- Кримінально-виконавчі установи, які поділяються на установи відкритого типу (виправні центри) і закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального рівня безпеки (з полегшеними та загальними умовами тримання), середнього (для осіб, які вперше відбувають позбавлення волі та які раніше відбували покарання) і максимального рівнів безпеки, у яких створюються відповідні дільниці.

На відміну від ст. 25 КК України (1960) вид колонії, до якої направляються засуджені до позбавлення волі, визначається не судом, а відповідно до ст.86 КВК України центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань. Для цього наказом Держдепартаменту від 16.12.2003 № 261 створені регіональні комісії та апеляційна комісія Держдепартаменту. При щомісячних перевірках прокурор повинен з’ясувати відповідність прийнятих комісіями рішень вимогам закону - (ст.ст. 12,64,65 КК України та ст.ст. 11,18,19,86,87, 92,93,101,138, 140,147 КВК України).

Колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі (ст. 63 КК України передбачено, що покарання у виді позбавлення волі на певний строк встановлюється від 1 до 15 років.Ст.104 КК встановлено, що особам, які не досягли до вчинення злочину 18 – ти років, від 6 міс. до 10 років, але за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, цим особам може бути призначено покарання до 15 років.Ст.71 КК встановлено, що при призначенні покарання за сукупністю вироків строк не повинен перевищувати 15 років, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк не повинен перевищувати 25 років).

Порядок виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк встановлений ст.ст. 86-149 КВК України. Незважаючи на те, що відповідно до ст. 4 Закону України „Про попереднє ув’язнення”, слідчі ізолятори центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань є місцями попереднього ув’язнення, вони також виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування СІЗО (ст.89 КВК України).

У виправних колоніях максимального рівня безпеки відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі (відповідно до ст.64 КК України застосовується за вчинення особливо тяжких злочинів, лише у випадках, спеціально передбачених КК, крім осіб до 18 років, понад 65 років, вагітних жінок), а також засуджені до позбавлення волі на певний строк за окремі особливо тяжкі та тяжкі злочини. Порядок виконання цього виду покарання встановлений ст.ст.150-151 КВК України. При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до ч. 4 п. 2 ст. 18 КВК України жінки, засуджені до довічного позбавлення волі та за ряд особливо тяжких і тяжких злочинів, відбувають покарання у секторах середнього рівня безпеки виправних колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання (№54 м. Харків).

Спеціальні виховні установи (виховні колонії) виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх, а також осіб, які за рішенням педагогічної ради відповідно до постанови начальника колонії, погодженою із службою у справах дітей, залишені у виховній колонії до 22 років (ст.ст.19,143-149 КВК України).

Кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених (від 1 до 5 років) за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82 (заміна позбавлення волі більш м’яким покаранням), 389 КК України (за ухилення засуджених від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських або виправних робіт). Порядок виконання передбачений ст.ст. 56 – 70 КВК України, полягає у триманні особи без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням до праці (крім неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей до 14 років, осіб пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби, інвалідів 1-2 груп).

Відповідно до п. 7 галузевого наказу нагляд за додержанням законів у колоніях та виправних центрах здійснюють прокурори з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (спеціалізовані прокуратури-їх 19 у 18 регіонах) або відповідні територіальні прокурори (15), якщо у структурі прокуратур обласного рівня не створені спеціалізовані прокуратури. Комплексні перевірки у зазначених установах проводяться один раз на півріччя ( п. 9.1 наказу).

Окремі види кримінальних покарань також виконують територіальні органи державної виконавчої служби у складі Міністерства юстиції України, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон Міністерства оборони України.

Раніше державна виконавча служба виконувала покарання у виді штрафу і конфіскації майна.

Верховною Радою України 4 листопада 2010 року прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)". Він підписаний Президентом України, оприлюднений у газеті „Голос України" та з 9 березня 2011 року набере чинності.

Законом внесено низку змін, і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального, Кримінально-виконавчого кодексів, інших законів України.

Зокрема до ст.12 Кримінально-виконавчого кодексу України, з тексту якої виключено положення про те, що Державна виконавча служба України виконує покарання у виді штрафу. За нею збережено лише виконання кримінального покарання у виді конфіскації майна.

Статтю 26 Кодексу викладено у новій редакції, яка не передбачає примусового виконання покарання у виді штрафу, а функцію контролю за виконанням такого покарання покладено на суди. У разі несплати засудженим штрафу у місячний строк суд зобов'язаний вирішити питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу чи замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону.

Таким чином, з 9 березня 2011 року Державна виконавча служба України не є органом виконання покарання у виді штрафу. Разом з тим штраф як вид покарання залишається.

Штраф (основне і додаткове покарання). Відповідно до ст.53 КК України це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині Кодексу, від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо не передбачено вищого розміру (наприклад, ст. 368 одержання хабара-до1500). Як додаткове покарання може бути призначений, якщо це передбачено санкцією статті КК. Неповнолітнім - до 500 мін., якщо мають самостійний доход, кошти або майно\ст.99 КК\. Суд може замінити штраф громадськими або виправними роботами (10 год.- за 1н.о.мін.дох., 1 міс. випр.р. -за 4 н.о.мін.дох., не більше 2-х років).Відповідно до Закону України від 15.04.2008 з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до 3-х років (з 01.01.2009). Конфіскація майна (додаткове покарання) (ст.59 КК України, полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого за тяжкий та особливо тяжкий корисливий злочин, за винятком майна, що за встановленим законом переліком не підлягає конфіскації. Порядок виконання встановлений ст.ст. 48-49 КВК України та Законом України ”Про виконавче провадження”. Слід мати на увазі, що такій вид додаткового покарання не застосовується до осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років. Військові частини, гауптвахти - виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з триманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням (ст.14 КВК).

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу відповідно до ст. 54 КК України застосовується як додаткове покарання до засуджених за тяжкий або особливо тяжкий злочин, яка їх має. Порядок виконання передбачений ст.ст. 14, 29 КВК України. Службові обмеження для військовослужбовців (ст.58 КК України) застосовується до військовослужбовців, крім строкової служби, на строк від 6 міс. до 2-х років, з відрахуванням в доход держави від 10 до 20% грошового утримання. Засуджений не може бути підвищений за посадою чи званні, строк не зараховується у строк вислуги років для присвоєння чергового звання. Ст.47 КВК України виконання покладено на командування військових частин.

Тримання в дисциплінарному батальйоні (м. Київ) відповідно до ст. 62 КК України призначається військовослужбовцям строкової служби від 6 міс. до 2 років, крім осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, порядок виконання встановлений ст.ст.71-85 КВК України.

Діяльність нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян регламентована п. 12 Наказу Генерального прокурора України №12 гн від 04.04.2011 року „Про особливості діяльності військових прокуратур” у відповідності до якого військовим прокурорам проводити перевірки :

- на гауптвахтах, у кімнатах тимчасового затримання територіальних управлінь, зональних відділів (відділень) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України – щодекадно;

- у військових частинах щодо службового обмеження для військовослужбовців та виконання інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі ( за наявності засуджених ) – один раз у квартал;

- у дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України – один раз на півріччя.