- •Конкуренція, її сутність та ознаки. Ринок як спільнота конкуруючих компаній.
- •Системний та процесний підходи як методологічна база управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Сутність та види економічної конкуренції. Об’єкт, суб’єкт та предмет економічної конкуренції.
- •Конкурентоспроможнісь суб’єкта конкуренції та її основні ознаки.
- •Моделі ринкової поведінки підприємства.
- •Типи ринкових структур та властивий їм характер конкурентних відносин.
- •Класифікація об’єктів, що характеризуються такою властивістю, як конкурентоспроможність.
- •Еволюція поглядів на конкуренцію та засоби управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Конкурентний контекст та конкурентне середовище.
- •Склад та структура конкурентного середовища підприємства. Модель “п’яти сил конкуренції” м.Портера та її елементи.
- •Державне регулювання конкуренції як “шостий” чинник конкурентного середовища. Основні елементи державної політики регулювання конкуренції в Україні.
- •Закони та підзаконні акти, що регулюють конкурентні відносини в Україні
- •Рушійні сили ринку та причини змін умов конкуренції.
- •Чинники, що впливають на силу конкурентної боротьби.
- •Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції.
- •19. Сутність поняття «галузь»; необхідність та структура аналізу галузі.
- •Сутність поняття “галузь”; необхідність та структура аналізу галузі.
- •Сутність поняття “конкурент”; визначення та типологія конкурентів. Інформаційне забезпечення та структура аналізу діяльності конкурентів.
- •Методика побудови та інтерпретації карти стратегічних груп.
- •Конкурентна відмінність як основа ринкового успіху підприємства.
- •Ключові чинники успіху: поняття та класифікація.
- •Сутність та співвідношення понять “ринкові чинники успіху”, “ключові компетенції”, “конкурентні переваги”.
- •Ступінь задоволення споживача як головна детермінанта успіху в конкурентній боротьбі.
- •Конкурентна перевага як втілення конкурентної відмінності підприємства.
- •Властивості конкурентних переваг. Життєвий цикл конкурентної переваги.
- •Конкурентна вада як прояв конкурентної відмінності.
- •Концепція „Ланцюгу створення вартості” та її застосування при формуванні конкурентних переваг.
- •Концепція „Стратегічних зон господарювання” та її застосування при реалізації конкурентних переваг.
- •Види та джерела формування конкурентних переваг.
- •Продуктивність, якість, гнучкість та інновації як специфічні стадії еволюції джерел формування конкурентних переваг протягом хх ст.
- •Сутність поняття “конкурентоспроможність підприємства”.
- •Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках.
- •Аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
- •Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •Базове визначення сутності поняття “управління конкурентоспроможністю підприємства”. Мета управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Система управління конкурентоспроможністю підприємства: основні елементи та їх взаємозв’язок, організаційна побудова.
- •Етапи процесу управління конкурентоспроможністю. Підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі процесного підходу.
- •Конкурентоспроможність продукції та послуг як основа формування конкурентоспроможності підприємства.
- •Критерії конкурентоспроможності товарів. Чинники, що визначають конкурентоспроможність товару на ринку.
- •Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •Оптимізація співвідношення ціни, якості та обслуговування як основна мета управління конкурентоспроможністю товару.
- •Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
- •Структура та підсистеми управління конкурентоспроможністю продукції (послуг). Основні шляхи забезпечення конкурентоспроможності продукції.
- •Сутність поняття “конкурентна стратегія”. Співвідношення та взаємозв’язок конкурентної стратегії з іншими стратегіями організації.
- •Складові конкурентної стратегії підприємства.
- •Стратегія надбання конкурентної переваги (загальні стратегії конкуренції).
- •Стратегія забезпечення конкурентоспроможності як комплексна стратегія.
- •Стратегія конкурентної поведінки підприємства.
- •Концепція розробки та основні елементи програми підвищення конкурентоспроможності.
- •Зовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності.
- •Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності. Реалізація програми підвищення конкурентоспроможності та моніторинг її ходу.
Класифікація об’єктів, що характеризуються такою властивістю, як конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається конкурентними перевагами: якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, цінами, встановлюваними продавцями товарів; перевагами в гарантійному і післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва і можливості вигідного продажу.
Разом з тим, конкурентоспроможність товару - це не уміле маневрування в ринковому просторі і в часі.
Конкурентоспроможності організації. Зауважимо, що поняття конкурентоспроможності безпосередньо пов’язано з терміном „конкурентноздатна організація”, який можна трактувати як перевагу товарів (послуг) підприємства над аналогами у конкретних сегментах ринку в певний період часу по потенціалу розробляти, виробляти й продавати конкурентноздатні товари (послуги) у майбутньому, досягнуте без шкоди фінансовому стану організації.
