4. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Поняття та загальна характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції.

Договір контрактації сільсько­господарської продукції визначає відносини щодо заготівлі сільсько­господарської продукції, що становить основу добробуту будь-якого суспільства. Специфікою сільськогосподарського виробництва є пряма залежність від погодних умов, інших випадкових факторів, що впли­вають на результат (хвороби тварин, шкідники рослин тощо). Це ро­бить виробника сільськогосподарської продукції економічно слабшою стороною договору (на відміну, наприклад, від продавця за договором поставки). Тому основна спрямованість регулювання відносин щодо контрактації сільськогосподарської продукції - це підвищення рівня правового захисту виробника-продавця.

Важливість договору контрактації для сільгоспвиробників оче­видна: він надає можливість одержати авансом кошти, необхідні для виробництва сільськогосподарської продукції (наприклад, для придбання насіння, паливно-мастильних матеріалів, необхідних запчастин), визначити найбільш вигідні (а отже, й найбільш необ­хідні для споживача) напрями своєї діяльності, розширити вироб­ництво тощо.

Держава за допомогою договорів контрактації може впливати на кількісні показники виробництва сільськогосподарської продукції, стимулюючи ті або інші напрями виробництва й тим самим регу­лювати ціни на таку продукцію.

Даний договір - один із видів договорів купівлі-продажу. Водно­час його зміст охоплюється загальним поняттям договору постав­ки, тому договір контрактації сільськогосподарської продукції є різ­новидом поставки. Такий характер договору обумовлює особливий характер його правового регулювання, що здійснюється на основі ст. 713 ЦК України та ст. 272-274 ГК України й норм, що засто­совуються до договору поставки, а також загальних положень про купівлю-продаж.

Отже, за договором контрактації сільськогосподарської про­дукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ч. 1 ст. 713 ЦК України).

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є двосто­роннім (права та обов'язки мають обидві сторони договору), консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами) та відплатним (на заготівельника покладається обо­в'язок оплатити передану йому продукцію).

Виходячи з даного визначення, можна виділити ознаки даного договору, що відмежовують його від інших видів договорів купівлі-продажу. До них, зокрема, належать суб'єктний склад договору, предмет договору та особливості його передачі.

Сторонами договору контрактації сільськогосподарської про­дукції є виробник сільськогосподарської продукції та її заготівель­ник (контрактант).

Виробником може бути юридична особа або фізична особа-підприємець, яка вирощує (виробляє) сільськогосподарську продукцію.

Заготівельником (контрактантом) є також юридична особа або фізична особа-підприємець, яка закуповує сільськогосподарську продукцію для наступного продажу або наступної переробки.

У деяких випадках до суб'єктів договору контрактації сільсько­господарської продукції, крім сторін, може також належати визна­чений заготівельником (контрактантом) одержувач.

У договорах контрактації сільськогосподарської продукції ма­ють передбачатися:

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкід­ливих речовин;

- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов'язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспор­тування на приймальні пункти і підприємства;

-взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору тощо (ч. З ст. 272 ГК України).

При регулюванні відносин за договором контрактації сільсько­господарської продукції законодавець для визначення його предме­та використовує не термін "товар" (як у інших договорах купівлі-продажу), а термін "сільськогосподарська продукція".

Кількість сільськогосподарської продукції, що підлягає передачі за договором контрактації, не завжди може бути виражена точною цифрою, а асортимент, наприклад, вирощуваних товарів, як пра­вило, повинен визначатися заготівельником ще до посіву.

Кількість сільськогосподарської продукції різних найменувань може бути визначено не в точних розмірах (тоннах, центнерах то­що), а у двох граничних цифрах - найменшої й найбільшої, тобто "від і до". У цьому випадку в договорі потрібно зазначити, що заго­тівельник (контрактант) не вправі відмовитися від прийняття най­більшої кількості, а виробник сільськогосподарської продукції має право здати найменшу кількість із зазначеної в договорі.

Асортимент продукції після початку процесу виробництва вже не можна змінити (так, після закінчення посіву залишається лише че­кати врожаю).

Предмет договору контрактації має певні особливості:

1. предметом договору є сільськогосподарська продукція, яка ще підлягає вирощуванню (зерно, овочі тощо) або виробництву, розведенню в умовах сільського господарства (жива худоба, птахи тощо);

1. вирощування (розведення) пов'язане з різними стадіями сільськогосподарського виробництва (обробкою ґрунту, посівом, збиранням тощо) і його умовами, що іноді не залежать від во­лі виробника (посуха, повінь, хвороби тварин тощо).

Таким чином, момент укладання договору і його виконання не тільки не збігаються, а й значно віддалені в часі.

Однією з особливостей виконання договору контрактації сіль­ськогосподарської продукції є те, що виробник повинен не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі (ч. 1 ст. 273 ГК України).

Права, обов'язки та відповідальність сторін за договором конт­рактації сільськогосподарської продукції.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції сторони мають взаємні права та обов'язки.

Основний обов'язок виробника сільськогосподарської продукції полягає в передачі заготівельникові виробленої продукції в погодженому асортименті та кількості.

Основний обов'язок заготівельника (контрактанта) зводить­ся до прийняття товару і його оплати.

Стаття 274 ГК України передбачає підстави відповідальності сторін за договором контрактації сільськогосподарської продукції. Так, за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, перед­бачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом.

У разі, якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, ви­робник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

За невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі від­мови від приймання продукції, пред'явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує ви­робнику штраф у розмірі п'яти відсотків вартості неприйнятої про­дукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує зав­дані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, - повну її вартість.

У договорі контрактації сільськогосподарської продукції можуть бути передбачені також інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Однак, вирішуючи питання про відповідальність виробника сільськогосподарської продукції, необхідно враховувати специфіку сільськогосподарського виробництва. Виробник, який довів відсут­ність своєї вини у невиконанні або неналежному виконанні дого­вору, звільняється від відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини (наприклад, у разі впливу на виконання зобов'язань непереборної сили) доводить виробник сільськогосподарської продукції.

В якості обставин непереборної сили, що звільняють виробника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором контрактації сільськогосподарської про­дукції, можуть виступати такі природні стихійні (тобто неперед­бачені заздалегідь) явища, як різкі температурні коливання, що спричиняють загибель урожаю або його пізніше дозрівання, поже­жі, що знищили врожай, град, повені, що рідко трапляються у да­ній місцевості, тощо.