Тема 8. Проза “розстріляного відродження”. Творчість г.Косинки.

Загальна характеристика української прози 20-х років.

1. Імпресіоністична новелістика Г.Косинки. Специфіка новели як жанру у творчості письменника. Еволюція прозаїка до неореалізму. Архетип землі в його творах, гуманістичні принципи художньої інтерпретації революційної дійсності.

2. Особливості імпресіоністичного письма у новелі “На золотих богів”. Композиція та образна система твору.

3. Трагічна доля молодих людей Корнія Дізіка та Уляни у новелі “В житах”, контрасти світлих почуттів та абсурдної реальності громадянської війни. Зв’язок цієї новели з новелою “Постріл”.

4. Незавершене оповідання “Фавст” – героїка національного резистансу. Обстоювання людських та національних цінностей за екстремальних умов, проблема екзистенційного вибору.

5. Абсурдне протистояння героїв у новелах “Темна ніч”, “Десять”. Екзистенційна безвихідь у новелі “Змовини”.

6. Трагедія жертв фантомних світоуявлень у новелі “Політика”. “Гармонія” – випробування героїв в екстремальних умовах соціальної катастрофи.

Література:

Агєєва В.П.Українська імпресіоністична проза: Михайло Коцюбинський. Григорій Косинка. Андрій Головко. – К.,1994.

Історія української літератури: У 2 кн. – К.,1988. – Кн.1.

Ковалів Ю.Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття. – К.,2007.

Наєнко М.К. Григорій Косинка: Літературно-критичний портрет. – К.,1989.

Штонь Г. Григорій Косинка.// Гроно нездоланих співців. – К.,1997.

Косинка Г. Гармонія: Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку. – К.,1988.

Тема 8. Проза “розстріляного відродження”. Постать м.Хвильового у розвитку нової, експериментальної прози 20-х років.

1. Значення “Синіх етюдів” в українській літературі. Синтез стильових елементів у наративах М.Хвильового. “Арабески” – творчий концепт письменника. Своєрідність нефабульної прози. Роль автора (актора) та наратора, ігрові ситуації з читачем.

2. Інтертекстуальна основа новел “Життя”, “Шляхетне гніздо”, “Кіт в чоботях”. Висвітлення абсурду буття на прикладі образу “товариша Жучка”. Безперспективність людського існування у новелах “На глухім шляху”, “Синій листопад”. Послаблення фабули, посилення емоційно-експресивного дискурсу. Розпад амбівалентної особистості у новелі “Редактор Карк”, її архітектонічна та стилістична специфіка.

3. Апокаліптичні візії новели “Я (Романтика)”. Ключі її декодування. Сутність Я в аспекті фройдівської теорії. Інтертекстуальна основа образів. Абсурд революції. Порівняння новели з новелою “Мати”.

4. “Повість про санаторійну зону” – завбачення тоталітарного режиму, проблема зайвих людей. Сатиричне викриття радянського чиновництва у повісті “Іван Іванович”.

5. “Вальдшнепи” – драматична історія роману, публіцистичний дискурс, автоінтертектуальність (памфлет “Україна чи Малоросія”). Амбівалентність Дмитра Карамазова як характерна риса пост революційного покоління, втрата іманентних духовних цінностей. Роль Аглаї у романі. Зміщення образу автора та позиція наратора.

Література:

Агєєва В.П. Українська імпресіоністична проза. Михайло Коцюбинський. Григорій Косинка. Андрій Головко. – К.,1994.

Безхутрий Ю.М. Хвильовий: проблеми інтерпретації. – Х.,2003.

Донцов Д. Микола Хвильовий.// Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики. – К.,1994. – Кн.1.

Жулинський М. Талант, що прагнув зір.// Хвильовий М. Твори: У 2 т. – К.,1991. – Т.1.

Історія української літератури: У 2 т. – К.,1988. – Т.2.

Кавун Л. “М’ятежні” романтики вітаїзму: проза ВАПЛІТЕ. – Черкаси,2006.

Ковалів Ю.Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття. – Черкаси, 2006.

Павличко С. Дискурс українського модернізму. - К.,1999.