Тема 1. Книгознавство як наука

шипу (iviiii опубліковані бібліографічні огляди та покажчики

її і і по краєзнавчого характеру. У 1926-1930 pp. при Всеук-

' і НІ Академії наук (ВУН) діяла Бібліографічна комісія, яка

іім.иі.іси, перш за все, науковим обґрунтуванням створення

її рііфічиого репертуару української друкованої книги.

11 і і .ни., такий розмах книговидавничої і книгознавчої робо-

Україні, як і в усьому СРСР, тривав недовго. Вже після го-

і" in о „мел и кого перелому" почався широкомасштабний на-

' н ми книгознавство як „буржуазну", „аполітичну" і „схолас-

v" науку.

« мімнсдливості заради слід сказати, що „наступ" на книго-

к і по як комплексну науку про книгу почався ще з дореволю-

іих мисів. Першим серйозним опонентом М.М. Лісовського з і нілменитою „тріадою" став проф. О.М. Ловягін, багаторіч­ним президент Російського бібліологічного товариства. На його І н v, Лісовський вніс до складу книгознавства стільки різнорід­ній шпиц, які не можуть бути якимось чином об'єднані в яку-ці. систему або об'єднані одне з одним яким-небудь методом. 1.1 11.ні того, Ловягін стверджував, що бібліологія вивчає кни-і > 111 за все за її змістом, а технікою її виробництва цікавиться чітс настільки, наскільки технічні аспекти впливають на вияв в

июдської думки і поширення цієї думки серед людства. Сис-

и мини виклад своїх поглядів на книгознавство Ловягін здійснив і"ни праці „Основи книгознавства", де останнє визначене як

і про книгу як знаряддя спілкування людей між собою".

Продовжувачем переважно схоластичних уявлень про книгу

Іонигіна був М.М. Куфаєв, автор декількох праць з книгознав-

і і ни, у тому числі й „Проблеми філософії книги". Для нього кни-

і І Аула нитвором літератури, науки, мистецтва, але аж ніяк не пред-

иі him матеріальної культури.

Рішучим противником „ідеалістичних" поглядів дореволю­ційних книгознавців у перші радянські роки став М.І. Щелку-ііі пі Для нього книга була не духовною сутністю, а матеріальним Пишем, товаром, предметом споживання. Саме він вперше нама­ни» я побудувати „соціологічну історію книги", де все може бути Пояснено мінливими вимогами книжкового ринку.

І Ісршим справжнім сигналом до наступу на „класичне" кни-і ■' і папство став виступ на Другому Всеросійському бібліографіч­ні >му з'їзді (1926 р.) І.В. Владиславлєва з доповіддю „Методоло-

18

19

Низовий М.А. Вступ до книгознавства І

гія бібліографії і теорія діалектичного матеріалізму", яка 1929 року була видана окремим виданням під назвою „Бібліографія соціалізм. До питання про побудову марксистської теорії книго-j знавства". Звідси починалася відверта політизація книгознавства) яка призвела до сумних наслідків.

Ідею створення „марксистського" книгознавства підхопили молоді співробітники Інституту книги, документа і письма у Ле-J нінграді І.В. Новосадський та П.Н.Берков, які у першому том; „Праць" цього інституту (1931 р.) поставили завдання „перебу­дувати книгознавство на основі марксистсько-ленінської мето-і дології і разом з тим прилучити його до соціалістичного будіві ництва".

Для Новосадського, наприклад, книгознавство було „вивчені ням книги як особливої форми ідеології", а теорія Лісовського н< більш ніж „шкідливий науковий забобон", книгознавчі побудов ви М.М. Куфаєва - „одна з чисельних різновидів реакційної 6ypj жуазної філософії", а О.М. Ловягін - представник „вульгарного матеріалізму у книгознавстві" і т. д.

В Україні у той час аналогічними погромними виступам! відзначився аспірант Ю.О.Меженка К. Довгань, автор такю праць, як „Класова боротьба у книгознавстві" та „Проти еклек­тики і ревізіонізму у книгознавстві, за більшовицьке переозб­роєння".

Заключним акордом знищення книгознавства стала нарада проведена у Москві 27-31 грудня 1931 р. Науково-дослідниіу інститутом поліграфічно-видавничої промисловості. З основни­ми доповідями виступили М.Б. Вольфсон „Становище на книго­знавчому фронті і боротьба за марксистсько-ленінське книгознав­ство" та К. Довгань „Становище на книгознавчому фронті і кла­сова боротьба на Україні".

В резолюції наради відзначалося, що вказівки т. Сталіна партійні рішення з питань друку вимагають виключно чіткого здійснення лозунгу партійності друку, підвищення теоретичного рівня книгознавства до ленінської принципово-теоретичної bhj соти, підвищення класово-партійної пильності.

