено застрахований автомобіль. Про настання страхового випадку страховика повідомлено з дотриманням вимог Договору страхування та надано всі необхідні для здійснення страхового відшкодування документи. Претензій та зауважень з боку Страховика до процедури повідомлення про страхову подію та підтверджуючих документів, в т.ч. Договору страхування не було. Через два тижні автомобіль було відремонтовано, акти виконаних робіт були представлені Страховику. Представником Страховика було усно повідомлено, що виплата страхового відшкодування відбудеться за кілька днів. Проте в середині травня 2009р. було отримано конверт з листами №*** та №***, якими у виплаті обох страхових відшкодувань відмовлено з посиланням на те, що Договір страхування укладено з порушенням вимог чинного законодавства України та правил добровільного страхування наземного транспорту в частині перевищення своїх повноважень представником Страховика та укладення Договору страхування на свою користь.

Також зазначалось, що Страховик не схвалює договір страхування та вважає його таким, що не набув чинності. Після отримання листів з відмовою в позивача різко підвищився артеріальний тиск. Після перенесеного в 2001р. мікроінсульту він не міг хвилюватися, таким чином тривалий час перебував у нервовому напруженні, що суттєво погіршило стан його здоров’я. Посилався на те, що Договір страхування укладений з дотриманням всіх вимог та правил, на підставі довіреності, в якій зазначено умови страхування, просив: стягнути з відповідача страхові виплати на загальну суму 4 023,00 гривень та у відшкодування моральної шкоди 4 000,00 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що представник позивача є сином страхувальника ОСОБА_1, і тому йому, як працівнику ВАТ «***», було дозволено укласти договір страхування з його батьком по страховому тарифу 4,5%, який є нижчим від середньо ринкового. Всупереч повноваженням, наданим йому довіреністю № 804-ф від 17.12.2008р., що видана відповідно до листа-узгодження від 17.12.2008 р., в порушення вимог ч.3 ст.238 ЦК України, він уклав Договір страхування по страховому тарифу 1% та зазначив у п.п.15.2. Договору страхування себе, як особу, що допущена до керування застрахованим автомобілем, чим поширив на себе дію Договору страхування, та, як представник ВАТ «***» безпосередньо надав страховий захист собі особисто. В день укладання договору страхування 05.01.2009 р. вказана особа подав заяву про звільнення з роботи. Обидві дорожньо-транспортні пригоди сталися під час керування автомобілем представником позивача. У листах від №*** та від №*** позивачу повідомлено про недійсність правочину та запропоновано отримати страхову премію в касі відповідача. Посилалася на те, що внаслідок порушення представником позивача вимог ч.3 ст.238 ЦК України щодо заборони вчиняти представником правочин у власних інтересах, Договір страхування є недійсним в силу закону. Також вважала, що вимога про стягнення моральної шкоди не ґрунтується на законі та Договорі страхування.

Питання:

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача №9

Позивач – фізична особа, просить визнати недійсним договір страхування, укладений із ЗАТ „Страхова Компанія «***» - ОСОБА_2.

Суть справи. Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що між його батьком - відповідачем ОСОБА_2. та ЗАТ „Страхова Компанія „***" 11.11.2005 року був укладений договір страхування його, позивача життя. У день підписання договору, 11.11.2005 року був сплачено перший страховий платіж в розмірі 10100грн. Строк дії даного договору з 11.11.2005 по 11.11.2020 р. Оскільки позивач вважає, що спірний договір страхування порушує його законні права та інтереси, суперечить положенням чинного законодавства, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ЗАТ „Страхова Компанія „***" позов не визнав посилаючись на те , що спірний договір страхування не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та будь-яким іншим нормативно - правовим актам. Всі умови, які повинні бути у договорі страхування відповідно до ст. 982 ЦК України та ст.. 16 Закону України „Про страхування" містяться у договорі, та повністю відповідають вимогам зазначених статей та іншим вимогам законодавства України.

11.12.2006 року у зв'язку із несплатою відповідачем по договору страхування чергового страхового платежу, дію договору було достроково припинено, строк дії договору страхування становив лише один рік.

Відповідно до ч.2 ст.997 ЦК України якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Питання:

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача №10

В жовтня 2009 року Страхова компанія пред'явила до суду позов про визнання недійсним договору страхування життя № ***.

Суть справи. 18 вересня 2008 року до Закритого Акціонерного Товариства «Українська страхова компанія «***», звернувся Страхувальник (він же застрахована особа) ОСОБА_2, громадянин Республіки Білорусь з письмовою заявою про визнання події страховим випадком та здійсненні страхової виплати на підставі діючого договору добровільного страхування життя, за ризиком: отримання тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку № *** від 23 липня 2008 року. За поясненнями наданими страхувальником , ушкодження було отримане під час гри в міні-футбол.

Після отримання письмової заяви, страховою компанією було ініційовано збір необхідних документів та інформації з метою підтвердження факту отримання страхувальником тілесних ушкоджень, їх важкість та спричиненні здоров'ю наслідки, для подальшого проведення їх оцінки та здійсненню страхової виплати.

У відповідності до згоди ОСОБА_2 на отримання Страховою компанією інформації про стан його здоров'я у медичних закладах, страхових компаніях, фінансових установах та у правоохоронних органах, а також у рамках співпраці страхової компанії щодо страхових випадків з підприємствами, організаціями та установами в порядку ст. 25 Закону України «Про страхування». Страхова Компанія звернулась до Білоруського республіканського унітарного страхового підприємства «***» з проханням надати інформацію стосовно договорів страхування життя або іншої суттєвої інформації щодо громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2

Згідно листа вх. № *** отриманого за запитом страховою компанією від Білоруського республіканського унітарного страхового підприємства «***» протягом 2007-2008 року ОСОБА_2 отримав 10 (5 та 5 відповідно) страхових виплат на загальну суму 21 300 000 (Двадцять один мільйон триста тисяч) млн. білоруських рублів. А враховуючи кінцеві показники до припинення дії договору страхування «***» з даним страхувальником – 12 страхових виплат, на загальну суму 23 082 000 біл. рублів.

Хоча ОСОБА_2 попереджувався письмово про наслідки подання неправдивої інформації. Під цим же попередженням: заява на укладення договору страхування додаткова анкета до договору страхування життя, що є невід’ємною частиною договору страхування життя страхувальник (застрахована особа) зазначив, що договорів страхування не мав і немає, страхових виплат не отримував та жодними видами спорту не займається. Внаслідок отриманої позивачем інформації було встановлено , що ОСОБА_2 подав неправдиву інформацію щодо предмету договору страхування життя, що є істотним порушенням (Договору) Правил страхування життя ЗАТ «УСК «***» пп. 14.1.1, 14.1.4., Закону України «Про страхування» ст. 26 п. 1 та п.3, а також ЦК України.

З наведених підстав Страховою компанією у здійснені ОСОБА_2 страхової виплати було відмовлено.

З урахуванням встановленого Страхова компанія вважає, що ОСОБА_2 навмисно ввів її посадових осіб в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину. Також вони вважають, що страхувальник вчиняв умисні діяння (вчинки та бездіяльність) з метою обману (шахрайства) Страхової компанії не спрямовані на реальне настання наслідків передбачених природою договору страхування життя, і просять визнати договір з цих підстав недійсним .

Питання:

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

2. Сформулюйте мотивувальну частину рішення.