- •1.Становлення і розвиток соціології
- •2.Об*єкт, предмет
- •3.Взаємозв*язок з іншими науками, функції
- •4.Суспільство як соціальна система
- •5.Типологія суспільств
- •6.Соціальна структура суспільства
- •7. Особливості соціологічного аналізу особистості. Поняття людина індивід індивідуальність та особистість.
- •8. Роль соціальних цінностей і соціальних норм в соціалізації особистості
- •9. Соціальні статуси і ролі та їх класифікація.
- •10. Соціальна діяльність і соціальна поведінка особистості.
- •12. Поняття соціологічного дослідження та його характеристика
- •13. Соціальна інформація її суть та структура.
- •14. Маркетинго-соціологічні методики.
- •15. Правила конструювання анкети
- •16. Культура і суспільство.
- •17. Типологізація культурних явищ і процесів, основні складові елементи культури.
- •18.Основні підходи до вивчення культури в соціології.
- •19.Культурне розмаїття.
- •20. Загальне поняття вільного часу та його значення в сучасному світі.
- •21. Специфіка і структура вільного часу.
- •22. Суспільно необхідний та вільний час.
- •26. Глобалізація мас медіа.
- •23. Історія формування соціології вільного часу та дозвілля.
- •24. Нові види дозвілля в епоху глобалізації.
- •25. Перші мас медіа: газети. Вплив телебачення.
- •27. Проблема регулювання мас медіа.
- •28. Вплив телебачення на розвиток і функціонування українського суспільства.
- •30. Конфлікти як соціальне явище.
- •31. Класифікація і структура конфліктів.
- •32. Причини виникнення та шляхи подолання конфлікту.
- •33. Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень.
- •34.Типологія соціальних відхилень та форми девіантної поведінки.
- •35.Причини виникнення девіантної поведінки і шляхи її подолання.
- •36.Виникнення і розвиток соціології праці.
- •37 Ринок праці в соціологічному вимірі.
- •38. Стимулювання праці і трудова мобільність
- •39 Соціологія праці як наукова дисципліна.
- •40. Соціальна сутність праці та управління.
- •41. Трудова поведінка.
- •42. Мотивація трудової поведінки.
- •43. Стимулювання праці.
- •44. Трудова мобільність.
- •45. Економічна діяльність: соціологічні виміри.
- •46. Становлення та розвиток соціології економіки як науки.
- •47. Економіка як соціальний інститут її предмет та об'єкт.
- •48. Об'єкт, предмет, структура і функції соціології політики.
- •49. Політика як соціальний інститут.
- •50. Особливості соціологічного вивчення економічної діяльності
- •51. Людина в системі економічної діяльності.
- •52. Предмет і галузь досліджень соціології політики.
- •53. Основні складові соціології політики.
- •54. Соціологічні дослідження політич'них процесів в Україні.
- •55. Становлення громадської думки. Критерії та показники її зрілості.
- •56. Об'єкт і суб'єкт громадської думки її структура і функції
- •57. Соціологічний підхід до аналізу права.
- •58. Правова соціалізація особистості.
- •59. Поняття громадської думки та її природа.
- •60. Вплив мас медіа на громадську думку та джерела вивчення громадської думки.
- •61. Релігія як соціальний інститут.
- •62. Релігійні цінності та їх місце в соціалізації індивіда.
- •64. Сім'я як об'єкт соціологічного аналізу.
- •65. Функції сім'ї.
- •66 Структура та види сім'ї.
2.Об*єкт, предмет
Об'єктом соціології є певна соціальна реальність, яка не залежить від дослідника. Для соціології немає спеціально відведеної сфери соціальних явищ (як культура чи психологія), вона не вивчає які-небудь специфічні, характерні тільки для конкретної сфери суспільного життя явища.
Загалом, об'єктом соціології є:
суспільство (глобальне світове співтовариство, національне співтовариство);
соціальні спільноти — сукупності індивідів, що реально існують, характеризуються відносною цілісністю і придатні для емпіричної фіксації (класи, конфесії, професійні, вікові групи тощо);
людина як творець соціальних спільнот і суб'єкт соціальних процесів;
соціальні інститути — сталі форми організації спільної діяльності людей, механізми самоорганізації спільного життя людей, органи управління ним.
