Тема 3. Типологія книги

Класифікація (від лат. classis - розряд, клас і facio — роблю, ріі ікладую) — система супідрядних понять (класів об'єктів) якої-іиоудь галузі знань або діяльності людини, яка часто подається у мигляді різних за формою схем (таблиць) і використовується як шсіб для встановлення зв'язків між цими поняттями або класами об'єктів, а також для орієнтації в різноманітності понять чи відпо-иідних об'єктів.

Інакше кажучи, класифікація є логічна процедура поділу за­пільного поняття (у нашому випадку - книга) на види, групи, класи та ін. Зрозуміло, що для класифікації вибирають найбільш суттєві ознаки об'єкта класифікації. В такому випадку така кла­сифікація називається природною (на відміну від штучної, коли іа основу беруться неістотні ознаки).

Систематизація є напрямом методології спеціально-науко-ного пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об'єктів як систем, спрямованого на розкриття цілісності об'єкта та виявлення різноманітних типів зв'язків складного об'єкта і зведення їх в єдину теоретичну картину. Ос­новою систематизації є виявлення системних властивостей і кла­сифікація за ознаками, що засвідчують існування системи, яка охоплює всі досліджувані процеси та явища.

Типологізація є класифікація, побудована на вченні про типи об'єктів, на які вони можуть бути розділені у відповідності з при­таманними їм суттєвими якостями, відношеннями, зв'язками та структурними ознаками. Суттєве значення при цьому має трак­тування поняття типу, яке еволюціонувало від розуміння типу як незмінної ідеальної (Платон) або реальної (Аристотель) до ро­зуміння типу як конкретної моделі об'єктів, що історично розви­ваються.

Отже, класифікація, систематизація і типологізація, як спосо­би типологічного пізнання книги, мають тісні взаємозв'язки і розрізняються лише характером ознак, взятих за основу поділу об'єкта.

Наступною проблемою типології книги є визначення основ­них її категорій. Категорії^ філософському розумінні тлумачаться як найбільш загальні поняття, що відбивають основні властивості і закономірності об'єктивної реальності.

В типології книги основною категорією є саме поняття „кни­га" як один із основних об'єктів книгознавства в цілому і типо-

57

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

логії книги, зокрема. Сутність книги і її значення ми розглянул у відповідному розділі, запропонувавши власну дефініцію: „Кни га - історично сформований блок-кодекс неперіодичного видана обсягом понад 3 друковані аркуші (або відповідна кількість кіло байтів у комп'ютерному еквіваленті) для закріплення, збереженн. і передачі інформації у часі та просторі", яка, можливо, сприятим успішному пошуку загальновизнаної дефініції книги.

На найвищому рівні узагальнення книга — абстрактна катего рія, що відбиває сутність певного явиша, а не його якісь особли вості. В системі документальних комунікацій вона - докумен опублікований, виданий або депонований, що надається в загаль­не користування бібліотеками чи системою книжкової торгівлі. Розгляд книги як одного із основних різновидів документа говорить про те, що у визначенні книги немає потреби повторю­вати всі характеристики, властиві документу взагалі. Важливіше підкреслити її особливе місце у соціальному інформаційно-ко­мунікаційному процесі як документа похідного, що є результа­том діяльності двох посередників між інформацією і її спожива­чами - книговидавничої (редакційно-видавничої) справи та сис­теми книгорозповсюдження і книговикористання.

Поруч з основною категорією („книга") для типології потрібні й інші категорії (поняття), які б відображали різні прояви (стани) книги: твір, твір друку, видання, література та інше і були своєрідними різновидами її руху у часі і просторі.

Витоком цього руху є твір, тобто продукт творчої діяльності, зафіксований з допомогою певної знакової системи. Різновиди цих систем породжують різні способи їх фіксації: вербальний, тобто словесний, зображувальний (малюнки, фото), ідеографіч­ний (карти, схеми) і т. д.

Існують також твори у незафіксованій на матеріальному носії формі. Це, перш за все, різноманітні твори усної народної твор­чості - фольклору, що існують у незафіксованій документальній формі. Щоправда, сучасні аудіо - чи аудіовізуальні засоби запи­су інформації дозволяють зафіксувати їх у звуковому чи візуаль­ному відображенні.

Є також твори тривимірного матеріального об'єкта, реалізо­вані у речовій формі. Це — твори архітектури, скульптури, деко­ративно-ужиткового мистецтва, вироби матеріального виробниц­тва. Зрозуміло, що і вони можуть бути відображені (і відобража-58