Конкурентоспроможність галузі визначається наявністю у неї технічних, економічних і організаційних умов для створення, виробництва і збуту продукції високої якості, що задовольняє вимогам конкретних груп споживачів.Конкурентоспроможність галузі передбачає наявність конкурентних переваг перед аналогічними галузями за кордоном, які можуть виражатися в наявності раціональної галузевої структури; групи висококонкурентних фірм-лідерів, що підтягають інші підприємства галузі до свого рівня; налагодженої дослідно-конструкторської і прогресивної виробничо-технологічної бази, розвиненої галузевої інфраструктури, і т.д.
Конкурентоспроможність економіки - дуже складне, багатоаспектне поняття, що не має загальновизнаного універсального визначення. Як привило, трактується як концентрований вираз економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових і інших можливостей, що реалізовуються в товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними зарубіжним товарам і послугам як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.Щоб мати конкурентноздатну економіку, необхідно створити конкурентноздатне суспільство, що володіє безперечними перевагами в різних областях людської діяльності.
Еволюція поглядів на конкуренцію та засоби управління конкурентоспроможністю підприємства.
Аналіз розвитку світової практики досягнення підприємствами комерційного успіху у період з кінця ХІХ до початку ХХІ сторіччя дозволяє виділити в еволюції ключових джерел формування конкурентних переваг декілька етапів, кожний характеризується специфічними вимогами споживачів щодо товарів (послуг) фірм і, відповідно, фокусуванням підприємств на особливих аспектах стратегічного характеру для більш повного задоволення цих вимог. Еволюція практичних підходів до використання ключових джерел формування конкурентних переваг.
До початку ХХ сторіччя добробут окремих підприємств і цілих країн переважно базувався на наявності основних факторів виробництва. Споживачам були властиві невисокі вимоги до рівня якості та ціни товарів. Значна кількість національних економік розвивалася на основі багатства сировинних та енергоресурсів. Протягом першої половини ХХ сторіччя підвищення конкурентоспроможності підприємств здійснювалося переважно за рахунок зниження витрат. У цей період проводилася розробка методологічних засад, обґрунтування доцільності створення та визначення сфер ефективного функціонування великих і надвеликих підприємств, що створило можливості використання переваг масового стандартизованого виробництва для задоволення потреб масових недиференційованих ринків того часу. Запропонована М.Портером базова конкурентна стратегія “лідирування за витратами” адекватно відображає сутність тодішньої доктрини: конкурентоспроможність підприємств досягалася за рахунок використання ефектів масштабу та досвіду, прискіпливої уваги зниженню собівартості та продажу товарів за цінами, що дорівнюють або нижче цін конкурентів.На третьому етапі, починаючи з 60х років, головна увага приділяється якості: спочатку – якості продукції та послуг (базова конкурентна стратегія “диференціації продукції” за класифікацією М.Портера відповідає цьому підходу), а пізніше – якості процесів.Почали розвиватися системні, комплексні принципи управління якістю, які отримали назву “тотального управління якістю” (Total Quality Control – TQC).Ці принципи об’єднали та скоординували роботу всіх підрозділів підприємства, починаючи з відділів маркетингу та виробничих відділів і закінчуючи роботою з контролю якості сировини та матеріалів.Результатом розвитку цього напрямку формування конкурентних переваг фірми стало створення численних, спочатку внутрішньофірмових, а, дуже швидко, і загальноприйнятих систем управління якістю, які на сьогодні широко відомі як закріплені міжнародними стандартами серії ISO-9000 різноманітні варіанти конкретизації концепції TQM (Total Quality Management).Характерною ознакою четвертої фази (70ті-80ті роки) в процесі розвитку ключових джерел формування конкурентних переваг-головна увага приділялася гнучкості;опрацьовувалися взаємопов’язані аспекти продуктової гнучкості, техніко-технологічної,організаційної,ринкової,стратегічної гнучкості фірми тощо з метою забезпечення можливостей негайного реагування фірми на зміни потреб ринку, а в окремих випадках – і ініціювання виникнення цих потреб. Втіленням цього напряму стало: у виробничій сфері – формування ідеології та матеріалізація ідей щодо створення САПР (систем автоматизованого проектування продукції), АСУТП (автоматизованих систем управління технологічними процесами), ГВС (гнучких виробничих систем); в управлінській сфері – створення механізмів стратегічного управління функціонуванням та розвитком фірми.І, нарешті, на п’ятому етапі еволюції конкурентних переваг (80ті-90ті роки ХХ століття) стратегічний акцент робиться на інноваціях -сукупність технічних, виробничих та комерційних заходів, які призводять до появи на ринку нових або покращених продуктів і до комерційного використання нових чи поліпшених виробничих процесів й обладнання.На цьому етапі споживачі вимагають, щоб товари відрізнялися від аналогів, відображали оригінальність й індивідуальні смаки покупців. Інновації охоплюють найрізноманітніші сфери діяльності організацій. Окремі дослідники серед множини конкурентних стратегій виділяють базову стратегію “впровадження нововведень”.