У кожному конкретному випадку об'єктом дослідження соціології виступає проблемна ситуація, сфокусована на конкретному соціальному явищі, процесі, сфері соціального життя.
Предмет соціології — це сукупність основних теоретичних понять, за допомогою яких вчені описують реальні факти, пояснюють і практично вирішують соціальні проблеми.
Відтак соціологію можна визначити як науку про становлення та функціонування соціальних спільнот, між якими складаються певні соціальні відносини і взаємодія, а також про соціальну людину — творця цих соціальних спільнот і головного суб'єкта історичного розвитку.
Оскільки в соціології існує багато шкіл і напрямів, кожен із відомих вчених-соціологів по-своєму трактує предмет соціології, тому однозначно сформулювати його визначення складно.
Класик соціологічної науки німецький вчений Макс Вебер вважає, що соціологія — це наука про соціальну поведінку, яку соціологія прагне зрозуміти і пояснити. Соціальна поведінка, за Вебером, — це певний вчинок людини, який він співвідносить з поведінкою (або вчинками) інших людей.
3.Взаємозв*язок з іншими науками, функції
Історія.Соціологія та історія мають спільний об'єкт дослідження — суспільство, що вивчається у процесі його розвитку. Як відомо, норми поведінки, цінності, культура передаються з покоління в покоління. Дуже важливо виявити цю еволюцію, і це є частиною загальних інтересів історії і соціології. Відмінність цих наук у тому, що історія намагається реконструювати минулу діяльність людей. Вона не здатна пояснити сьогодення, а тим більше — прогнозувати майбутнє. Сучасність завжди відрізняється від минулого, тому що вона є творенням нового. Завдання соціолога — "схопити", зафіксувати це нове на рівні соціально типового.
Політологія.Соціологія і політологія відрізняються тим, що політологія вивчає політичні процеси, політичні відносини, політичні цінності, політичну систему, політичну культуру, тобто все, що стосується політичної сфери життя суспільства. Соціологія ж, досліджуючи людей і спільноти як суб'єкти, має справу з громадянським суспільством, що функціонує поряд з державою і стає самостійною сутністю на певному етапі розвитку людської цивілізації.
Психологія. Від психологи соціологія відрізняється ТИМ, що зосереджується на вивченні не індивідуальних, а типових проявів соціальної поведінки і взаємодії.
Ще однією суттєвою відмінністю є та, що у соціолога викликає інтерес, насамперед, раціональна складова особистості, тобто соціологія не вивчає підсвідомого, ірраціонального, що є, серед іншого, предметом зацікавлення психології.
Теоретико-пізнавальна функція покликана забезпечувати появу нового знання про всі сфери суспільного життя, узагальнення суспільних явищ та процесів. Суть теоретико-пізнавальної функції полягає у формулюванні проблем соціальної реальності, розробці гіпотез, визначенні шляхів, методів та інструментарію соціологічного дослідження. Вона націлена на "виробництво" нових соціологічних знань.
Описово-інформаційна функція полягає у систематичному описуванні та нагромадженні матеріалу у вигляді різноманітних наукових звітів, статей, книг. Вони відображають справжню картину того соціального об'єкта, який вивчається дослідниками і на основі зібраних матеріалів робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення тощо.
Прогностична функція. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко або довготермінового прогнозу розвитку досліджуваного об'єкта. Завдяки прогностичній функції соціології можлива свідома перебудова й удосконалення життя суспільства. Вироблення прогнозів відіграє важливе значення для всіх соціальних явищ, оскільки вони не лише вказують на необхідність певних змін, але й демонструють реальні можливості здійснення цих змін; виробляються практичні рекомендації і пропозиції щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами. Прогноз є також потужним навчальним і програмуючим інструментом. Застосовуючи прогнози для попередньої "репетиції майбутнього", розпізнаючи попереджувальні знаки і драматичні події, які розгортаються після цього, люди можуть уникнути несподіванок, пристосуватися і діяти достатньо ефективно.
Функція соціального планування і соціальної технології призначена для визначення оптимального шляху вирішення соціальних проблем, методів і прийомів процедури управлінських рішень.