У разі проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, у тому числі транспорту та оборонної промисловості, звернути увагу на:

• додержання гарантій збереження упродовж року середнього заробітку за попереднім місцем роботи для інвалідів, які проходять професійну реабілітацію (професійну підготовку, перепідготовку) згідно з індивідуальною програмою (ст. 25 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні");

• створення спеціальних робочих місць для інвалідів згідно із встановленим нормативом, реєстрацію та подання звітів до регіональних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх достовірність. Чи мали місце випадки відмови в укладенні трудового договору, переведення без згоди інваліда на іншу роботу, звільнення за ініціативою адміністрації з мотивів інвалідності.

У будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці дослідити:

• правомірність приймання та відрахування з будинку-інтернату інвалідів, наявність відповідних документів в особових справах (Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2001 №549);

• із залученням санітарно-епідеміологічної служби дотримання вимог щодо забезпечення мешканців указаних установ раціональним чотириразовим харчуванням, одягом, взуттям, цілодобовим медичним обслуговуванням, слуховими апаратами, протезно-ортопедичними виробами тощо (п.2.2 Типового положення);

• здійснення контролю за діяльністю будинку-інтернату головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій (розділ 7 Типового положення).

20. Діти Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 18. Право дитини на житло

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких

санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її

фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення

мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником

або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль

за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та

житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі

нового житла.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або

відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно

накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що

повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

У разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в

будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки

сімейного типу та прийомні сім'ї жиле приміщення, в якому вони

проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування

їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку

сімейного типу, прийомній сім'ї незалежно від того, чи проживають

у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім'ї. Жиле

приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в

оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених

закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім'ї чи

дитячого будинку сімейного типу. Порядок збереження і передачі в

оренду жилого приміщення та іншого майна дитини затверджується

Кабінетом Міністрів України.- ПЕРЕВІРКА СТАНУ ВИКОНАННЯ ВИМОГ ЗАКОНУ В ОРГАНАХ ОПІКИ І ПІКЛУВАНЯ, ДИТЯЧИХ БУДИНКАХ

З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» Стаття 6. Облік бездомних осіб і безпритульних дітей

1. З метою створення необхідних умов для забезпечення прав та

свобод бездомних осіб і безпритульних дітей впроваджується їх

облік.

2. Облік бездомних осіб ведеться за місцем їх проживання або

місцем перебування на підставі особистого звернення або їх

виявлення.

3. Облік безпритульних дітей ведеться відповідно до законів

України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні

установи для дітей" ( 20/95-ВР ) і "Про забезпечення

організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та

дітей, позбавлених батьківського піклування" ( 2342-15 ).

Стаття 7. Суб'єкти, які ведуть облік бездомних осіб

і безпритульних дітей

1. Облік бездомних осіб за місцем їх проживання або місцем

перебування ведеться відповідними закладами для бездомних осіб -

центрами обліку, що створюються органами місцевого самоврядування

та місцевими органами виконавчої влади.

2. Центри обліку можуть утворюватися також громадськими і

благодійними організаціями та на договірних засадах з місцевими

органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування

надавати послуги щодо здійснення виявлення та обліку бездомних

осіб. ПЕРЕВІРКА ОБЛІКУ ТАКИХ ДІТЕЙ

Стаття 10. Освітні та просвітницькі заходи

1. З метою запобігання бездомності і безпритульності в

Україні в рамках відповідних програм проводяться освітні та

просвітницькі заходи з інформуванням населення про норми

законодавства з питань придбання, відчуження, оформлення і

державної реєстрації прав на жилі приміщення та земельні ділянки,

про інші правочини, предметом яких є житло, щодо обов'язків і

відповідальності учасників житлових та суспільних правовідносин- ПЕРЕВІРКА СТАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМ, ЩО ФІНАНСУЮТЬСЯ З ДЕРЖАВНОГО АБО МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТІВ

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування,

які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла,

мають право зараховуватися на квартирний та соціальний квартирний

облік за місцем їх походження або проживання до встановлення

опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки

сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника,

прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де

проживає дитина, або органу опіки чи піклування. Після досягнення

18 років такі діти, а також особи з їх числа після завершення

строкової військової служби в Збройних Силах України або після

повернення з місць позбавлення волі протягом місяця забезпечуються

соціальним житлом до надання їм благоустроєного жилого приміщення

для постійного проживання.

Стаття 12. Захист прав та інтересів дітей під час вчинення

правочинів щодо житлових приміщень

1. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час

вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

2. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів

дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

3. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за

дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і

охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Стаття 14. Запобігання бездомності осіб похилого

віку та інвалідів

1. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого

самоврядування відповідно до своїх повноважень у сфері соціального

забезпечення та соціального захисту населення проводять роботу

щодо запобігання випадкам незаконного відчуження житла і захисту

майнових прав осіб похилого віку та інвалідів і забезпечують у

разі потреби за їх бажанням постійний сторонній догляд або

влаштування до відповідного закладу соціальної підтримки (догляду)

згідно із законодавством.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні

Стаття 4. Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у

створенні правових, економічних, політичних, соціальних,

психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і

можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному

житті та полягає у: наданні пристосованого житла;

Стаття 8. Державне управління з питань забезпечення прав

інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах

повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади,

органами місцевого самоврядування ПЕРЕВІРКА ДІЯЛЬНОСТІ

Комісію з питань діяльності

підприємств та організацій громадських організацій інвалідів,

типове положення про регіональні комісії з питань діяльності

підприємств та організацій громадських організацій інвалідів

затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Інваліди забезпечуються житлом у порядку і на

умовах, передбачених чинним законодавством і з урахуванням

положень цього Закону.

Інваліди та сім'ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне

право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним

законодавством.

Стаття 30. Жилі приміщення, займані інвалідами або сім'ями, у

складі яких вони є, під'їзди, сходові площадки будинків, в яких

мешкають інваліди, мають бути обладнані спеціальними засобами і

пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми

реабілітації, а також телефонним зв'язком.

Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами

місцевого самоврядування, підприємствами, установами і

організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.

Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають

інваліди, здійснюється підприємствами, установами і організаціями,

з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках -

відповідними органами місцевого самоврядування.

У разі невідповідності житла інваліда вимогам, визначеним

висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його

пристосування до потреб інваліда може провадитись заміна жилої

площі.

Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення

земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового

апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним

керуванням поблизу місця їх проживання.

Власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для

паркування забезпечують виділення та облаштування в межах

майданчиків місць для безоплатного паркування легкових

автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового

апарату, члени їхніх сімей, яким відповідно до порядку

забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування

автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або

дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з

ураженням опорно-рухового апарату, а також для безоплатного

паркування транспортних засобів, що належать підприємствам,

установам, організаціям громадських організацій інвалідів та сфери

соціального захисту населення і перевозять інвалідів

(дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату. Кількість

місць для безоплатного паркування становить не менше 10 відсотків

загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених

майданчиках для паркування, але не менш як для одного

транспортного засобу з позначенням цих місць дорожніми знаками та

відповідною розміткою.

21.