7.Чим зумовлена специфіка пізнання соціальних форм за г.Зіммелем.

Соціальні форми - це те, що об’єднує людей. Для Зіммеля суспільство є реальністю, яка постійно міняється. Процес утворення суспільства він називає «осуспільненням». Усі соціальні форми для Зіммеля є рівними. Визначальним для соціальних форм є матерія, яка викликає появу форми. Він виділяє три форми (типи) панування у суспільстві – традиційний, харизматичний та легітимний. Традиційний – ми підкоряємося певному керівнику , країні, організації тощо в силу традиції. Харизматичний тип – прямо протилежний. Класична схема панування харизматичного лідера – він пропонує новий спосіб життя, який має приносити вищий успіх порівняно з традиційним. Він повинен пропонувати альтернативні цінності. Легальний тип – базується на авторитеті закону. Останній тип панування розвивається у суспільствах нового часу, коли суспільства свідомо удосконалюють наявні традиційні інститути. Харизматичний тип – найбільш швидкий для соціальних змін.

8.Обгрунтуйте, чому цілераціональна дія є першим предметом дослідження для соціальної теорії з точки зору м.Вебера.

Вебер сполучає теоретичні традиції – історичної школи та неокантіанства. Загалом, Вебер близький до позицій Зіммеля, але вважає, що треба виявляти ті зв’язки, які називаються цінностями. Є чотири базові цінності – істина, краса, добро, божество. На їх основі людина будує взаємовідносини. Ці чотири цінності апріорні. Цінності у Вебера постають, як історичні. Соціальна дія – один з різновидів дії. Дія – те, що властиве людині, навідміну від тварини. Приписування смислу поведінці дозволяє виокремити дії. Людина хар-ться осмисленням власної поведінки. З усіх дій Вебер вирізняє соціальні дії – дії спрямовані на іншу людину. Коли присутня фізична взаємодія – соціальна відсутня. Цілераціональні дії – найбільш продумані дії. Це певні ідеальні типи людей. Він аналізує соціальну реальність виявляючи типові дії, базові, раціональні схеми поведінки.

9.Покажіть значення соціальних інститутів у суспільному житті за М.Вебером та їх зв’язок з етосом певних соціальних груп. Поняття соціальний інститут одним з перших сформулював Вебер. Таким чином соціальний інститут можна загально охарактеризувати, як форму організації людської діяльності, щодо задоволення певних потреб, яка представляє собою визначену сукупність норм, цінностей, правил поведінки, статусів ролей і ресурсів, призначених для задоволення певних потреб людей і їхніх соціальних утворень. Соціальні інститути базуються на основі соціальних зв’язків, взаємозв’язків та відносин конкретних індивідів, соціальних груп. Соціальні інститути покликані задовольняти суспільні потреби, і за кожним інститутом стоять певні цінності. Те, що дають соціальні інститути, повинно базуватися на актуальних цінностях. Соціальні інститути опосередковують свою діяльність шляхом застосування санкцій та нагород. Їх задача полягає не тільки у примусу. Він не повинен обмежувати чи забороняти. Соціальні інститути допомагають людині зекономити ресурси, такі як час, зусилля, тощо, задля звичних справ, щоб ми переймали досвід попередніх поколінь, звільняючись від непотрібних цілей. Різні соціальні інститути можуть захищати одні й ті ж суспільні цінності. Соціальні інститути існують не окремо, а як зрощені інституційні організації, таким чином один інститут залежить від іншого.

10.Проаналізуйте специфіку дослідження проблеми виникнення соціального у філософії символічного інтеракціонізму Дж.Г.Міда.

Відправною точкою концепції Міда був пріорітет соціального над індивідуальним. Головним об'єктом наукових інтересів - вивчення соціальних дій – вчинків, які набувають певного сенсу лише в суспільстві, пов'язані з виконання соціальних ролей. Концепцію Міда називають «символічним інтеракціонізмом», оскільки вона розглядає символічні елементи взаємодії людей в суспільстві. Мід також розрізняє дві форми ( 2 ступені) соціальної дії: ступінь узагальнення за допомогою жестів; ступінь символічно опосередкового спілкування. Один з важливих принципів інтеракционізма - принцип отримання спільності в розмові, передбачає, що людина створюється лише в процесі соціальної взаємодії, перш за все мовної, але не до і не після неї. Спільність, що виникає в ході такої взаємодії, або соціальність, складає суть людської природи, без і поза якою індивід ніщо. Дж. Мід визнавав перевагу соціального над індивідуальним і прагнув подолати обмеженість тієї дослідницької традиції, в якій індивід і суспільство протиставлялись один одному. Люди скоріше діють на основі значень, які вони надають предметам і подіям, ніж просто реагують на зовнішні стимули, такі як соціальні сили.