Післямова.

На відміну від радіокоментаторів, журналістів і ток-жокеїв, актори радіодрами, як правило, працюють у студії – стоячи перед мікрофоном. Щоб діафрагма була відкритою і легше було брати дихання.

Так сталося, що у минулому національне радіомистецтво сплатило дорогу ціну за право стати на зріст – попри бажання влади поставити культуру навколішки.

Прочитавши сторінки посібника, присвячені тим рокам, ви дізналися – як це відбувалося. Які художні відкриття зробили наші попередники – радіо- драматурги і радіорежисери. І чого зробити не встигли.

А, опрацювавши відповідно до авторських порад поданий сценарний матеріал, засвоїли мінімально необхідну суму знань для того, щоб спробувати власні сили у галузі акустичної драми.

Вам тепер не треба пояснювати, який вигляд має радіоп’єса на папері, що таке перша репетиція, тембральна сумісність, акустична партитура і звуковий план.

Автор сподівається також, що ви зрозуміли головне: радіодрама – мистецтво, яке належить не минулому, а майбутньому. Ефірна драматургія – справа, якій варто займатися. На цьому шляху – ще багато несподіванок і відкриттів.

Спробуйте свої сили. Аркуш паперу чекає. Двері радіостудії відчинені.

Усі радіосценарії, подані як матеріал для практичних і лабораторних занять, пройшли апробацію ефіром Національної радіокомпанії України. Поставлені вони були творчою групою у складі:

Автори: І. Хоменко, В. Фоменко.

Режисери – постановники: І. Хоменко, В. Фоменко, В. Обручов, Ю. Дзюба, Ю. Висоцький.

Аранжування і запис музики Ю. Яценко.

Редагування – Т. Теодорович, С. Тютюн, Т. Олійник, С. Ґудзь-Войтенко.

Мовний редактор окремих серій проекту «Пам’ятаймо» - проф.

Ю. Єлісовенко.

Звукорежисери – І. Хоменко, В. Фоменко, Л. Будко, І. Клопотова та ін.

Художній керівник/генеральний продюсер – А. Табаченко.

Ролі виконували провідні актори українського театру і кіно.

Рекомендована література до курсу:

1. Бараневич Ю. Жанры радиовещания. (Проблемы становления, формирова­­ния, раз­вития).К.-Одесса: Вища школа, 1978.-196 с.

2. Барноу Э. Как писать для радио: пер. с англ.-М.: НМО ГКРТ, 1960.-38 с.

3. Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту: Підруч. – друге вид., доп. – К.: Веселка, 2004. – 245 с.

4. Марченко Т.А. Радиотеатр: страницы истории и некоторые проблемы.-М.: Искусство, 1970.-221 с.

5. Микрюков М.П. Радиодрама в системе искусств // Радиоискусство: Теория и практика.-Вып.2.-М.: Искусство, 1983.-С.3-34.

6. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник.-К.: ІЗМН, 1996.-440 с.

7. Ночной розговор с палачом: Радиопьесы Австрии, ФРГ, Швейцарии/Сост. И. Чернова. – М.: Искусство, 1991. – 224 с.

8. Олейник В П. Радиопублицистика. Проблемы теории и мастерства.-К.: Вища школа, 1978.-192 с.

9. Тёмная башня: Радиопьесы Великобританки и Ирландии./ Сост. М. Шишлина. – М.: Искусство, 1990. – 220 с.

10. Филд С. Как писать для радио и телевидения: пер. с англ.-М.: НМО ГКРТ, 1962.-152 с.

11. Хоменко І. А. Оригінальна радіодрама: Навч. Посібник. – Київ. Нац. Ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 320с.

12. Чаликян Г. Поиски новых возможностей радиопостановки // Режиссура радио­постановок.-М.: НМО ГКРТ.-1970.-С.66-71.