2. Сахарська гірсько-рівнинна країна
Сахара – це найбільша в світі пустеля (з араб. “сахра” – пустеля) і одна із самих жарких пустель світу. В липні Сахару оконтурює ізотерма +300С, часто спостерігаються температури вище +500С. Але в зимові місяці центральна і північно-західна частини Сахари охолоджуються до +100С. В Айн-Салахе (в центрі Алжира) температура – 40С може триматися декілька тижнів. На більшій частині Сахари випадає менше 50 мм опадів за рік.
У геолого-геоморфологічному відношенні Сахара являє собою сукупність плато, улоговин і нагір’їв. Плато складені переважно пісковиками і вапняками, улоговини – пісками, глинами і галькою, нагір’я – являють собою виходи давнього кристалічного фундаменту на земну поверхню. В залежності від субстрату відкладів, які вкривають Сахару, виділяють піщані, щебенисті, галечникові і глинисті пустелі. Піщані пустелі, що мають назву ергі, займають лише 20 % її площі, тому Сахару не можна уявляти собі як море піску. Щебенисті пустелі мають назву хамади, галечникові – регі, глинисті – серіри. Існує певний тектоніко-генетичний зв’язок між гіпсометричним положенням території і типом пустелі, яка на ній утворюється. Хамади займають припідняті ділянки (плато, нагір’я) і формуються на оголеному кристалічному фундаменті, вапняках або пісковиках. Ергі утворюються в улоговинах, які у минулому були зайняті озерами і річками, тобто областями накопичення алювіально-озерних відкладів. На найбільш низьких ділянках улоговин розташовані серіри і шотти (солончаки). На схилах тектонічних улоговин поширені регі, утворення яких пов’язують з вимиванням або видуванням піщаного матеріалу.
В піщаних пустелях, поряд з ділянками нерухомих, “мертвих” пісків є великі площі піщаних дюн, які постійно переміщуються в напрямку пануючих вітрів. Дуже цікавим явищем піщаної пустелі є “пісні сипучих пісків”. Ці “пісні” є прелюдією наступаючої бурі – самума; вони виникають внаслідок зіткнення у вихорі мільйонів піщинок.
Поверхневих вод в Сахарі майже немає. Сітка сухих річищ, які носять назву “ваді” або “уедди”, наповнюються водою лише після рідких дощів, яка зникає через кілька днів, а іноді і часів. Джерелом водопостачання є підземні води, близькість яких до поверхні обумовлює можливість існування рослин, тварин і людини.
Рослинний покрив Сахари сильно розріджений, а на величезних територіях він взагалі відсутній. Переважають однорічні рослини ефемери, вегетаційний цикл яких продовжується 1-2 тижні. Багаторічні трави і чагарники зустрічаються одиничними екземплярами по западинах або сухих річищах, де близько до поверхні залягають грунтові води. Для піщаних пустель типові злаки дрін, аристида, чагарники верблюжа колючка, джузгун, ретам, ефедра, дрік сахарський та ін., дерева акація, ююба, пальма дум. Для кам’янистих пустель характерні переважно лишайники. Для засолених сері рів характерні полин, лобода і солянки. На атлантичному узбережжі зустрічаються сукуленти – кактусоподібні молочаї. Багатша рослинність – в оазисах Сахари. Оазиси утворюються на знижених ділянках з незначною глибиною водоносного горизонту або виходами грунтових вод. Найбільш поширена в оазисах фінікова пальма, цитрусові, виноград, інжир, персики, гранати, абрикоси, сливи та інші фруктові дерева і чагарники.
Багато століть Сахара залишалася майже нездоланною перепоною для мандрівників, зараз через Сахару прокладені асфальтовані дороги, виникли нові міста і села. Проте позитивні для господарства країн, що розвиваються, процеси в умовах екстремальної і тому вкрай вразливою природи Сахари потягли за собою і небажані явища. У наш час площа пустелі збільшується, спостерігається процес наступу пустелі на південь, у бік савани. По деяких даних, Сахара просувається на південь приблизно на 1 км за рік.