- •1.Види банків та банківських обєднань, що можуть створюватись в Україні
- •2.Порядок створення та реєстрації банку в Україні
- •3.Порядок державної реєстрації банку з іноземним капіталом в Україні
- •4.Порядок ліцензування банківської діяльності в Україні
- •5.Організаційна структура та управління банком в Україні
- •6.Банківські операції та їх види
- •7.Способи реорганізації банків в Україні
- •8.Банківські ресурси та їх структура
- •9.Власний та регулятивний капітал:взаємозв’язок та відмінності
- •10.Структура, функції та порядок формування власного капіталу банку
- •11. Структура, роль та порядок формування власного капіталу банку
- •12.Порядок формування і використання резервного фонду банку
- •15.Банківські операції із запозичення ресурсів
- •16.Гарантування вкладів фізичних осіб в Україні
- •17.Запозичення банками ресурсів на міжбанківському ринку
- •18.Види банківських рахунків та порядок їх відкриття і ведення
- •19.Способи і форми міжгосподарських безготівкових розрахунків
- •20.Економічна характеристика розрахунків платіжними дорученнями
- •21. Особливості використання платіжних вимог-доручень у міжгосподарських безготівкових розрахунках
- •22. Економічна характеристика чекової форми розрахунків
- •23. Економічна характеристика акредитивної форми міжгосподарських розрахунків
- •24. Економічна характеристика міжбанківських розрахунків в Україні
- •25. Порядок здійснення банками касових операцій
- •27.Платіжні картки , іх види та порядок функціонування.
- •28.Діяльність банку у сфері карткового бізнесу
- •29.Порядок емісії банківських платіжних карток
- •30.Операції-банків еквайєрів
- •Види, принципи й умови банківського кредитування.
- •Оцінка кредитоспроможності позичальника - юридичної особи.
- •Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи.
- •Форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком.
- •Методи банківського кредитування
- •Плата за кредит та її диференціація
- •Етапи процесу банківського кредитування
- •Проблемні позички та робота банків з ними
- •Кредитний ризик і методи управління ним
- •Банківський споживчий
- •Особливості банківського кредитування у формі овердрдрафта
- •Особливості кредитування банками сільськогосподарських виробників
- •Особливості банківського кредитування у формі кредитної лінії
- •Іпотечні кредити банків
- •Сутність і види факторингу. Порядок здійснення банками факторингових операцій
- •Довгострокове банківське кредитування
- •Лізингові операції банків
- •Операції банків з векселями
- •Кредитні операції банків у сфері вексельного обігу
- •Комісійні операції банків у сфері вексельного обігу
- •Види діяльності банків на фондовому ринку
- •Емісійні операції банків з цінними паперами
- •Інвестиційні операції банків з цінними паперами
- •Заставні операції банків з цінними паперами
- •Діяльність банків на фондовому ринку
- •Діяльність банків у сфері андерайтингу
- •Сутність та види валютних операцій банків
- •Порядок відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів
- •Банківський переказ як форма міжнародних розрахунків
- •61.Розрахунки чеками при зовнішньо-економічних операціях
- •63. Документарний акредитив: сутність, види, порядок застосування, переваги та недоліки для учасників розрахунків
- •64.Неторгівельні операції банків в іноземній валюті
- •65.Особливості здійснення валютного кредитування – після 2010 відмінено постановою нбу
- •66.Загальна характеристика та види банківських послуг
- •67. Порядок здійснення банком гарантійних операцій
- •68.Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги банків
- •69.Сутність фінансової стійкості та способи її забезпечення
- •70. Порядок обов’язкового резервування коштів банками України
- •71. Економічні нормативи, що регулюють капітальну базу банків України: економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •72.Економічні нормативи, що регулюють ліквідність банку:економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •73.Економічні нормативи, що регулюють кредитний ризик банку: економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •74. Валютна позиція банку: сутність, види, порядок управління
- •75. Формування банками резервів для покриття можливих втрат за кредитними операціями
- •76. Прибутковість банку: сутність, способи оцінки та засоби підвищення
- •77. Управління банківськими ризиками
21. Особливості використання платіжних вимог-доручень у міжгосподарських безготівкових розрахунках
Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків, причому як у місцевих, так і іногородніх розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.
Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.
Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів, незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.
Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та яка зазначається в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена У верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника.
Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
Причини неоплати платником вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.
Платник може відмовитись від акцепту у повній сумі, якщо:
*постачальник пред’явив вимогу за незамовлені, непередбачені договором товари та послуги;
*товари відвантажені не за належною адресою або достроково без згоди покупця;
*до закінчення строку акцепту документально встановлено, що товари, які надійшли, недоброякісні, некомплектні, нестандартні, зниженої сортності;
* товари оплачені раніше та ін.
Часткова відмова від оплати може бути заявлена, коли згадані причини стосуються лише частини суми вимоги, а саме:
*поряд із замовленими товарами постачальник відвантажив незамовлені;
* допущена арифметична помилка в рахунку;
* частина товарів виявилася недоброякісною та ін.
У заяві про відмову від акцепту через недоброякісність, некомплектність, знижену сортність товарів зазначаються номер і дата акта прийняття товару за якістю чи комплектністю. Один примірник акта прийняття товару за якістю платник зобов’язаний надіслати постачальнику не пізніше дня заявлення відмови від акцепту.
22. Економічна характеристика чекової форми розрахунків
Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред’явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству — отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.
Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані по¬слуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв’язку.
Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк зобов’язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця зразку підпису, який є в банківській установі). Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в ньому (іменний чек); або пред’явнику, коли чек видано на пред’явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов’язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит). За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність. Банк-платник, підпис якого на чеку відсутній, як правило, не несе відповідальності перед власником чека за його оплату, крім випадків, коли чек банком акцептовано.
Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.
Чеки поділяються на два види:
• чеки для розрахунків між юридичними особами;
• чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.
Чеки формуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. За погодженням з банком строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися. Строк дії чека з такої книжки – 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, – три місяці.
Ліміт чекової книжки – це максимальна сума, на яку платник може виписати чек (чеки) з цієї книжки.
Банк видає чекову книжку клієнту на підставі його заяви. Для забезпечення платежів по чеках грошові кошти в сумі ліміту чекової книжки на основі платіжного доручення депонуються на окремому рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки». Депоновану суму банк списує з рахунку підприємства або видає на цю ціль кредит. Власник книжки повинен вести облік залишку вільного ліміту по ній і не має права виписувати чеки на суму, яка перевищує цей залишок. Чеки, виписані після граничного строку, є недійсними.
Розрахунки чеками за матеріальні цінності і послуги проводяться таким чином. Покупець, отримавши від постачальника рахунок за товар чи послугу, виписує на відповідну суму чек і вручає його постачальнику. Останній здає чеки разом з їх реєстром до свого банку. Якщо і покупець обслуговується цим самим банком, гроші списуються з рахунку, де вони були задепоновані на рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки», і зараховуються на рахунок постачальника.