Насправді все повернулося фактичним знищенням книгознав] ства, його установ та фахівців. На початку 30-х років були ліквідо­вані УНІК і „Бібліологічні вісті", репресовані його співробітник! і члени редколегії. Невдовзі сам термін „книгознавство" майжв|

Тема І. Книгознавство як наука

ні гри ііссятиліття зник з наукового обігу. Досить зазначити, що і п ін ршому (1926-1947 pp.), і в другому (1950-1958 pp.) виданнях

і .той Советской Энциклопедии" цей термін був відсутній.

і иіііоінавство було оголошено буржуазною лженаукою (6).

1.4. Друге ..народження" книгознавства і його підсумки

[pyre „народження" книгознавства відбулося у роки „хру-

і.кої відлиги" зусиллями головних бібліотечно-бібліографіч-

установ (Всесоюзна книжкова палата, Державна бібліотека

¹ і'¹ Г ім. В.І. Леніна та ін.), вищих навчальних закладів (Мос-

і.кий поліграфічний інститут, Московський державний

потечний інститут, Московський державний університет) за

рпмки АН СРСР та їх провідних фахівців члена-кореспон-

і АН СРСР проф. О.О. Сидорова та тоді ще доцента, канди-

с і оричних наук, а пізніше доктора філологічних наук, про-

•I" • ори, завідувача кафедрою книгознавства та редагування Мос-і.кого поліграфічного інституту М.М. Сікорського. і метою „виявлення" та консолідації книгознавчих сил у 1959 іо розпочато видання наукових збірників „Книга: Исследо-

ми її материалы". Вже у першому його випуску в редакційній

і і и 11 и >у в визначений перелік тих проблем, які першочергово мала

-" йти наука про книгу після довготривалої перерви свого існу-

ііін.

\ і ому ж 1959 році відбулася дискусія з актуальних проблем •и чниїжуваного книгознавства на розширеному засіданні редак-

чі колегії збірників „Книга". У другому випуску цього збірни-

\ м опублікований ґрунтовний огляд цієї дискусії (подано вик-II ІК їй виступаючих), в якій відбився увесь спектр теоретико-"ішіогічних, методичних та організаційних проблем, які гили перед „новою" наукою [44].

Не шажаючи на різні, нерідко суперечливі погляди учасників к veil на об'єкт, предмет, структуру, склад, межі книгознав-і її цілому, вимальовувалося три основних концепції: 1. Кни-і ніс гнояк наука про книгу; 2. Книгознавство як система знань, и і а 11 их за предметною ознакою; 3. Книгознавство як комп-

21

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

лекс розрізнених дисциплін, пов'язаних з процесами видання розповсюдження та опису книги.

Як бачимо, на порядок денний стали, у більшості випадків, ті ж питання, що і при першому „народженні" книгознавства. Од­нак, про набутки дореволюційного книгознавства і першого де­сятиріччя радянської влади згадували далеко не всі і з великок обережністю. Так, наприклад, МЛ. Сахаров, відкриваючи засі< дання, відсутність у перших номерах збірників „Книга" статеі теоретичного характеру дипломатично пояснював в основном] тим, що „питання книгознавства протягом останнього часу пере] стали бути предметом дослідження, повністю щезли з науковог< горизонту". А головний доповідач проф. О.О. Сидоров, який виі ступив з доповіддю „Деякі методологічні питання радянсько^ книгознавства", спромігся лише на досить двозначну фразу прі те, що „Прослідкувати нині докладно суперечки про книгу з минулі ЗО років було б, звичайно, корисно для правильного розу] міння сучасного книгознавства. Однак умови проведення обго ворення теми про сучасне книгознавство на даному засіданні ні дають можливості більш докладно зупинитися на історії питан ня".

Лише професор М.П. Кисельов (Всесоюзна книжкова пала та), неодноразово посилаючись на праці Лісовського, однознач но заявив, що „зміст поняття „книгознавство" у широкому ро зумінні вельми правильно і без зайвих схоластичних тонкощі] розкрив ще М.М. Лісовський трьома словами: книговиробницт во - книгорозповсюдження - книгоопис".

Говорячи далі про упереджене на той час ставлення ВАК до кни гознавства, М.П. Кисельов зауважив, що „ не може бути культур ного працівника книжкової справи (чи буде його діяльність про тікати в бібліотечній або бібліографічній установі, або у видавництві або в поліграфічному інституті), який не був би знайомий з основ ними фактами історії книги, з елементами техніки її виготовлення Саме тому черговим нашим завданням... потрібно поставити... стві рення „Енциклопедії книгознавства".

Відомий фахівець з економіки книги доц. ВА. Маркус навіті навів власне визначення книгознавства, хоча дехто ще вагава щодо його реального існування. На його думку, книгознавство „наукова дисципліна, яка вивчає сукупність прийомів і засобі» за допомогою яких найкращим чином забезпечується виконанні

22